Ректор УУБА Віктор (Бедь): Об'єднання згідно з канонами – маніпуляція Московської патріархії

– З вуст ряду московських архієреїв Російської Православної Церкви та представників структурного підрозділу Московського патріархату в УПЦ (МП) неодноразово звучали заяви про те, що вони виступають за об'єднання всіх православних в Україні, але цей процес повинен відбутись виключно на канонічній основі. Що Ви можете прокоментувати з цього приводу?

– На перший погляд заяви про бажання досягнути об'єднання всіх православних в Україні, які лунають з вуст ряду високопоставлених архієреїв як Російської Православної Церкви, так і її структурного підрозділу Української Православної Церкви Московського патріархату викликають схвалення та породжують надію... Але це тільки на перший погляд. Бо після слів про бажання, додається фраза – об'єднання шляхом повернення і виключно на канонічній основі. А що значить на канонічній основі в рамках УПЦ (МП), це через визнання своєї помилковості у бажанні проголосити Українську Церкву та шляхом приниження власної душі перед Московською Церквою, а не своєю Українською і відповідно виключно в структурі Московського патріархату. Так само як і окремі заяви вище зазначених архієреїв про те, що «ми за здобуття автокефалії Українською Православною Церквою, але тільки у канонічний спосіб». А в канонічний спосіб в рамках Московського патріархату, це означає що ніколи, бо маловірогідним є те, щоб Російська Православна Церква та її головний патрон московська політична влада нададуть згоду на цілковиту автокефалію (незалежность) частині своїй церковній структурі в Україні – Українській Православній Церкві Московського патріархату. Тому і робляться такі заяви з приставкою «виключно у канонічний спосіб», бо за такого формулювання ці заяви нічого не варті і не несуть жодної загрози Російській Православній Церкві втратити свою присутність та духовно-церковний контроль за думками і душами багатьох українців в Україні, в наслідок чого частина українців перетворюються в маргіналів та запроданців своєї земної Батьківщини на користь Московії та її імперсько-ординських політичних інтересів.

– Але ж церковні структури повинні дотримуватись канонічних норм у своїй діяльності.

– Безспірно що церковні структури всіх Помісних Православних Церков повинні дотримуватись визначених Вселенською Церквою церковних канонів, в тому рахунку і в питаннях церковного будівництва та набуття статусу автокефалії тими чи іншими національними помісними Церква. Але в кожному окремому випадку, щодо тієї чи іншої Помісної Церкви, діють і повинні діяти свої особливості.

Тому на мою думку, в питанні реального, а не заради замилювання ока, подолання розділення православних, в досягненні святої мети об'єднання розділених православних церковних юрисдикцій та утвердження єдиної помісної Православної Церкви в Україні потрібно керуватись сукупність догматичних основ та канонів, а саме оновами догматичного вчення Вселенської Православної Церкви та історично-канонічними принципами щодо процесів церковного будівництва в Україні починаючи з апостольської місії Андрія Первозванного (І ст.), заснування і діяльності Скіфської єпархії (кін. ІІ – сер. ІХ ст.), заснування і діяльності Української (Руської) Церкви Константинопольським патріархатом (862 – 1721 рр.), неканонічна спроба перепідпорядкування Української (Руської) Церкви Російській Православній Церкві (1686 – 1721 рр.), знищення Української (Руської) Церкви Московським царством та в подальшому Російською імперією (1721 – 1918 рр.) за участі Російської Православної Церкви, Тимчасове автономне управління українськими приходами в складі Російської Православної Церкви (1918 – 1921 рр.), уведення Українського екзархату Російської Православної Церкви в Україні (1921 – 1990 рр.), виникнення та подальший процес розвитку Української Автокефальної Православної Церкви (1918 – по н/д.), надання Константинопольським патріархатом автокефалії (незалежності) Польській Православній Церкві, як частині колишньої Української (Руської) Церкви (1924 – по н/д.), надання Українському екзархату Російської Православної Церкви незалежності в управлінні з широкими правами автономії та перейменування екзархату в Українську Православну Церкву у складі Московського патріархату (1990 – по н/д.), розділення православних в Україні та виникнення Української Православної Церкви Київського патріархату і подальший її розвиток шляхом об'єднання із частиною Української Автокефальної Православної Церкви (1992 – н/д.), не визнання Константинопольською Православною Церквою (нашою Матір'ю Церквою) перепідпорядкування первинної Української (Руської) Церкви Московському патріархату (1687 – по н/д.).

На підставі дотримання первинного догматичного вчення про віру Христову, яке сповідує вся повнота Вселенської Православної Церкви, ми можемо визначити хто і які саме церковні юрисдикції можуть бути віднесені до поняття Православної Церкви і відповідно на основі догматичного віровчення можуть бути об'єднанні в лоні єдиної помісної Православної Церкви в Україні.

А на підставі аналізу і співставлення історично-канонічних процесів церковного будівництва в Україні, ми можемо провести розмежування церковних юрисдикцій Константинопольської Православної Церкви, Російської Православної Церкви, а відтак і визначити історично-канонічні права на автокефалію (незалежність) Української Помісної Церкви. При цьому проведення належного історично-канонічного аналізу щодо церковного будівництва в Україні за період з І ст. до наших днів буде не на користь зазіхань Російської Православної Церкви на канонічно-церковну територію Української Церкви.

Відповідно в питанні пошуку реальних шляхів подолання розділення православних, в об'єднанні православних церковних юрисдикцій в єдиній помісній Православній Церкві в Україні та здобуття нею визнаної автокефалії необхідно керуватись догматичним вчення Вселенської Православної Церкви про віру Христову та історично-канонічними принципами і засадами щодо церковного будівництва в Україні з найдавніших часів. При цьому до цього процесу обов'язково повинні бути залучені Українська держава (в особі її політичної влади) і наша Матір Церква – Константинопольський патріархат.

Вирішити вище зазначену проблему об'єднання православних та утвердження Української Помісної Церкви можливо тільки в Україні і за доброї волі українських вірних та кліру наших Православних Церков без оглядки на Москву.

Теги: Бедь, УУБА, автокефалія, помісна церква

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати