Кому добре і весело живеться в Україні?

ярослав орос 2010-09-22 / 14:50:00
пане володимире, той, хто бавиться в демократію, і гадки не має, що насправді бавляться з ним... іслам у даному разі мені до вподоби, де релігія пантрує суспільство... а партії... що таке (або хто такий), скажімо, юрій костенко і його труп – унп?..

Автор 2010-09-22 / 14:28:00
п. Я. Оросу - У випадку позапартійності суспільства, функцію партій, позаяк політика без партій в демократичних державах не робиться, будуть виконувати клани (підпільні партії). Чинитимуть вони це абсолютно безпідконтрольно та із залученням кримінальних методів (включно із відстрілом "опонентів"). По-друге, позапартійне суспільство - гарантований шлях до диктатури.

ярослав орос 2010-09-22 / 13:36:00
пане володимире, здалися вам тії партії... суспільство потрібно творити позапартійне, з одним священним світоглядом...

местный 2010-09-22 / 12:56:00
пан Пипаш, с Вами нельзя не согласиться относительно Вашего рецепта: «сприяти аби суспільство ментально розумнішало, європейшало, … українізувалося … щоб зменшувалася у ньому кількість совків, хахлів, лохів, продажності та політичного бидла...» Но это мало того что долгий, тернистый, так еще и на практике трудно осуществимый путь.
Почему – Вы сами точно определили: национал-демократическая часть населения страны дезориентирована, разуверилась в лидерах и в партиях. Нет общенациональной партии, потому что нет общенациональной идеи. Т.е. на регионально-местечковом уровне её как-то продвигают некоторые силы. Но на общенациональный уровень её никак не вывести. Даже возможности донести её «обычными» путями – через общенациональное ТВ, печатные СМИ в общем-то нет. Иностранец не поверит – в стране нет ни одного национально-ориентированного медиа-магната. Просто какой-то Мозамбик времен колониализма... Единственное, но существенное отличие - интернет. Его пока что технически не удалось усмирить даже таким образцам (для нашего профффесора) демократии, как Россия или Беларусь :)

Автор 2010-09-22 / 12:04:00
местному - Дякую за запитання. Однак, воно таке ж складне, як і для російських інтелігентів-різночинців ХІХ ст. ("Что делать?"). Однозачної і короткої відповіді (рецепту) у мене нема. Та й сумнівно, щоб у когось вона є. Бо:"Чому ми бідні, бо дурні, в чому дурні, бо бідні!".
Довіри до опозиційних партій, блоків - нама, вони теж "хворі" на політичну корупцію, хоча іноді мають як у верхах, так і у низах окремих нормальних людей (чи окремі - на місцях - команди). Парадокс у тому, що доводиться їх підтримувати, бо інакше янеки насадять тоталітарну систему.
Обов"язково слід зберегти "свободу слова" - бо інкше біда. Слід підтримувати тих журналістів, котрі за це готові поборотися.
Після краху "помаранчевих", "асиміляцією" (практично- знищенням) ідеологічних національно-демократичних партій, включно із НРУ, у неідеологічних, а олігархічних" БУТі та "НУ", у політичній системі України виник вакуум - є соціальне замовлення на діяльність ІДЕОЛОГІЧНОЇ національно-демократичної партії, аджев країні існує національно-демократичний, просто-демократичний, спрямований на європейські цінності, електорат. Але, парадокс у тому, що її наразі неможливо (чи, принаймні, дуже важко) створити. Бо таке - викличе скепсис у населення: "Ну ще одну партію створюють!". (Велики. гріх мають помаранчеві вожді - саме воне впричинили цю недовіру до будь-яких партій). Позаяк. відсутня національно-демократична партія, я голосував за "Свободу" - для того, щоб вона пройшла у Верховну Раду - хоч би було там комусь "гавкати". Однак широкої підтримки в загальноукраїнських масштабах"Свобода" не матиме, адже є радикальною. Тож, повторюю, що замовлення на нерадикальну ідеологічну партію є. Тож, вочевидь, та ки буде, адже "святе місце - пустим не залишиться"
Рецепт для себа та свої друзів вбачаю у тому, щоб сприяти, аби суспільство ментально розумнішало, європейшало, було все більш зорієнтованим на європейські цінності, ментально українізувалося (в т. ч. в понятті приналежності до держави Україна) щоб зменшувалася у ньому кількість совків, хахлів, лохів, продажносі та політичного бидла (включно із політичними (не говорю за етнічних) русинами).

местный 2010-09-22 / 10:09:00
Пан Пiпаш, в своём вопросе вы вольно-невольно обратились к российской литературе с некрасовским «Кому живется весело, вольготно на Руси?», более того, Вы уверенно ответили на другой волновавший классиков вопрос: «Кто виноват?» - и получаете бонус в виде возможности правильно ответить на последний, самый главный вопрос: «Что делать?» :)
Что делать всем нам, чтобы не наступить на грабли «помаранчевой» революции, но в то же время изменить ситуацию - подразумевается, что изменить так, чтобы стало лучше, а не хуже...