Вухо, горло, ніс, ноги, тушка, хвіст

Побачила світ казкова повість Олександра Гавроша "Різдвяна історія ослика Хвостика".

Вухо, горло, ніс, ноги, тушка, хвіст

Книжка вийшла у новому київському видавництві "Фонтан казок" (головний редактор - відомий письменник Іван Андрусяк), то ж розходиться усіма областями України і є для сучасних підлітків ґрунтовним джерелом інформації про нинішнє Закарпаття. Можливо, саме з неї окремі тінейджери від Сяну до Дону отримають перше уявлення про життя-буття у нашому краї, про спільні наші проблеми, які в кожній області вирішують по-своєму. Частина накладу потрапила і на Закарпаття, бо книжка не менш цікава і для місцевої малечі, якій подає не прикрашений, а реальний соціальний зріз рідної землі.  

Головний герой має реального прототипа. Для літнього дитячого табору в Анталовцях справді було придбано віслюка, а зараз їх там уже двоє - на додачу до невеликої отари овечок і півсотні курей. Твір фактично став першою анімалістичною повістю у закарпатській літературі. Окремі яскраві образи домашніх і диких тварин у нас, звісно, виводилися і раніше, але ціла повість, де тварина тягне на собі увесь сюжет, зв'язує докупи усі персонажів - це уперше. Викрадений сільськими злодюжками ослик здійснює  тривалу мандрівку  від Анталовців аж до Ужгорода, стикаючись із добрим десятком сучасних закарпатських типажів. Цей класичний сюжет відомий ще з казки про Колобка або з "Мертвих душ" Гоголя, проте тут він набуває неповторного місцевого колориту Закарпаття 2010-х років. 

Людські герої повісті - це справжній паноптикум. Такою широкою системою персонажів миоже похвалитися далеко не кожний наш твір для дорослих. 

Отець Теодор - справжній ентузіаст своєї справи. Окрім пастирських обов'язків, веде звичайне чимале селянське господарство (це типово для наших парохів і у ХІХ, і у ХХІ ст. - усе тече, але нічого не змінюється), має трьох дітей, а відтак відкриває за підтримки цілої єпархії ще й літній дитячий табір.   

Трохи заробітчани, трохи шахраї Гога і Карло - це типаж, з яким найчастіше стикаються туристи. Такі торгують зеленим медом і самопальним золотом зі щойно знайденого скарбу Аттіли, а при нагоду встрявають і в інші авантюри. Саме вони закручують увесь сюжет повісті.  

Чуча Божий - безробітний, що, живучи з хворою матір'ю, заробляє різьбленням дерев'яних сувенірів. Сержант Кузька - сільський дільничний, безумовно позитивний, хоча і виведений з чималою іронією. Не менш тепло змальовані дві старенькі бабці-близнючки Міка й Оніка, що доглядають колишній графський маєток. Офіціантка кафе "Файна кава" бистроока Маруся - піонерка-відмінниця сучасної ринкової економіки. 

Сільський голова Іван Кривдський - амбівалентний образ, втілює ставлення пересічного закарпатця до усієї нашої влади: і хочемо, щоб вона була трохи кращою, і спонукаємо до цього, а вона - ну ніяк. Його помічник Вася Кобра - ще один представник місцевого політикуму, цей взагалі балансує на межі криміналу.  

Мотиль - колишній робітник поруйнованого заводу, а нині пенсіонер, що ледве зводить кінці з кінцями. Виведено і цілий циганський табір з Оладаром Чікошем із крайньої хати, бароном Джекі-чаном та іншими співмешканцями. Саме місцева Кобила допомагає ослику вчергове утекти на волю. 

Ужгородець Роман Нечиталюк - ще одна "зайва людина" нашого суспільства (дрібний підприємець), хто відчайдушно бореться за своє місце під сонцем.

Єпископ вийшов максимально епічним, він зводить докупи усі сюжетні лінії. 

Завершується історія тим, що ослик успішно виступає у різдвяній шопці-вертепі, яку уже кілька років поспіль встановлюють в Ужгороді - то в центрі міста, то в одному з парків. Відтак від повертається додому: "Отець Теодор і владика уже планують наступний дитячий табір улітку, де знаменитому ослику відведена особлива роль. Але про це - в наступній історії". Отже, зроблено заявку на наступну історію - вже не зимову, а літню.   

Твір залишає стійкий після смак. Тонові ілюстрації Світлани Сови напрочукд суголосні текстові - теж з умішкою і вірою у добро. Навіть завершується повість троєкратним ура, що в наші часи буває не так часто.

18 серпня 2019р.

Теги: Гаврош, книжка, казка, повість

Коментарі

Йоу 2019-08-24 / 20:38:46
Вітаю з Днем Незалежності! Але святкувати, з повноцінними парадами та фанфарами, повноцінно будемо тоді, коли отримаємо реальну Незалежність. Незалежність розпочинається не тільки з герба, прапора та гімну, але і з права Держави на суверенну емісію. Нині наша Вітчизна залежна від глобальних структур, від їх інформаційного та доларового впливу. Україна процвітатиме виключно як нейтральна Держава, що вміє грамотно співпрацювати з сусідами.