Професія чи доля?

Зі справжньою чоловічою професією військовослужбовця просто так розстатися не міг, отож прослужив додатково 3 роки. У 1987 році вступив у Харківське вище військове училище. Під час служби та навчання часто бував у «гарячих точках» - Нагірному Карабасі, Вірменії, Чечні, Інгушетії, Азербайджані.

Кожний день починається з турніка, йога та самбо - його улюблені види спорту. Професійні та спортивні здібності посприяли переведенню Івана Дутки у дивізію особливого призначення ім. Дзержинського у Москву. Після розпаду СРСР старший лейтенант Іван Дутка вирішує переїхати в Україну. Його переводять у розпорядження начальника УМВС України в Закарпатській області. Життя на «гражданці» він собі не дуже уявляв. Міняти погони військові на міліцейські теж не дуже хотілось, хоча обидві структури й подібні за функціями.

Наказом начальника УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта Івана Дутку було призначено на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Іршавського РВ УМВС. У колектив він влився так, немов би вже роки працював “опером”. Порозуміння, взаємодопомога, надійність – всі ці якості колеги по роботі помітили і сприйняли відразу. У ті часи в карному розшуку працювали офіцери, які вже мати досвід роботи в інших службах: молодих там не було.

Івану Дутці доводилось розкривати усілякі злочини. Під його опікою вже понад 14 років знаходяться такі населені пункти, як Луково, Приборжавське, Довге, Бронька, Суха, Кушниця і Лисичево. Але це не означає, що коли трапиться злочин в іншому селі, то Дутка не братиме участі у його розкритті. Саме Івана часто призначають керівником групи з розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів. Жителі села Довге, де він проживає, звертаються до нього в будь-який час.

...У ніч з 9 на 10 серпня 1999 року в с.Лисичево невідомі скоїли розбійний напад на сім’ю Г. Син громадян Г., повернувшись із заробітків, похвалився одному зі своїх друзів, що заробив 5000 доларів. Товариш З., почувши про такі великі гроші, спробував позичити 30 доларів, але син йому не дав. Тоді З., зустрівшись зі своїми товаришами з Іршави та Тернопільської області, запропонував пограбувати сім’ю. Глибокої ночі група із трьох чоловік у масках вдерлася до гр. Г. Вибивши двері і зв’язавши членів сім’ї, вимкнули світло й почали грабувати. Весь будинок перекинули, шукаючи гроші. Злочинці по черзі били і знущалися із членів сім’ї. Винесли телевізор, відеомагнітофон, золоті вироби і 500 доларів. Після цього втекли. Повідомлення про нічний напад підняло по тривозі весь особовий склад райвідділу. На узбіччі дороги між с. Кушницею та с. Лисичево було знайдено маски. Через кілька днів оперуповноваженому Івану Дутці вже були відомі прізвища всіх учасників цього зухвалого злочину. Під час обшуків виявили пограбоване. Всі злочинці постали перед судом, кожен з них отримав по заслузі.

Розкриття таких злочинів вимагає від працівника карного розшуку постійно працювати над собою, адже доводиться мати справу зі злочинцями, які належать до різних категорій соціальних верст населення. До кожного з них треба знайти підхід.

Кожен розкритий злочин додає Дуткові досвіду. У 1996 році в Іршаві було скоєно вбивство гр.В. та його бабусі. Досвідчений оперативник також не залишився осторонь розкриття цього резонансного злочину. До речі, тоді було задіяно близько 200 чоловік особового складу закарпатської міліції. Працювали цілодобово.

Ще у школі В. разом з друзями випадково розбив фару на автомобілі, а щоб усе залишилось непоміченим, винуватці вирішили зняти подібну фару з іншого автомобіля. Гр.В. хоч був із забезпеченої сім’ї, але йому постійно не вистачало коштів, бо хотів бути незалежним від строгих батьків. Ще у дитинстві В. часто порався по господарству, мив посуд, займався прибиранням у будинку, що для себе, як хлопця, вважав приниженням. У школі В. навчався добре, займався спортом, завжди був у центрі уваги. Після закінчення школи вступив у вищий навчальний заклад, хотів здобути професію юриста. Студентське життя також вимагало грошей - батьки спонсорували, але йому цього було замало.

Словом, В. організував злочинну групу, яка скоїла близько 40 крадіжок в Іршаві та прилеглих селах. Парубки переодягались то у жіночий одяг, то в комуфляжний -- щоразу маскувалися по-іншому. Магазини, торгові кіоски, перед цією групою встояти не могли. Із тиру в Іршаві вкрали пневматичну зброю. Все крадене хлопці або продавали, або використовували для своїх потреб. Працівники іршавської міліції вже “вирахували”, хто скоює крадіжки, очікували, коли В. приїде додому на вихідні. Його затримали з пістолетом на ринку в Ужгороді, де він спробував чинити збройний опір працівникам міліції. Під час обшуку у В. працівники міліції знайшли речові докази. Після цього його арештували. Він знаходився під слідством близько 11 місяців. У СІЗО В. багато спілкувався з “колегами” по камері, розповідав про свою сім’ю, багатих батьків. У цей же час батько робив усе можливе і неможливе, щоб відкупити сина від тюрми. Врешті-решт його було засуджено до двох років умовно і просто в залі суду звільнено. А “колеги” Шабатов та його друзі Похилюк, Циганов Кисельов вже побудували плани щодо пограбунку В. Приїхали на червоній «Мазді» з номерами ТЮ: цей номерний знак у подальшому відіграє важливу роль у розкритті вбивства В. та його бабусі. Злочинці протягом трьох тижнів вивчали маршрути і звички сім’ї В., проживали в с. Довге.

20 листопада 1996 року, коли батьки пішли на роботу, а молодша сестра - у школу. В. залишився вдома з бабусею. У цей час в будинок увірвалися озброєні люди. Навіть собака не встиг загавкати, його застрелили. Бабусю вбили відразу, а В. колишні однокамерники катували, вимагаючи гроші та цінності. Його було зв’язано у вигляді «ластівки». Злочинці все у помешканні перекинули, взяли золоті вироби, гроші і зникли у невідомому напрямку. Іван Дутка їздив проводити обшук і в Донецьку область, де проживав один із підозрюваних. Всі злочинці були затриманні й постали перед судом. Над розкриттям цього злочину працював фактично весь райвідділ, але основна робота лягла на плечі працівників карного розшуку. Розкриття цього злочину часто згадують серед досягнень іршавської міліції.

У 2002 році в чергову частину райвідділу надійшло повідомлення з с. Приборжавське про нелюдські крики жінки у сусідньому помешканні. Ніхто не відважувався зайти в хату, тому вирішили повідомити в міліцію. У будинку жила старенька мати разом зі своїм сином, який мав розлади у психіці. На місце пригоди виїхала слідчо-оперативна група, до складу якої входили Іван Дутка та Іван Дорчинець. Працівникам міліції поспілкуватися з Миколою не вдалось: він забіг у хату і більше не виходив. Зачинив за собою двері і забарикадувався. Прохання “оперів” впустити їх були марними. Із хати було чути страшні волання Миколи захистити його від нападу відьми. “Опери” зрозуміли, що людина у вкрай небезпечному психічному стані. Передбачити його дії було неможливо, і оперативники виламали двері. Господар розмахував великим ножем, “розправляючись” з якоюсь невидимою силою. Вибравши момент, Іван Дутка та Іван Дорчинець накинулись на нього і міцно скрутили руки за спиною. У хаті постала жахлива картина: на підлозі лежав труп 65-річної жінки з відтятою головою.

І.Дутка може розповісти про велику кількість розкритих ним злочинів. За розкриття грабежу в Іршаві та затримання злочинця у Дніпропетровську старшому оперуповноваженому ВКР Іршавського РВ УМВС Івану Івановичу Дутці було присвоєно чергове спеціальне звання «підполковник міліції». За період роботи у карному розшуку він особисто виявив 12 фактів незаконного зберігання вогнепальної та холодної зброї, 7 фактів виявлення наркотичних речовин.

Ст. оперуповноваженого відділу карного розшуку Івана Дутку було визнано кращим розшуковиком в Україні і двічі - по області, відзначено нагородами і похвальними грамотами. Він користується авторитетом у колег та своїх односельчан. Його вже вдруге обрали депутатом сільської ради.

Живе він скромно, у старому батьківському будинку, має не новий автомобіль ВАЗ-2105. Любить картини закарпатських художників, пишається своєю бібліотекою, у якій понад 1000 примірників.

І взагалі Дутка вважає: якщо людина хоче стати справжнім міліціонером, то в першу чергу має усвідомити, що міліція – це не бізнес, а державна робота, де потрібно працювати на совість, оскільки за кожним злочином стоїть чиясь доля, біда.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати