Ліквідовуючи центральне опалення, влада пропонує знайти йому альтернативу за власні гроші

Центрального  теплопостачання в Ужгороді більше не буде, – заявив нещодавно в  одній із газет мер міста Сергій Ратушняк. І хоча такі месиджі з вуст міського голови лунали і в попередні роки, цього разу, скоріш за все, котельні міста таки зупиняться назавжди. "Ваш будинок відключено від системи центрального опалення", – днями побачили на дверях під’їздів жителі однієї із "хрущівок" на проспекті Свободи. Пенсіонери п’ятиповерхівки цим "оголошенням щастя" шоковані: грошей, аби встановити індивідуальне опалення, у них немає. Ми спробували дізнатися, чи варто таким людям надіятися цієї зими на тепло.

Хаотична  "реформа" за рахунок ужгородців

Нагадаємо, масове встановлення у квартирах систем обігріву в обласному центрі почалося років 5-6 тому. Причиною насамперед стало те, що людей не вдовольняла якість послуг. А комунальників – борги населення. Свою роль зіграла і газова криза у відносинах країни із північним сусідом: люди боялися, що тепло від котелень стане ще дорожчим. Відтак ті, хто мав можливість, встановив у квартирах котли. Зрештою, і не прогадав: нині середня ціна за 1000 кубів газу для населення приблизно 608 гривень, тоді як для теплопостачальних підприємств – майже 873 гривні. Однак конкретної Програми переходу будинків на автономне опалення чиновники місту не запропонували. Натомість втілили гасло "Порятунок потопельників – справа самих потопельників". По суті, вирішення проблеми неефективності тепломережі ужгородська влада переклала на плечі городян, ще й за їхні ж гроші. Дозволи на відрізку батарей чиновники видавали всяк охочому. Така непродумана політика дала свої плоди торік: газові труби, розраховані на кухонні плити, давали збій: кілька будинків на деякий час навіть лишилися без блакитного палива зовсім. А через увімкнення камінів у цілих мікрорайонах інколи зникало світло.

Нині  в місті, за даними мерії, уже 80 % квартир  зі своїм теплом. Назвати це "реформою" у багатьох експертів язик не повертається – за їх словами, відбулося бездумне знищення централізованої тепломережі. Тож чи доцільний був такий перехід від централізованого до індивідуального опалення?..

Прес-секретар ДП "Агентство розвитку житлово-комунального господарства" Оксана Рознай у розмові з кореспондентом спростувала інформацію, що Ужгород названо взірцем для інших міст у тому, як відмовитися від центральних котелень (про це нещодавно писали наближені до мерії ЗМІ. – Авт.). І наголосила: у Міністерстві житлово-комунального господарства України обласний центр Закарпаття, навпаки, вважають прикладом того, як ні в якому разі не слід робити.

"Система  централізованої подачі тепла неефективна, – вважає виконавчий директор Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України Олег Лукша. – Теплотраси ж, крім квартир, гріли повітря і землю. Тобто тепло вже губилося на шляху від котелень. Німецькі експерти, коли побачили їх розмір в Ужгороді, були просто шоковані – у них таких немає". Тож відмова від цього виду обігріву, за словами пана Лукші, є цілком логічною. А от що зробити натомість – це вже інше питання. Наприклад, у цивілізованому світі думають не лише як зігрітися, а й як тепло не втратити. Відтак стіни будинку обкладають спеціальними матеріалами і ставлять теплозберігаючі вікна. А котли встановлюють не у кожній квартирі, а один на будинок (ця система називається автономним опаленням. – Авт.). Саме такий вид обігріву, вважає Олег Лукша, доцільно було б зробити і в Ужгороді. "40 квартир і 40 котлів – це той варіант, який нині маємо в місті, – зазначає пан Лукша. – А от один котел на будинок – було б і ефективніше, і вигідніше, і навіть безпечніше для екології". До слова, у кожній із квартир, де в будинку є міні-котельня, встановлюються спеціальні лічильники, які рахують, наскільки людина нагрілась. А температуру батареї можна регулювати. В Ужгороді нині є лише кілька будинків, які обігрівають саме міні-котельні. Переважно у багатоповерхівках, якими керують Об’єднання співвласників.

Решта квартир з індивідуальним опаленням – наче окремі фортеці. В цьому, кажуть експерти, винен і людський менталітет (бо кожен за себе), і лобізм виробників та продавців котлів. Відтак у більшості ужгородських багатоповерхівок порушені житлові стандарти: не обігріваються ні підвали, ні під’їзди, ні горища.

До  пропозицій щодо покращення теплозбереження, котрі розробили українські науковці (серед них був і Олег Лукша. – Авт.) ні попереднє, ні нинішнє міське керівництво не прислухалось. Одне втішає: завдяки науковцям нині у Державних будівельних нормах є вимога обов’язково утеплювати стіни новозведених будинків.

Грійтеся, якщо є на це гроші

Та  все ж що зроблено, того не повернеш: в Ужгороді сьогодні більшість квартир  саме із індивідуальним опаленням. Запускати  "котельні-монстри" для тих осель, що з різних причин його не встановили, невигідно ні казні, ні людям – ціну за місяць обігріву вліплять таку, що вже ніяка субсидія не допоможе.

У докризові часи встановлення індивідуального  опалення обходилося приблизно у 10 тисяч гривень (вартість обладнання, виготовлення документів, робота майстрів тощо. – Авт.). Нині ж таке щастя коштує ще більше. То що ж робити тим, хто дотепер справно платив за централізоване теплопостачання, а грошей на свій котел не має?

Начальник Департаменту міського господарства Ужгорода Віктор Мартин поговорити із кореспондентом на цю тему не зміг – сказав за подробицями звернутися до Відділу експлуатації житлового Фонду. Там поінформували, що нині в обласному центрі уже 342 будинки повністю відключені від тепломережі. Під’єднаними ж ще залишаються 132 багатоповерхівки. Саме до них, виходить, цього року подавати тепло із котелень уже ніхто не збирається.

Щодо  малозабезпечених, то минулого року влада Ужгорода подбала про 86 квартир, де проживали або одинокі пенсіонери, або інваліди І групи. Їм встановили електроопалення, бо воно дешевше за газове. Цікава зрівнялівка: незалежно від площі квартири, кожен господар отримав лише два радіатори. На цю справу мерія торік витратила близько 200 тисяч гривень.

Щоб встановити індивідуальне опалення малозабезпеченим і цього року, грошей ужгородський міськвиконком поки не знайшов. А заяви на таку допомогу подало уже 292 людини. Скоріш за все, із них задовольнити не вдасться навіть половини. А коли гроші з’являться, то знову ж таки допоможуть лише одиноким пенсіонерам або ж інвалідам І групи – тим, котрих комісія визнає "найбіднішими".

Решті на допомогу зі встановленням індивідуального  опалення, очевидно, годі й чекати.

Що  буде з "Уж-Тепло"  і його майном?

Якщо  цього року централізоване теплопостачання  в Ужгороді дійсно припинять, то зупинить роботу і КП "Уж-Тепло" (колишнє КП "Ужгородтеплокомуненерго". – Авт.). Нині на його балансі кількаповерхове приміщення з офісом підприємства, біля 20-ти великих і міні-котелень, автомобільна техніка, виробниче обладнання і, найголовніше, земельні площі. Якщо це все добро продати на аукціоні, то, теоретично, можна було б виручити гроші на облаштування опалення соціально-незахищеним, малозабезпеченим та пенсіонерам. Утім, чи справді це так, точно може відповісти лише мерія Ужгорода. Відтак громадськості цікаво було б дізнатися:

– чи буде проведено експертизу вартості рухомого і нерухомого майна КП "Уж-Тепло" і завдяки цьому ресурсу допомогти людям?

– скільки отримує в місяць КП "Уж-Тепло" за те, що його димові труби використовуються як радіопередавальні вишки? Чи можливо  ці гроші вже зараз спрямувати на установку обігрівальних систем у квартири соціально-незахищених людей?

 – скільки людей стануть безробітними, якщо котельні перестануть працювати?

Ярослав ГУЛАН, ЗІА "Простір". Фото автора

Теги: опалення, тепло, житлово-комунальне господарство

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати