«Метаморфози почуттів» Василя Білича

Любов – як Сонце, що палає вічно. Для нього вік – поняття символічне. 

Василь Білич

Приємно, коли зустрічаєшся і знайомишся з людьми, які вірять в очисне світло слова, особливо – поетичного, у те, що воно здатне розбудити найвищі, найблагородніші почуття. До таких приємних несподіванок належить і наше нове знайомство з творчістю відомого закарпатського поета Василя Білича. Ще зовсім недавно публікувалися в пресі рецензії та відгуки на його сьому і восьму збірки поезій – "Янголи на мітлах" та "Двобій", і ось наприкінці минулого року вийшла друком дев'ята збірка "Метаморфози почуттів". Нове літературно-художнє видання побачило світ, як і всі попередні, у Всеукраїнському державному видавництві "Карпати" (м. Ужгород). Відредагував книгу відомий закарпатський письменник Василь Кухта. Гарне і якісне поліграфічне оформлення робить видання оригінальним і естетично привабливим. Барви кольорів на обкладинках вдало доповнюють гаму почуттів, викладених у ліричних поезіях. І в цьому велика заслуга художника Миколи Дем'яна.

Як відзначається в короткій анотації, нова поетична книга Василя Біляча – передусім про кохання, яке здатне змінити не тільки ліричного героя, але й світ. З висоти прожитих років і досвіду автор прагне поділитися з читачем розмірковуваннями про почуття юного і зрілого кохання. Виняткові відвертість і щирість представляють читачам, попри часту іронію і смутний усміх у багатьох строфах, автора глибокого, зрілого, мудрого і, зрозуміло, закоханого.

Не помилимось, якщо скажемо, що нова поетична збірка Василя Білича здобуває успіх і популярність, сколихне широку читацьку аудиторію і всіх шанувальників поетичного слова своєю неординарністю, натхненністю ліричних рядків, у яких поет славить вірну і неповторну любов. Поезія Василя Білича зачаровує вірою у всеперемагаюче кохання і добро.
Безумовно "Метаморфози почуттів" написані уже зрілим автором, професіоналом, тонким ліриком і майстром своєї справи.

Після прочитання поетичних творів відчувається, що митець з кожною новою збіркою удосконалює свою художню майстерність.

Складається книга з трьох розділів – "Мед губ твоїх" (поезії про прекрасний світ першого юнацького кохання), "Полинове причастя" (тут, в основному, зібрано поезії про муки зрадливого, розбитого кохання, про розлуку і ревнощі) і "Жнива любові" (поезії про кришталево чисте, ніжне, неповторне лебедине кохання і вічність любові).

Перший розділ "Мед губ твоїх" відкриває хвилююча поезія "Цілу вічність чекав я на тебе", в якій автор стверджує, що його ліричний герой "цілу вічність не жив – животів" і кожну мить посилав у небо незліченні молитви, а у чеканні вчився долати пекельний вогонь і, пройшовши "тунелями болю", все-таки дочекався своєї судженої:

Світ в долонях моїх розплескався...
До тепер так ніхто не кохав!

Ці рядки, як і в попередній поезії, звучать, наче рефрен. Вони полонять читача і категоричними твердженнями, і гіперболічним виявом інтимних почуттів закоханої людини, якій здається, що й земля переповнена щастям великої любові, від якої перехоплює подих.

Вірші поета про кохання – виразні й хвилюючі. Кохання для поета – це щось святе, це радощі й страждання, це – наче сонце. Митець стає співцем глибоких почуттів людини. Це підкреслюють поезії усіх трьох розділів збірки.

Поетичний стиль Василя Білича відзначається простотою і досконалістю форм і змісту. Автор знаходить влучні ліричні порівняння. Кохання для нього – це "радість і печаль, солодкий щем, глуха тривога, зваблива ніч, бентежна даль..." А хто цього почуття не звідав – "Той не жив – проіснував...".
Поезія "Метаморфози почуттів", яка склала назву збірки, сама каже про себе. Це – зразок хвилюючої інтимної лірики. В ній автор стверджує, що кохання – це "вихор і вогонь", у котрого немає меж і перепон. А любов удало порівнюється з безкраїм океаном, наповненим одвічним хвилюванням, в ньому штормові вітри ніколи не вщухають.

У збірці "Метаморфози почуттів" поряд з поезіями українською мовою розміщено (відповідно до теми кожного розділу) і 58 поетичних творів російською мовою. Загалом, усі вони об'єднані темою кохання, любові, чистої, мов кришталь і світлої, як промінь сонця.

Та варто зауважити, що, незважаючи на близькість поезій збірки "Метаморфози почуттів", російські поетичні твори, на нашу думку, доцільніше було би розмістити окремим розділом (або й видати окремою збірочкою), а не давати їх впереміш з поезіями українською мовою.

Слушно ще раз наголосити, що попри цей невеличкий недолік, нова збірка Василя Білича "Метаморфози почуттів" вражає особливою ліричністю. Відчутно, що поет живе, мислить, дихає поезією. Щирість його ліричного голосу, безпосередність почуттів хвилює читача до глибини душі. Головний герой поетичних творів Василя Білича – людина закохана, благородна, відкрита. Для поетичного стилю автора збірки притаманні схвильованість, емоційність і навіть тонка іронія і сумний усміх у багатьох рядках ліричних творів. Але найбільше його поезії зачаровують читачів теплом і правдивістю почуттів. А своєю мелодійністю та емоційністю багато поезій близькі до народних пісень. Вони прості та ясні, сповнені чистих почуттів.

В наші часи занепаду духовності в житті це видання дуже вчасне і актуальне, потрібне сучасникам. Цю збірочку із задоволенням прочитають не тільки молоді люди, але й старше покоління, а також всі, кому не байдужі "душі прекрасних поривань". Адже, як твердить автор у своїй книзі, "Любов – як Сонце, що палає вічно... Для нього вік – поняття символічне.

Після прочитання на одному подихові цієї чудової і високохудожньої книги (не побоїмося цього слова), хочеться ще і ще раз вчитуватися у ліричні рядки. І подякувати авторові за ту насолоду, яку дають вони читачеві. Без сумніву можна сказати, що поетичне слово Василя Білича стане для нас мистецьким скарбом. Оптимістична в своїй основі поезія "вічно молодого співця", закоханого поета-мудреця, допомагатиме людям жити, творити й любити.

Василь Танчинець, член Національної спілки журналістів України

Теги: Білич, книга, рецензія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати