Вдвойне трагичная дата 22 июня

местный 2011-06-22 / 07:49:00
2 КО ("І багато ще українців на це ведеться. З них в чергове роблять реципієнтів й співучасників поновно твореної брехні про ВОВ.
І все ж потрібно нам по-людськи (не завівшись емоціями з надуманих провокацій ворожо неукраїнської частини владних сил) пом’янути всіх нещасних і невільних у своїх діях і долях жертв далекої війни. Усіх без винятку. Хай буде їм добра наша пам’ять")
Да будет так!

2 ярослав орос ("ціную Вашу думку")
взаимно.

ярослав орос 2011-06-21 / 12:06:00
местный, 20.06.2011 18:06
2 Ко: Ватутин, согласно официальной версии, был ранен 29 февраля 1944 года, и умер, так и не выписываясь из госпиталей, через полтора месяца... Отмечено, что ранение было получено в столкновении с "бандеровцами".
В общем, не достоин оказался всенародного поклонения "культу Героя"... Умереть от ранения "бандеровцами"? Ну уж нет! Культа таких героев Стране Советов не надо! Уже из античной мифологии известно, что убить Героя могли лишь избранные, или другой Герой...
Записывать "бандеровцев" в герои или избранные Страна Советов не могла... Так что обошлись без культа "Героя-освободителя" Киева...

м-да, пане местний, з ватутіним у даному разі вийшла ще та заковика... ціную Вашу думку...

КО 2011-06-21 / 11:57:00
Отак і досі зіяє перед нами Розрита могила. Чи найдемо те, що в ній схоронено?
Мусимо признатися, що Сталін частково в Україні досяг свого. Всіма тими горами трупів, що ними на пару зі своїм “подєльником” Гітлером заповнили в часах Другої світової нескінченні рови та безіменні могили. Тим тиран на міцно прив’язав до себе покривавленим ланцом багатьох українців (наче до тих людей пристав якийсь незрозумілий Стокгольмський синдром).
Травми війни сприяли витісненню з колективної пам’яті знаття про мільйони людських жертв, що їх дав міжвоєнний (мирний?!) період. Бо ж досі невідомо, коли більше українців знищено – за часи клятого миру, чи вже війною.
Якщо про довоєнні звірства тоталітарного режиму добре відали та пам’ятали ті, кого першими повели на вбивчу війну (звідси ростуть ноги совєтських поразок 1941-42 рр.), то вже приблизно з 1965 р. масова пропаганда спромоглася втиснути в радянські душі абсолютно фальшивий міф про ВОВ, вибудуваний на язичницьких почуттях очищення в принесенні спільної кровавої жертви народу. В ту пору виросло сприйнятливе до цієї пропаганди нове покоління, яке на собі менше відчуло війну, ба навіть і “художньо правдиві” лейтенанти з минулих окопів почали й собі творити літературу та фільми в бажанні емоційного заміщення неможливої для їх сумління злиденної правди війни. В тих їх творах було ненабагато більше правди, ніж у перших повоєнних плакатно-пропагандистських творіннях, що сходили з рук і бажань вождя.
Нині ось Путін і Со розкопали нашу стару могилу, щоб з безпам’ятства совєтського міфу тут у нас дома будувати для себе, мільярди-доларовим власників, необхідну для них частину приватно-газової імперії. Старі міфи для цього аж як гарно згодяться. Вони так водночас ще й відсувають нас усе далі від Європи. І багато ще українців на це ведеться. З них в чергове роблять реципієнтів й співучасників поновно твореної брехні про ВОВ.
І все ж потрібно нам по-людськи (не завівшись емоціями з надуманих провокацій ворожо неукраїнської частини владних сил) пом’янути всіх нещасних і невільних у своїх діях і долях жертв далекої війни. Усіх без винятку. Хай буде їм добра наша пам’ять.

местный 2011-06-20 / 18:06:00
2 Ко: Ватутин, согласно официальной версии, был ранен 29 февраля 1944 года, и умер, так и не выписываясь из госпиталей, через полтора месяца... Отмечено, что ранение было получено в столкновении с "бандеровцами".
В общем, не достоин оказался всенародного поклонения "культу Героя"... Умереть от ранения "бандеровцами"? Ну уж нет! Культа таких героев Стране Советов не надо! Уже из античной мифологии известно, что убить Героя могли лишь избранные, или другой Герой...
Записывать "бандеровцев" в герои или избранные Страна Советов не могла... Так что обошлись без культа "Героя-освободителя" Киева...

Ко 2011-06-20 / 17:50:00
Дійсно, Ватутін був спершу поранений (але не так, щоб смертельно), коли нарвався на загін УПА (і все з дурного розуму, бо без охорони і чи не напідпитку). Але ж помер він через гангрену, оскільки не спрацювали належно лікарі. Чи такі вже й закономірні ці накладки, коли навіть війна не змінювала якості і звичок життя?

местный 2011-06-20 / 16:59:00

То, что в СССР национальность Героев строго регламентировалась, могло стать злой иронией. Так, по воспоминаниям того же Ю.М. Коваленко, всё тому маршалу Жукову принадлежат слова: "Героем Киева должен стать русский, а не какой-то красавчик-хохол" (опять-таки повторюсь, на плёнку эти слова не записаны, но их слышал десяток людей, да если бы даже и было записано - с современными "плёнками Мельниченко" никак не могут разобраться...). Речь шла о том, что генералу-русскому Ватутину, а не генералу-украинцу Черняховскому будет предоставлено право первому войти в Киев и стать "героем-освободителем" столицы Украины. Но культа Ватутина в Украине не сложился. Дело в том, что через полгода он будет смертельно ранен в бою с подразделением УПА... Вот если бы его убили немцы - был бы герой на все времена однозначно. Но его убили "бандеровцы", а они по официальной версии - кучка бандитов-маргиналов, не способных убить Героя. Так что не создали посмертный культ Ватутина. Опять "хохлы" оказались виноваты.

местный 2011-06-20 / 16:43:00
2 Іштван Нодь-Сливинський ("Це в нас такий національний характер: ми готові визнати себе ж за диких-лісових-антисемітів-вампірів-монстрів-вбивець. Ми готові відректися від пам'яті предків, лишень би обілити Пана Сталіна- він жеж бо переміг самого Гітлера")

да. вероятно это можно назвать "комплексом привязанности к империи".
ничего особо нового - многие "варварские" племена сражались и умирали за Римскую империю (им было неведомо что их ВСЕХ римляне, не особо разбираясь, кто они и откуда, называли одним словом - "варвары").

что особо печально в нашем случае, так это:
1. то что это как раз наш случай,
2. то что те кому мы верой и правдой служили, много раз уже хотели просто физически свести нас "под ноль" как народ,
3. то что у нас это так и не осталось в прошлом.

местный 2011-06-20 / 16:35:00
Информация по мл. лейтенанту Бересту - согласно воспоминаниям Ю.И. Галкина, в августе 1946 г. Берест был повторно представлен к званию Героя Советского Союза (за всё то же).
Из наградного приказа "на Героя" был вычеркнут, награжден в августе 1946 Орденом Красного Знамени.

По О. Карпенко, из первого наградного "на Героя" приказа маршал Жуков собственноручно вычеркнул Береста, со словами: "Не хватало нам здесь еще и хохлов"...

Конечно, можно дискутировать, кто и когда какие слова произносил - с диктофоном рядом с ними никто не стоял, а воспоминания-мемуары вещь такая...
Вот только вся деятельность советской верхушки убедительно показывала степень их нелюбви к украинцам как к народу...

Юрій Лівак 2011-06-20 / 15:19:00
Дякую, Ко. Виходить, що таки Жуков, а не Сталін?.. Я не те, щоб Сталіна захищаю. Просто Местний на всю інформацію дав джерела, а на історію про викреслення Береста особисто Сталіним - ні.

Ко 2011-06-20 / 14:23:00
Юрій Лівак, 20.06.2011 13:34
На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом в Берліні — капітану В.Давидову, сержанту М.Єгорову, молодшому сержанту М.Кантарії, капітану С.Неустроєву, старшому лейтенанту К.Самсонову.
Прізвища О.Береста там не було. Можливо той випадок з офіцером СМЕРШу щодо годинника зіграв свою роль, а може, перепис цінностей в «будинку Гіммлера», які перекочували не в музеї, а на віллу одного із маршалів (Жукова?). А можливо, інцидент, коли в азарті наступу бійці, не розібравшись, яке приміщення штурмують, гранатою зірвали двері, постріляли, а виявилось, що то було посольство однієї з нейтральних держав, яка відразу подала ноту.( http://www.google.com.ua/url?q=http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/c710c79f352fa4db/&sa=U&ei=5Cv_TZa3BIbcsgbx08XyDQ&ved=0CBwQFjAH&usg=AFQjCNHosMe4hlCVvhK9khdOzpzetwv1BA)/
Береста звинуватили «у поганій виховній роботі в батальйоні». Відстоювати його добре ім’я не було кому: Г.Жуков вже перебував в опалі, генерал-лейтенант К.Телєгін теж під слідством по справі Жукова, С.Неустроєв надовго запив. Він лише через багато років розповів Бересту про свою зустріч з колишнім членом Воєнради фронту К.Телєгіним, який запевняв, що у всьому винен Жуков. Мовляв маршал, прочитавши представлення до звання Героя, сказав: «Ще один політпрацівник» і власноручно викреслив Береста зі списку.

Юрій Лівак 2011-06-20 / 13:34:00
Звідки інформація про Сталіна, який викреслював "какого-то хохла"?

Ужгород 2011-06-20 / 09:51:00
Браво автору! Дванадцять балів!

Іштван Нодь-Сливинський 2011-06-19 / 22:39:00
Зараз вас, пане Містний, всюдисущі "завсегдатаи" закарпаття почнуть заливати сотнями аргументів про звірства Третього Рейху, убивець з УПА(чит. переодягнених НКВДшників) геноцид євреїв, вбитих українцями поляків і потроху-потроху розмова перейде у русло зпопелення всього українського. Цікаво, що більшість україноненависних коментарів пишуть самі хохлы. Це в нас такий національний характер: ми готові визнати себе ж за диких-лісових-антисемітів-вампірів-монстрів-вбивець. Ми готові відректися від пам'яті предків, лишень би обілити Пана Сталіна- він жеж бо переміг самого Гітлера, він жеж бо не дав нам загинути у німецьких таборах смерті, натомість він подарував нам унікальну можливість довготривалих каторжних відряджень у Сибір, Казахстан (там же хотябы по нашему разгаваривают, по славянски, там умирать то легче).

Після них скажуть своє словечко інша порода українців, які себе більше люблять називати русинами.І в котрий раз забудуть, що останній шанс на їхнє омріяне, вільне і окреме закарпаття в них відібрав Сталін долучивши їх до своєї імперії зла де вже роками гнила Україна.

Ну і звичайно ж мадяри зі своїми коментами, куди ж без них. Хоча якщо б вони любили Угорщину насправді, а не заради паспортів-віз ітп, вони б згадали, як вирішив Сталін угорське питання, а потім як здох, то в 56 імперія дала їм зрозуміти, що свабоды нє будєт.

Нещодавно був в Празі. Там на площі св. Вацлава розгорнули довжелезний стенд, метрів зо 200. І там хронологія тоталітаризму з 1945 по 1989 у ЧСР, НДР, Угорщині, Польщі. Близько 200 подій цього періоду-фото, тексти на чеській і англійській. Приємно читати було. З'явилася думка: чи вистачило українцям би Хрещатика для аналогічного стенду. Потім зрозумів, не вистачило б розуму, волі, індивідуальності, свідомості. Ми раді, що нас врятував Сталін. Поставимо йому пам'ятник на приватній території, вдягнемо георгіївську лєнточку(показуючи решткам цивілізованого українства свою чмошнісь), перехилимо вадяры з ветеранами, павспамінаєм павлікомарозавскіє подвігі, а на вінець усього свята повісимо на стіни червоні прапори і покажемо усьому світу, що ми бики-раби в 10 коліні і мінятись не збираємось.

Зрештою, дякую вам, пане Містний за цей чудовий маеріал. Було приємно читати адекватну правду