Повечеряли

Традиційна щотижнева зустріч двох поколінь однієї сім’ї ускладнюється появою там одного “непроханого татарина”, в якого нібито зламалася машина і конче треба потелефонувати. Слово за слово звична зустріч перетворюється на тотальне з’ясування стосунків. Назовні вилазять все нові і нові таємниці, бо кожен/кожна приховує якогось скелета у шафі. Коли вже усі пересварилися до краю, настає геть несподівана розв’язка. Родину вона, може, і не склеїть, але глядачі її зустріли бурею оплесків. Подібна історія спокійно могла статися і на сучасному Закарпатті, яке просто перенасичене вимушеними переселенцями.

Спектакль вийшов гостро сатиричним. Час від часу усі персонажі відверто блазнюють, бо краще ламати комедію, ніж латати трагедію. І як вони при цьому співпали! У виставі задіяні і досвідчені майстри сцени (С. Барабаш, В. Грицак, А. Сньозик), і зовсім молоді актори, деякі навіть дебютанти. Але їм вдалося створити неповторний органічний ансамбль. Публіка реагувала бурхливо, то співчуваючи героям, то регочучи з них. Постановникам вдалося досягти ефекту присутності: глядачі ніби самі перебували усередині тієї французької оселі, настільки соковито і переконливо було відтворено її інтер’єр (художник Л. Бєлая).

Особливо висміювалися взаємини між подружжям. Всякий шлюб — це співіснування двох нервових систем, інколи — мирне, інколи — навпаки. Жан — такий собі хоробрий заєць. І як в одну людину може уміститися стільки проблем?! Він несе їх зі щирою гордістю, бо звикся з ними за багато десятиліть. Його дружина Крістін — справжня берегиня домашнього вогнища напруженості. Зарази його збереження вона ладна методично винищувати усе навколо. І хоча їй і самій не надто комфортно жити на такій вибуховій суміші, проте власницький інстинкт понад усе: чоловік і син — це моє і тільки моє!

Не менш складні взаємини між незнайомцем Фабрісом Монтекатіні і його нареченою Євою. Вони буквально за лічені хвилини демонструють, як зароджується, розвивається і помирає кохання. Вибухова, феєрверкова роль Єви по-новому висвітлює усі вузлики суперечностей, які на сцені зав’язалися ще до її появи.

Ще гостріші суперечності між поколіннями. Син Жана Жером та дружина останнього Беатріс постійно конфліктують з батьками. Тут і традиційні, ще античними авторами описані конфлікти сина і батька, невістки і свекрухи, і більш модерні протистояння, характерні вже для ХХ століття. Діточки цілком гідні своїх батьків, десь це карикатура на них, а десь, навпаки, пряме продовження рис предків.

І найголовніше. Вистава вчить не ставитися зверхньо до незнайомців. Вони можуть виявитися зовсім не тими, ким здаються відпочатку, а набагато складнішим і хитрішими. Вони можуть стати “сивороткою правди” для виявлення ваших власних проблем. Фабріс (Р. Каверзін) так і лишився персонажем-загадкою, до якої повертаєшся ще тривалий час після закінчення дійства. Це справжня роль-хамелеон, яку актор зіграв з неперевершеним шармом.

В цілому вистава вийшла напрочуд елегантною, десь водевільного типу, але з глибокими підтекстами, такий собі спектакль-провокація, що зачіпає чимало глибоких проблем сучасного сімейного життя-буття, котрі за однією вечерею все-таки не вирішиш.

Теги: прем'єра, вистава, Фіщенко

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати