В Ужгороді не стихає ажіотаж довкола викрадення кримінальних справ із Ужгородського міськрайонного суду

Незважаючи на резонансність події, жодних відомостей про неї поки ніхто не оприлюднював. І зацікавлені сторони діляться інформацією з великою неохотою. В самому суді DT.UA в будь-яких коментарях відмовили, представники силових структур ухиляються навіть від неофіційних розмов без диктофона, потерпілі в справах самі до ладу нічого не знають. Після неодноразових звернень та нагадувань обмежену інформацію газеті подала лише прокуратура Закар­патської області. Відштовхуючись від неї, а також від інших відомостей, отриманих з достовірних джерел неофіційно, і вдалося встановити загальну картину злочину.

Викрадені три справи (загальною кількістю 12 томів) знаходилися на розгляді судді Ужгородського міськрайонного суду Олексія Леміша. Точну дату крадіжки встановити поки що не вдалося, відомо лише, що сталася вона під час відпустки судді, яка тривала з 16 червня по 3 серпня цього року. Згідно з внутрішніми інструкціями, суддя на період відпустки повинен здати свої справи через канцелярію у спеціальне приміщення. Однак за дотриманням правил діловодства ніхто особливо не слідкує, тим більше що спеціальні приміщення для зберігання справ обладнані далеко не в усіх судах. Тому кримінальні справи залишилися в кабінеті О.Леміша — в шафі та сейфі, який, до того ж, навіть не зачинявся на ключ.

Приміщення суду охороняє підрозділ УМВС "Грифон". У робочий час охоронці контролюють потік людей, що проходить до суду, повноважень перевіряти сумки чи валізи у них немає. Уночі приміщення також охороняється, втім, для професіонала викрасти справи особливих труднощів не становить: охорона перебуває внизу на прохідній, кабінети суддів сигналізацією не обладнані, замки в дверях звичайні (до речі, жодних пошкоджень на них не виявили). Не виключено, що злодії непомітно залишилися в суді на ніч, відчинили двері відмичкою, а викрадені справи обережно спустили назовні через вікно кабінету О.Леміша, який знаходиться на 5-му поверсі. Втім, це вже деталі, які не мають суттєвого значення. Набагато цікавіше — яким чином стало відомо про викрадення справ. Виявилося, злодії самі повідомили про це, причому в оригінальний спосіб — одну з викрадених справ (однотомник) відправили поштою у Вищу раду юстиції (ВРЮ) із запис­-
кою — подивіться, що коїться в Ужгородському міськрайонному суді. ВРЮ звернулася до Ген­прокуратури та прокуратури За­карпатської області, яка одразу ініціювала "інвентаризацію" в Ужгородському суді. Лише тоді й з'ясу­валося, що в О.Ле­міша зникли ще дві справи. Одна скла­дається з двох томів, інша — з дев'яти. Всі томи вкрадені повністю. Злодії знали, за чим ішли і де шукати — адже справи знаходилися не в одному місці: вісім томів із дев'ятитомника лежали в сейфі, а один — у шафі секретаря.

Одразу після перевірки прокуратура області порушила кримінальну справу за фактом викрадення особливо важливих документів (ч. 2 ст. 357 Криміналь­ного кодексу Украї­ни). Розсліду­вання перебуває на контролі в генпрокурора. Теоретично ВРЮ також мала б зреагувати на цю екстраординарну подію, створивши принаймні якусь комісію, однак поки що нічого цього немає.

Що ж це за справи, заради яких злодії наважилися на таку зухвалу крадіжку?

Перша (однотомник) — порушена за ч. 2 ст. 186 Криміналь­ного кодексу (грабіж). Банальний злочин, підсудний за яким, до речі, переховується від правосуддя і оголошений у розшук. Жодної вигоди від крадіжки він не отримав, адже кримінальну справу, хоч і таким оригінальним чином, але все-таки повернули цілою й неушкодженою. Очевид­но, що з допомогою однотомника злодії хотіли "засвітити" крадіжку інших справ на випадок, якщо в суді цей факт якось намагалися б зам'яти. І своєї мети вони досягли.

Друга справа (двотомник) порушена за ч. 4 ст. 296 Кримі­нального кодексу (хуліганство із застосуванням зброї) та ч. 1 ст. 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження). Про цей резонансний злочин повідомляли всі обласні й чимало загальноукраїнських ЗМІ: у серпні 2009 р. футболістів, які разом із сім'ями поверталися з матчу на першість Ужгородського району, на трасі заблокували кілька машин із "групою підтримки" команди-суперниці. Хулігани на очах жінок та дітей жорстоко побили футболістів бітами. У справі семеро потерпілих і троє підсудних. У числі підсудних — раніше судимий екс-депутат сільради, а також власник одного з ужгородських нічних клубів. Свою вину вони не визнають. Кримінальна справа тривалий час лежала без розгляду, із цього приводу навіть була скарга у Вищу раду юстиції. Як повідомив DT.UA один із потерпілих, останнє судове засідання відбулося понад два місяці тому, і з тих пір ніхто нікого нікуди не викликав. Про викрадення справи потерпілий дізнався від журналіста.

Нарешті третя, найсерйозніша справа (дев'ятитомник), порушена за ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади або службових повноважень) стосовно діючих працівників міліції. Підсудних троє — співробітник УБОЗу та двоє співробітників відділу з боротьби з торгівлею людьми УМВС у Закар­патській області. Один із них свого часу був задіяний в охороні відомого "уж­городського киянина", що має відношення до Конститу­ційного суду України. У справі два епізоди: у 2006 р. міліціонери після сварки по-са­дистському побили бітами охоронця дискотеки (до речі, колишнього міліціонера). А в 2007 р. у Пе­ре­чинському районі познущалися з місцевого мешканця — хлопця спершу жорс­токо побили, потім відвезли в ліс, де катували, прикладали до голови пістолет, погрожуючи розстрілом, словом, "розважалися", як це вміють теперішні міліціонери. Слідство проводила прокуратура області. Після порушення кримінальної справи правоохоронців арештували й відсторонили від роботи, однак згодом суд скасував ці постанови, і підозрювані (а затим і підсудні) повернулися до виконання своїх повноважень. Цікавий факт — ще на початковій стадії розслідування у справі виявився замішаним суддя О.Леміш. Родич одного із арештованих міліціонерів — помічник судді Леміша — намагався вплинути на слідство, кози­ряю­чи своїм посвідченням. За­кін­чилося це тим, що стосовно помічника судді склали протокол про корупцію і він змушений був розпрощатися зі своєю посадою.

Кримінальна справа знаходиться в суді вже три роки — із жовтня 2008 р. Протягом останнього року все, що робив суддя, — лише розглядав клопотання, не приступаючи до розгляду по суті. Підсудні свою вину не визнають.

Що значить зникнення справ у процесуальному смислі — одразу й не скажеш. Подібних прецедентів на Закарпатті ще не було. Відновити кримінальні справи (які, ймовірніше за все, уже знищені) надзвичайно важко. Не виключено, що доведеться починати слідство спочатку. Зрозуміло одне — тепер потерпілі та підсудні в двох справах чекатимуть на справедливий вирок дуже й дуже довго.

У самому суді зникнення кри­мінальних справ не коментують. Олексій Леміш, із котрим зв'язалося DT.UA, порадив звернутися до голови суду В'ячеслава Домніцького. Той у свою чергу по­відомив, що перебуває у відпустці, й порекомендував зверну­тися до виконувача обов'язків голови Ужгородського міськрайонного суду Ігоря Семерака. Який від коментарів відмовився.

Викрадення справ сталося у "невдалий" для В.Домніцького час — повноваження його, як голови суду, якраз закінчилися, а обставини злочину (неналежне зберігання справ, що роками лежать без руху, скарги у ВРЮ, викрадення, про яке стало відомо лише завдяки самим злочинцям тощо) є яскравою ілюстрацією того "порядку", який панує в Ужгородському міськрайонному суді.

Теги: кримінальна справа. викрадення

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати