Василь ЛЕМАК, професор УжНУ: В Україні має місце ерозія конституціоналізму

— Василю Васильовичу, що означає Указ Президента України від 25 квітня? Для чого повторно розпускати парламент?

— Указ Президента від 25 квітня стосується того самого питання, що і Указ Президента від 2 квітня – питання дострокового припинення повноважень Верховної Ради України та призначення у зв’язку з цим позачергових виборів. Обидва документи містять спільні за змістом положення: і щодо дострокового припинення повноважень парламенту, і щодо доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування проведення виборів, і щодо доручення ЦВК організувати проведення виборів.

Разом із тим, ці два акти Президента відрізняються істотними моментами. По-перше, Указ Президента від 25 квітня повністю скасовує перший Указ від 2 квітня.

По-друге, Указ від 25 квітня відрізняється мотивувальною частиною від першого Указу. Причому мотивувальна частина підкріплена кількома новими фактичними обставинами. Зокрема – минув один місяць з моменту, коли у березні цього року коаліція депутатських фракцій масово поповнилася за рахунок так званих перебіжчиків. На думку Президента, це створює ситуацію, коли більше одного місяця коаліція депутатських фракцій не створена відповідно до Конституції. У свою чергу, це якраз ті фактичні обставини, котрі передбачені пунктом 1 частини другої ст.90 Конституції. Ця норма, нагадаю, встановлює підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради Президентом.

По-третє, Указ Президента від 25 квітня призначає позачергові вибори до Верховної Ради України на 24 червня 2007 р., як мотивується в ньому, "для створення умов для всіх суб’єктів виборчого процесу". Справді цілий ряд потенційних суб’єктів виборчого процесу нарікали на визначені у першому Указі строки проведення позачергових виборів. Говорили про те, що вони не встигають у принципі брати участь у формуванні виборчих комісій та вчиняти інші заходи щодо підготовки до виборів. Новим Указом, як здається, Президент пішов назустріч таким суб’єктам.

Проблема полягає у тому, щоби не просто провести позачергові вибори, а провести їх законно і демократично. Останнє неможливо без участі усіх основних політичних сил.

— У такому разі, як бути з розглядом справи у Конституційному Суді України? Здається, що новим Указом Президент не допустив схвалення рішення Конституційного Суду щодо Указу від 2 квітня, котра могло бути й негативним для нього?

— Справді, згідно Конституції і відповідного Закону України Конституційний суд розглядає справи про конституційність правових актів, у тому числі актів Президента. Але підкреслю при цьому – лише діючих актів. Враховуючи, що Указ від 2 квітня уже перестав мати чинність від 26 квітня, то провадження щодо нього у Конституційному Суді повинно бути закрито.

Але чи хотів Президент перешкодити Конституційному Суду? Навряд чи. Зверніть увагу, прес-служба цього органу заявляла, що два тижні Конституційний Суд буде визначатися щодо відкриття провадження. Це в умовах, коли країна чекала рішення. Згадайте про інші речі, які не додають авторитету цьому органу. У Росії, в 1993 р. у схожій ситуації Конституційний Суд прийняв рішення за кілька днів. Інших аналогій з тогочасною кризою в Росії не хочу проводити. Коли в державі правова ситуація замкнута на рішенні Конституційного Суду, він повинен оперативно реагувати. Хто заважав три тижні розглянути справу про конституційність указу Президента?! Це дивно, бо процедура провадження у Конституційному Суді визначається не законом, а Регламентом цього Суду, зміни до якого вносяться самим Судом. Тобто, хочу підкреслити, що законна процедура не ускладнювала оперативний розгляд справи про конституційність Указу Президента.
Частині політиків Указ від 25 квітня, як і попередній, видається неконституційним…

Не лише частині політиків, а й частині державних органів, котрі дійшли до того, що своїми рішеннями стали давати оцінку Указу Президента. Це настільки ж нерозумні кроки, як і ті, що робляться державними органами чи органами місцевого самоврядування, котрі "підтримують" Указ своїми рішеннями. Такі підходи засвідчують одне – глибинний правовий нігілізм. Указ Президента, як і будь-який інший правовий акт, є об’єктивною реальністю, котра не потребує ні публічної підтримки, ні публічного заперечення. Він діє незалежно від ставлення до нього. Багатьом здається, що Указ не усіма своїми положеннями відповідає нормам Конституції. Такі ж подібні претензії ми можемо висловити до багатьох законів України, але це ж не означає, що ми будемо закликати сумніватися у їх чинності. У такий спосіб руйнується законність – основа нашого суспільного порядку.

Треба розуміти очевидне – наші суб’єктивні сприйняття, врешті, наша неофіційна оцінка правового акту – це одне, а питання його чинності – це зовсім інше.

— Як оцінювати бойкот позачергових виборів з боку Кабінету Міністрів України і ЦВК?

— Ситуація в Україні після 2 квітня проявляється у багатьох феноменах, невідомих раніше для нашої держави. Прикладів, на жаль, можна навести чимало. Як оцінювати ситуацію, коли наприклад п’ять членів ЦВК йдуть одночасно на лікарняний, роблять при цьому неможливою діяльність цього державного органу? Або як оцінювати постанову парламенту про скасування своєї ж постанови дворічної давності? Як нам здається, такі речі свідчать про ерозію конституціоналізму, серйозні загрози конституційному ладу України. Хто на них повинен реагувати? У першу чергу – Президент, що він і намагається робити.

Із Урядом ситуація складніша. У своїй діяльності він керується і постановами парламенту і указами Президента – так визначає конституційна норма. На сьогодні є постанова парламенту про заборону фінансування позачергових виборів і одночасно є указ президента про необхідність такого фінансування. Для Уряду обов’язковим є і одне, і інше. Бюджетний кодекс визначає, що саме Кабінет Міністрів забезпечує виконання Державного бюджету України і саме парламент здійснює контроль за цим процесом. Відповідні норми є і в Конституції України. Це блокує процес фінансування позачергових виборів.

Треба розуміти, що сьогодні конституційна система частково не функціонує. Якщо понад третина членів парламенту написала заяву про небажання у ньому працювати, Уряд працює без затвердженої програми діяльності, Конституційний Суд бездіє восьмий місяць – то це свідчить, що проблеми є і вони серйозні. Хто мусить реагувати? Гарантом додержання Конституції є Президент, який і намагається повернути ситуацію у правове русло. Чи є адекватними його засоби реагування на кризу? Важко сказати. Але що він міг іншого зробити у цій ситуації? Накладати вето на всі закони, схвалені парламентом, чи зупиняти всі постанови Уряду – був і такий вихід. Тобто, по суті йшлося про блокування главою держави діяльності парламенту і Уряду. Але така ситуація все одно мала завершитися позачерговими парламентськими виборами. Президент одразу обрав рішення про позачергові вибори.

— Як можна оцінити звільнення суддів Конституційного Суду України Станік і Пшеничного?

— Згідно ст.23 Закону України "Про Конституційний Суд України" в разі "порушення суддею присяги" рішення про його звільнення приймає Верховна Рада України. Проте ця норма закону протирічить Конституції, в якій ст.106 визначає повноваження Президента. Так от, пункт 22 частини другої ст.106 Конституції України прямо передбачає, що саме Президент України призначає і звільняє третину складу суддів Конституційного Суду України.

Президент звільнив тих двох суддів, які були призначені ним. Він зробив це самостійно, бо визначена законодавством процедура й не передбачає участі у процедурі звільнення судді Конституційного Суду інших органів державної влади чи посадових осіб. Що стосується "підстав" для такого звільнення, то Президент уважає їх достатніми. Хоча якраз останнє і є проблемним питанням. Але драматизувати ситуацію не слід. У звільнених, як і в інших громадян, є можливість звернутися до суду, котрий вирішить уже цей правовий конфлікт.

— Верховна Рада України прийняла постанову про одночасне проведення виборів Президента і Верховної Ради України. Якою є юридична сила цього рішення?

— Парламент постановою не призначив одночасні вибори, а лише припустив можливість такого сценарію. Позачергові вибори Президента проводяться лише в разі дострокового припинення повноважень глави держави, образно кажучи – в разі вакантності цієї посади. Згідно ст.17 Закону України "Про вибори Президента України" Верховна Рада України призначає позачергові вибори Президента в останню неділю девяностоденного строку з дня настання однієї з підстав, визначених Конституцією. До таких підстав належать: 1) відставка Президента; 2) неможливість виконувати повноваження за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерть. На сьогодні немає жодної.

30 квітня ц.р. Верховна Рада схвалила постанову, котрою визнала за необхідне (цитую) "провести одночасно вибори Президента України та народних депутатів України в період 90 днів з дня набрання чинності законом про внесення змін до Конституції України, яким передбачено проведення виборів Президента України та народних депутатів України, але не пізніше 9 грудня 2007 року". Тобто коаліція припустила, що вона схвалить Закон про внесення змін до Конституції, а після цього призначить позачергові вибори Президента одночасно з виборами до Верховної Ради. Наскільки це реально – покаже час.

А в 1994 р. ж такі одночасні вибори були.
Так, у червні 1994 р. в один день були проведені вибори і Президента, і Верховної Ради. Але, по-перше, тоді була інша конституція і інше законодавство. По-друге, одночасні вибори були передбачені законом, котрий був схвалений Верховною Радою ще восени 1993 р. На сьогодні відсутня законодавча база для одночасних виборів і парламенту, і Президента. Іншими словами, вони можливі лише внаслідок політичного компромісу.

— Хіба позачергові парламентські вибори вирішать проблеми?

— Усі проблеми не вирішать. Але позачергові вибори парламенту повинні розпочати процес оновлення конституційної системи України. Далі, очевидно, будуть наступні кроки, котрі повинні завершитися схваленням нової Конституції або принаймні оновлення її розділів, в яких визначається статус органів державної влади. Але зробити такі речі без парламенту просто неможливо.
— Дякую.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати