Сьогодні на Закарпатті Уповноважені Урядів України, Польщі, Словаччини та Угорщини розглянуть Стратегії протипаводкового захисту

Останні три десятиріччя характеризуються зміною кліматичних умов і збільшенням антропогенного навантаження на річковий стік. Очікується, що кліматичні зміни можуть призвести до зростання масштабів і частоти прояву небезпечних природних явищ – катастрофічних повеней, паводків, селей, лавин, посух тощо. Згідно із статистичними даними за повторюваністю, територією розповсюдження та сумарним середньорічним збиткам, надзвичайні ситуації, пов’язані з водним фактором  займають перше місце серед стихійних лих. Негативні наслідки від повеней і паводків проявляються на 27 відсотках території України (165 тис. кв. кілометрів), де проживає майже третина населення. У країні практично не існує жодної території, де б не відчувався час від часу негативний вплив паводків і повеней. Найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони Карпат. Значні похили гірської місцевості зумовлюють швидкоплинний розвиток паводків, підйоми рівнів досягають 1,5-2,5 м за 3-4 години. Населення і економіка країни зазнають при цьому значних збитків. За останні 20 років значні паводки, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій в цьому регіоні, спостерігалися у 1980, 1992, 1993, 1995, 1997, 1998, 2001 та 2008  роках. 

Багаторічний досвід протипаводкового будівництва свідчить, що не можна відчувати себе у повній безпеці навіть під захистом  найнадійніших дамб, бо завжди існує ймовірність формування ще більш високого паводку. У цьому контексті питання надійності захисту, координації спільних дій і взаємодопомога сусідніх країн набуває особливої актуальності.

Стратегічним напрямом діяльності України у сфері протипаводкового захисту в басейні Верхньої Тиси визначено комплексний підхід (“Програма комплексного протипаводкового захисту  в басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2002 – 2006 роки та прогноз до 2015 року”) до прогнозування та управління паводковим стоком за рахунок будівництва протипаводкових ємностей у гірській частині області та польдерів – у низинній, які забезпечують зрізання паводкової хвилі та зменшення інтенсивності паводкового стоку, зокрема, під час проходження надвисоких паводків, повторюваністю 1 раз на 100 років. Це дозволить зменшити максимальний об’єм стоку майже на 550 млн. кубічних метрів шляхом його акумулювання.

Загалом державною програмою передбачається:
проведення реконструкції діючих протипаводкових дамб та будівництво нових загальною довжиною 907 км; укріплення берегів річок та інших водних об’єктів протяжністю 118 км; регулювання русел річок протяжністю 179 км; будівництво 42-ох протипаводкових сухих ємностей загальним об’ємом акумуляції паводкового стоку 288 млн. куб. м; створення 24-ох польдерних систем, загальним об’ємом 255 млн. куб. м; включення до системи протипаводкового захисту 4-ох діючих водосховищ в басейні р. Латориця (система Чорний Мочар), протипаводковим об’ємом близько 20 млн. куб. м; будівництво інших спеціальних гідротехнічних споруд для захисту від шкідливої дії вод.

На сьогодні паралельно з виконанням робіт з будівництва захисних дамб та берегоукріплень розробляється проектно-кошторисна документація на влаштування акумулюючих протипаводкових ємностей та польдерів. Так, на основі техніко-економічного обґрунтування розроблено проект спорудження акумулюючої ємності на р. Боржава в с. Загаття Іршавського району (3 млн. куб. м),  та техніко-економічні обґрунтування ємностей на р. Чорна Тиса в с. Чорна Тиса  (9   млн. м3) та в с. Лазещина на р. Лазещина (9,2 млн. куб. м) Рахівського району. У 2009 році також було розроблено проект, а незабаром планується розпочати будівництво польдеру в районі населених пунктів Вари – Четово (45 млн. куб. м).

У роботі з протипаводкового захисту особлива увага приділяється розвитку системи прогнозування, моніторингу та раннього попередження про паводки. У 2000-му році за рахунок допомоги Уряду Угорської Республіки в активній співпраці українських та угорських спеціалістів було створено і введено в дію Автоматизовану Інформаційно-вимірювальну Систему АІВС-"Тиса". На сьогоднішній день на території області функціонують 43 автоматизовані станції, з яких 27 гiдрометеорологiчних, 15 метеорологiчних автоматизованих та 1 станція контролю якості води в м. Тячів, які включені у єдину в Україні спільну українсько-угорську систему моніторингу паводків АІВС- "Тиса". Інформація від станцій в режимі реального часу з інтервалом у 5 хвилин автоматично надходить українським та угорським водогосподарникам і є доступною через ресурси веб-сайту Закарпатського облводгоспу.

Висока ефективність АІВС – Тиса була доведена під час потужного паводку 2008 року. За рахунок вчасного прогнозу місцева влада і населення були поінформовані про загрозу за 48 годин, що дозволило вжити упереджувальні заходи. В результаті збитки від водної стихії у Закарпатській області були у декілька десятків разів меншими, ніж у Прикарпатському регіоні.

Необхідно зазначити, що на всіх рівнях Українська Сторона підкреслює, що вона створює не ізольовану систему прогнозування та моніторингу паводків, а розвиває спільну глибоко інтегровану систему, доступ до якої надається всім країнам басейну р. Тиса. Такого підходу Комітет буде дотримуватись і в подальшому при підготовці та реалізації міжнародних проектів у цій сфері в Карпатському регіоні.

На виконання доручення Уряду, Державний комітет України по водному господарству розробив "Схему комплексного протипаводкового захисту  в басейнах річок Дністер, Прут та Сірет до 2025 року", на основі якої було затверджено Державну цільову програму комплексного протипаводкового захисту в басейнах цих річок. До їх розробки, крім проектних організацій, були залучені 33 науково-дослідних інститути Національної академії наук та Національної академії аграрних наук.

Забезпечення протипаводкового захисту здійснюється як шляхом будівництва дамб і укріплення берегів, так і активним способом регулювання паводкового стоку на водозборах за рахунок 17 протипаводкових польдерів, 17 сухих рівнинних ємностей, 56 сухих гірських ємностей, 11 протипаводкових водосховищ.
При розробці Програми врахована щільність забудови населених пунктів, наявність зсувних та селевих процесів у зоні будівництва захисних споруд, а також взято до уваги вимоги документів з міжнародного співробітництва з Румунією та Молдовою на прикордонних ділянках басейнів річок Дністер, Прут і Сірет. В результаті виконання заходів, передбачених Програмою буде захищено близько 900 населених пунктів з виробничою інфраструктурою.

Крім того, стратегічним завданням Програми є трансформація розрахункового паводку 1% забезпеченості до 10% забезпеченості за рахунок акумуляції паводкового стоку, що дозволить знизити гідравлічні навантаження на русла річок і протипаводкові споруди, захистити від підтоплення і затоплення населені пункти і інженерні комунікації не тільки на українській території, але і на суміжних територіях Румунії та Молдови.

У 2009 році Уряд України виділив з державного бюджету 121,0 млн. гривень (24 млн. дол. США) для будівництва 2 гідротехнічних споруд, 4 км захисних дамб та 6 км берегоукріплення, відновлення 5 км захисних дамб та 2 км берегоукріплення, розчищення 11 км русел річок. Цими заходами було захищено 59 населених пунктів, 3608 садиб та майже 7 тис. га сільськогосподарських угідь.

У верхів’ї р. Дністер у Львівській області введений в експлуатацію один польдер об’ємом 50,0 млн. м3, а у 2010-2011 роках будуть побудовані ще 2 польдери з загальним об’ємом акумуляції паводкового стоку понад 160 млн.м3, що дасть можливість понизити максимальні паводкові рівні води у р. Дністер на 1,7 м. Таке зниження рівнів паводкових вод дасть можливість захистити від затоплення частину Львівської і частину Івано-Франківської областей. Безперечно, під час проходження паводків ці заходи позитивно вплинуть на територію Молдови, що розташована нижче за течією.

При підході до створення Автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи (АІВС) Прикарпаття за аналог взято українсько-угорську систему, діючу в Закарпатті, яка вже не один раз продемонструвала свою надійність, ефективність і значимість.

На сьогодні вже розроблено "Технічне завдання на створення автоматичної інформаційно-вимірювальної системи "Прикарпаття" та виготовлено матеріали з інформаційного забезпечення органів місцевого самоврядування щодо дій в умовах проходження високих паводків та повені і доведення їх до відома громадян, проведені навчання з місцевими громадами.

При допомозі румунських колег підготовлена заявка на українсько-румунсько-молдовський проект "Попередження повеней, захист від шкідливої дії вод і аварійних забруднень у басейнах річок Прут і Сірет шляхом впровадження сучасної системи моніторингу з автоматичними станціями", яка найближчим часом буде подана на фінансування в рамках Програми сусідства Європейського Союзу.

Ця проектна ініціатива, з огляду на її актуальність, була включена до Позиційного документу "Бачення Україною майбутньої Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону".

Слід також відмітити позитивну тенденцію щодо поступового переходу від двосторонньої співпраці до багатосторонньої. В першу чергу, це стосується басейну р. Західний Буг, в якому впродовж останніх років впроваджувався проект „Розбудова польсько-українсько-білоруської водної політики в басейні Західного Бугу” і в якому з української сторони брали участь фахівці Волинського та Львівського обласних управлінь водного господарства, а також Західно бузького басейнового управління водних ресурсів.

В результаті був розроблений на експертному рівні проект Угоди про Міжнародну Комісію з охорони і використання водних ресурсів в басейні Західного Бугу, підготовлені директиви щодо розробки гідрографічної карти, типології та визначення поверхневих вод басейну, проведені спеціалізовані навчання із впровадження Водної Рамкової Директиви, здійснена інвентаризація баз даних щодо водного господарства.

Кожна країна реалізує свою політику в сфері водного менеджменту, виходячи з власних інтересів, фінансових та технічних можливостей. Проте у Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії у природоохоронній сфері є суттєві спільний обов’язок – виконання директивних документів Євросоюзу.
Зараз у завершальній стадії знаходиться підготовка Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода має на меті не політичну асоціацію а економічну. Серед іншого Україна бере  на себе зобов’язання адаптувати своє законодавство до законодавства ЄС у природоохоронній сфері. Це означає, що з моменту ратифікації Угоди для України стає обов’язковим впровадження Водної Рамкової та Паводкової Директив. 

Теги: стратегія, уряд, Словаччина, Польща, паводок

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати