Агов, тату!

На показ завітали режисер Антоніо Лукіч, що народився в Ужгороді і закінчив тут 3-тю школу, а також виконавці головних ролей брати Аміль і Раміль Насірови, учасники відомого гумористичного гурту "Курган і Agregat" . Починався тур у їхньому рідному селі Близнюки на Харківщині 13 квітня, завершився у нас. Це викликало справжній ажіотаж. Кінозал на 600 місць було вщерть заповнено.

Фільм розкриває одну з вічних тем світових літератури і кіно (пошук сином зниклого батька), але робить це максимально оригінально. У залі практично не стихав сміх. Починали дівчата, до них зразу приєднувалися хлопці, а відтак це переходило у загальну істерику. Хоча за жанром фільм не стільки класична комедія, як трагікомедія. Проте і сміятися було з чого. Після фільму публіка ще годину не відпускала творчу групу.

За сюжетом дія починається у глибоко провінційних Лубнах і продовжується у “місті мільйонерів” Люксембурзі (привіт Ріо-де-Жанейро Остапа Бендера). Увесь фільм побудований на подібних контрастах. Він вийшов аж ніяк не гіршим за попередній “Мої думки тихі”, навіть більш різноманітним за фабулою і менш прогнозованим за сюжетом. Фінал вразив практично усіх. Правда, нашій публіці тут бракувало закарпатської тематики. Але свого часу брати Насірови уперше приїхали до Ужгорода у плацкартному вагоні на останній полиці біля туалету на свій виступ, куди прийшло аж 33 особи. Тому їхньою жартівливою умовою було, аби тільки зйомки відбувалися не в Ужгороді. Взагалі, дует братів — це щось. Якщо “Мої думки тихі” - це любов-війна сина і мами, то тут маємо такі самі суперечливі взаємини двох братів, їхнє ще складніше ставлення до батька і ще з десяток родинних і службових конфліктів. До речі, братів Колю і Васю у дитинстві грає ще одна пара близнюків — семирічні брати Сулеймани з Києва. Коли хлопчикам показали, хто гратиме вже дорослих персонажів, вони розчарувалися і заявили, що не хочуть бути такими, коли виростуть. Їхній епізод з товарним вагоном — справжня епічна зав’язка усього химерного сюжету.

Попри все фільм вийшов напрочуд світлим. Знімався він ще до 2022 р., а під час масштабного вторгнення — монтувався. При цьому багатьма епізодами довелося жертвувати, тому стрічка вийшла максимально лаконічною, багато чого глядачеві доводиться реконструйовувати “між кадрами” (цим вона нагадує класичних “Джентльменів удачі”). Промо-тур задумано на підтримку ЗСУ, пожертви на військо збиралися прямо у залі, в електронній формі через гаджети. Проте і самій творчій групі вдячні глядачі-волонтери подарували закарпатський торт. Взагалі, слів захоплення не бракувало, бо соціальна тематика аж зашкалює: бандитські дев’яності, релігійність і святенництво, нова поліція, комунальний транспорт, пенсійна реформа, школа, цвинтар, молодіжне дозвілля, робота торгових закладів, конвеєрне виробництво, виховання дітей, сімейний відпочинок, бізнес легальний і нелегальний, паспортна служба, українські консульства за кордоном, медицина, сучасна музика і ще-ще-ще. Нема хіба що вищої школи. Тому кожний відкривав у фільмі щось своє і реготав із себе, любимого.

Теги: Люксембург

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати