Як послухи вітцівщини твоєї...

Гладенькі атласи старої постелі,

І промінь од сонця , відлиги капіж .

І шмат бастурми та хурми на тарелі ,

Їх покраяв , посік мельхіоровий ніж.

Тут мешкав колись чи то бомж ,чи драпіжник

Поміж порохнявих, зчорнілих колод .

Нова фурнітура й подримбаний ліжник ,

Апокриф про землю втаємнену Нод…

Кущами ліщини посунулась звірка ,

Йшов на ховання в гори по пояс в снігу .

І хлипала стиха відчинена фіртка ,

Серед посту на трапезі подали курагу .

Нізвідки чекати для себе потіхи…

Буждеї просмалили не вден шпондерок.

На урвищі звору біліються міхи:

Непране цуря зі старих Куферок.

***

В Гаржилесі в грудні розмарин

І зеленіє . і зимує вонка .

Сатин ! Не коленкор і ледерин ­­

Оця медвежа й слута Сейлеш-Лонка!

Вся в позолоті лубочних картин ,

Там раритети – шелери й цапіни .

І лиш залітний здалеку мартин ,

І завізні на свальбу цепеліни .

Погнилі ризи , знятий з дії штрек .

Над горами – печаль аквамарину .

І чорна тинта вичахлих смерек _

Це ще не пряний запах розмарину !

***

Андріїв місяць , в окиді ліси 

Рознюхують по чагарниччі лиси

Та не отой мізерний мед оси ,

Котрий носила з узбережжя Тиси .

Бо й так медок перетворивсь на лед .

І сіроманці-вовци ще на тирлі .

І на розсіянім дрібнім Тересви гирлі:

Мішковина та клапті від газет.

Летить Пилиповець у місячних ночах ,

На щовбику знов світять поторочі .

Це світло тих , яким закрили очі

І відпровадили в печалі та плачах .

Під верх не вернуть зворинка й потік.

Усі грудні – одні тяжкі темеї .

Як послухи вітцівщини твоєї ,

В яку ти ще з дитинства перетік .

***

Мав би я прийти на Стинашору

З тих волоських подинок і стин .

В сейкелів поприга діснотору .

У волохів миро із хрестин.

В комітаті Чік угринів рясно ,

В Марамороші жирує руський цвіт.

Як на правітчизні все прекрасно ,

Бо наповнено жачкови і живіт.

Йди , спожий у сінокіс квасниці,

Дорогі тут тоніки та джус .

Викладено краму на полиці ,

Родиться крамарик-карапуз!

 ***

Вона лежала вже о тій порі ,

Котрої не хотіла , не любила.

У темеях теменних всі дебрі

І хаща Сідеяня геть не мила .

Давно нема із листя ватричок ,

Грибків в поділку , на кілочках – тмину .

Лише від чургута маленький потічок

Несе в долинку пісню янголину .

Тепер приходить знову та пора _

Із вовчим переходом та зірками .

І сниться сину сніжана гора ,

Де оленики в»єдно з вивірками.

Настроюють скрипки свої Мотрі .

Ти мерегуєшся , по-мармароськи лаєш .

І поміж кантрі чуєш у нутрі:

«Вже незабаром , скоро причекаєш…»

***

У  закутку старенької сім»ї

Воно пищало в конопляній рянді.

Вже набувались нанашки порядні

Під розігріте цокання змії

В плаценті народилося , не вмре…

І тицьнули олівчика між пальці.

І біла булка в гусячому смальці…

І смалець хто з ряднини відпере?

А далі в терня все пішло життя:

Гризоти ,клятва,наркота й пиття.

Дещиця дару , як лопата ріні .

Перевертались у труні батьки ,

Покинувши чертежики й нивки.

На перевіз монети є розмінні .

• ***

Мені б хотілося в Сибіу й Петрошань ,

Бо ж стільки згадано про ці міста в Ердею !

Інеу іній , запашна герань ,

Легкий димок прокурений з бурдею .

Не побратаються ні Дракула , ні Вій ,

І парова пила опустить пару .

Петляє Сомош в мряці голубій ,

Стріляють в небо вежі Коложвару .

І батько паротяга жде в Сігет ,

Легкі тримає на плечах бесаги .

І зеленіє тучний бересклет ,

Гудуть на Мараморош паротяги .

• * * *

Що у цім високогірнім Лузі?

По пустарах висохлі паші…

Говлі ловлять гадиків в ярузі

І летять на дальші лопоті.

Давні мадяризми , воля схизми ,

Вощані свічки у головах .

І нінгун юдейський , кафізми

Падають на порох і на прах .

Батько пішки дибає в Кривулю ,

Мама мливо тягне із млина .

Не знайшов ніхто оприську кулю…

З півночі – стіна , полонина…

***

Чому загуло порожнечею в тілі?

І протягом в домі крізь сіть павутин ?

І соцартом плакатним старої артілі;

З куфайки стримів замащений ватин .

І якісь трудодні та карболка в конторі ,

Захаращений цвіллю благенький штахет.

Що залишив вночі на твоїм моніторі

Той московський віддалений часом поет ?

Кухонний горошок брудної церати .

Відперання лахміття: гуде барабан.

Чому лаються в хаті щодня літерати ?

Аж підстрибує махровий  банний тюрбан .

Затікає і мокне немодна повітка:

У ній пилюга і дими фірясин…

Ця Гобі карпатська така непривітна ,

Де найдовше карався улюбленець-син…

Теги:

12 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати