Тут, де зелені гори, мальовничі ліси, гомінкі струмки, побутують численні перекази про минувшину, часто таємничу і незвідану. Їх так любить поетеса, тож пише прекрасні легенди присвячені своїй землі і природі.
Я родом з чарівного краю,
Легенди я тут зустрічаю:
У лісі, високо в горах,
А ще в таємничих зворах.
Такими рядками відкриває авторка свою книжку, а далі читаємо легенди про таємниче, оповите містикою, виникнення села, що нині зветься Негровцем, про рідкісну рослину пухівку, що росте на унікальному природному об’єкті – найбільшому сфагновому болоті у Горганах Глухані, а також про волошку, росичку, яворину, журавлину і журавлів…
Людина – вона теж частинка природи, могутня і вразлива, мисляча й емоційна. З ніжністю кожен з нас згадує дитинство – попри все найщасливішу пору нашого життя, яку ніколи не повернути. Ось і Марія Бумбар у своїй поезії торкається цієї теми:
Дитинство – це ласка
І мами, і тата.
Дитинство – це казка,
Як пташка крилата.
Та не в усіх дітей ця пора була такою яскравою. Багатьох юних сердець доля випробовувала вже з перших років життя, а справжнє радісне дитинство, де "кожен день – свято", "ховалось за хмари". І лише батьки, найрідніші люди, здатні ощасливити по-справжньому, вилікувати від будь-яких хвороб:
І душу, і тіло
Зцілювали вміло
Словом нагідковим,
Мудрим і здоровим.
Поетеса часто торкається типових тем, але у її віршах вони постають по-своєму неповторними і близькими багатьом людям.
Усе, що довкола, – твір рук Божих, тож заглиблення в осмислення оточуючого світу для Марії Бумбар перетворилось у теплі рядки поезії. Читаючи її, відчувається радісна душа поетеси, патріотизм і щира любов до милого серцю краю краси і легенд, де "снують й тепер ще чари круг вівчарської кошари".