Кумири Європи

Шалено популярні  у Європі музики з Нижнього Селища Хустського району 15-го серпня представлятимуть Україну на популярному угорському фестивалі "Сіґет". Саме ця подія підштовхнула мене до розмови про творчість колективу із пишногрудою голосистою закарпатською жоною Катею та стрункою, але не менш голосистою дівчиною Олею – веселими вокалістками "Гудаків".   

– Ваш музичний доробок, увіковічнений  на носіях?

  – ...перший альбом "Гудаки", випущений  у 2003 році, другий – "Музика із Гандала" у 2005-му, у 2008-му – "Гудаки не люди" (можна завантажити на сайті www.hudaki.org/ua – Авт.). Тепер готуємо наступний, він ще не записаний, але матеріалу більш ніж достатньо. 

  – Пісні збираєте переважно народні?

 – Виключно народні! Збираємо фольклор нашого регіону по весіллях – там, де виступаємо: наприклад, якщо якийсь дідик почав співати ще не знайому нам пісню, то ми записуємо на телефон, чи й на слух запам"ятовуємо.

 – А не пробували писати свої?

 – Ні, не доводилось.

 – Як проходили зйомки першого кліпу?

 – У нас не було постановки, сценарію, режисури, спеціальних виїздів –  усе відбувалося стихійно, під  час весілля у Водиці.

– Із ким з українських та закордонних  продюсерів, операторів, музикантів співпрацюєте?

– Третій альбом записували разом зі звукорежисером із Бельгії, є кілька агентів, які організовують концерти за кодоном. У Швейцарії вже стільки років виступаємо, що, напевно, всю об"їздили. Київський оператор Іван Сауткін бере участь у зйомці кліпів. Та в основному намагаємося самі все робити, організовувати, але в Україні займатися музикою дуже важко.

– Сім"ю, друзів часто можна на концертах  побачити?

– Якщо десь близько виступаємо, ввечері  після роботи інколи приходять. Але  до нашої діяльності ставляться серйозно, підтримують.

 – Де публіка краща – за кордоном чи на батьківщині?

 – В Україні так рідко концертуємо, але публіка тут дуже подобається. Ми вдячні навіть двом-трьом, що прийдуть.  Добре приймають нас у Львові, Києві. А закордонних поїздок  багато, тому не дивуємося, коли зала повна.

– На Сіґет ви потрапили...

 – ...завдяки знайомому із Голландії. "Гудаків"  запрошували уже кілька разів, потім  ми відіслали свої дані – й у  серпні будемо репрезентувати Україну. 

 – Почуватимете себе впевнено перед великою  публікою?

 – Аж такої боязні сцени, хандри у нас уже давно нема. Раніше було – тремтіння в колінах, особливо на великих фестивалях. Перший –  "Селиська співанка", Оля ще була там пітятком маленьким у жовтому платтячку, співала про маму. Та й у Селищі то ще легко було, свої люди. А вже в Києві на звітному концерті на десятиріччя Незалежності в палаці "Україна" трохи нервували. Саме після того виступу остаточно сформувалися "Гудаки". Склад майже не змінився до сьогодні.

 – Репетиції часто проводите?

– Приблизно раз на тиждень. Останнім часом не часто репетируємо вдома, адже концертів по кілька на місяць, то робимо це на виїздах. Іноді хлопці самі збираються, роботи ж багато. Та й Оля час від часу сесію здає, тому відсутня, а в мене весільний сезон розпочався.   Загалом, за ці декілька років такі різні ситуації траплялися... Колись у Шешорах ми стояли, красуні, зо півгодини на сцені, бо "Гудакам" після приїзду озвучування не зробили. От і довелося чекати. Ото було весело – ми і так станемо, і сяк, і як хочеш повернемось, уже публіка кричить, мовляв: "Давайте, співайте!", а звукорежисери лише звук ставлять. Постояли, покрасувалися, але якось вийшли з того.

– У кого з учасників групи є  музична освіта? Потрібна вона вам  взагалі?

– Двоє мають – цимбаліст Володя і бубняр Вася, у Олі ще незакінчена, у мене – музична школа, у Юрґена – віденська консерваторія, теж незакінчена. А скрипач Міша взагалі нот не впізнає, але зате як вишиває! Інколи музична освіта і не потрібна взагалі, бо є природний хист, але й не завадить її мати. 

 – Чим займаються "Гудаки" поза колективом?

– На весіллях співаємо, Оля ще вчиться, у Юрґена своя сироварня і пивоварня, Вася (бубняр) у школі вчителює, у  всіх є город, хижа, діти – роботи вистачає. Та й із самого музикування  у колективі важко прожити. Спочатку в кожного була своя робота, пов"язана із музикою, а "Гудаки" виникли пізніше як любительський гурт.

На  закінчення "Гудаки" пообіцяли приїхати з концертом в Ужгород, але  тоді, коли з"їдуться студенти, закінчиться  весільний сезон і відспівають  на "Сіґеті".

Вероніка  Брудка, студентка відділення журналістики  УжНУ. Фото автора

Теги: Гудаки, музика, пісня, альбом

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати