Козацька доба назавжди в пам'яті закарпатців

Ф.Харута: Відповідь на це запитання, мабуть, варто розділити на дві частини. На першу, що стосується проникнення ідей козацтва на Закарпаття та "козацьких слідів" на теренах цього регіону, мають відповісти професійні історики. Що ж до другої частини запитання, то скажу таке: відомо, що гасло сучасних козаків-реєстровців - "До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини". Вважаю, що це гасло є однаково близьким і зрозумілим для кожного патріота України, незалежно від того, в якому регіоні він мешкає. Як і споконвічні цінності нашого народу – духовність, патріотизм, людська порядність, щира віра й любов до Бога, шана й повага. Швидше за все , процес відродження у людей поваги до козацтва, його історії залежить не стільки від специфіки регіону, скільки від розуміння їх значення владними структурами, рівня їх сприяння громадським організаціям, які переймаються цими проблемами.

Що ж стосується козацької доби загалом, то вона глибоко зафіксована в історичній пам’яті закарпатців. Наразі відомими є факти, коли облога Богданом Хмельницьким Львова у вересні-жовтні 1648 року викликала резонанс і за Карпатами.

Сподіваючись на те, що козаки Хмельницького позбавлять і їх від гніту шляхти, підняли повстання селяни Снини, Нижньої Рибниці, Королівського Холмця, а також у ряді місць Семигороддя.

У рукописній кумятській Євангелії під роком 1653 ці події зафіксовані так: "По смерті великого короля іменем Владислав ізвоєвали козаки Польщу. Почали палити міста і села од ріки Дніпра до славного міста Києва і ляхов істинати аж до ріки Вісли. Старшого козака звали Хмелем. Року Божого 1649. Тома, бакаляр Копанський, і многогрішний і є речі Михаїла, удян, рука власна".

У цей же період Богдан Хмельницький для зближення з семигородським князем Дєрдєм Ракоці І відсилає свого посла Івана Виговського. Оскільки на той час князь Дєрдь Ракоці І помирає, перемовини продовжуються з його сином Ракоці Дєрдєм ІІ. Посланці Богдана Хмельницького заохочують семигородського князя до виступу проти Польщі. Ракоці мав виступити з Мукачевого на Галичину, захопити Краків, де його мали посадити на польський престол. Ще одне посольство, вислане Богданом Хмельницьким до Ракоці, очолив Тетеря. Однак на той час Ракоці розігрував свою карту. І лише у 1656 році, коли польський король Ян Казимир запропонував польську корону австрійському цісареві, Ракоці сам почав шукати зближення з Хмельницьким. На цей раз послом гетьмана до семигородського князя став Іван Брюховецький.

"Козацькі сліди" на Закарпатті помітні й під час антигабсбурзьких повстань куруців у 1678-1688 роках під керівництвом Імре Текелі. Зокрема, весною 1677 року, коли куруци звернулися за допомогою до короля Франції Людовіка ХІV, той доручив генералу Богену на французькі гроші організувати восьмитисячну найману армію. Генерал Боген звертається до наддніпрянських козаків, і вже ближчим часом майже пять тисяч з них дали згоду взяти участь у боротьбі проти військ цісаря. Весною 1677 року козацькі загони переходять Карпати і під французьким прапором починають воювати на боці куруців.

Варто відзначити й таке. Козацький дух, козацькі ідеї завжди супроводжували закарпатців у боротьбі за звільнення від іноземних поневолювачів та прагнення прилучитися до матері України. Так було, зокрема, під час створення Гуцульської республіки у Ясіні, дев’яносторічний ювілей якої закарпатці відзначили цього року. 
У лавах реєстрового козацтва Закарпаття багато молоді


Кор.: Відомо, що упродовж тривалого часу Головний штаб УРК проводить активний діалог із главами основних релігій світу, демонструючи цим самим повагу до різних культур і конфесій та несприйняття будь-яких проявів релігійної нетерпимості. Що робить у цьому напрямку старшина Закарпатського обласного товариства УРК на регіональному рівні?

Ф. Харута: Закарпаття – область багатонаціональна й поліконфесійна. Тут, на стику кордонів України з Угорщиною, Словаччиною, Румунією й Польщею, мешкають представники понад 100 національностей і народностей. У ряді населених пунктів компактно живуть угорці, румуни, словаки, німці.

Надзвичайно різноманітним є і релігійне життя. В області свої релігійні потреби справляють віруючі 37 релігійних конфесій, понад 1600 релігійних організацій. Серед них 1580 релігійних громад, близько 60 монастирів, 6 духовних навчальних закладів, 7 місійних товариств, 9 братств, 4 релігійні центри. У невеличкій області працює 12 єпархіальних управлінь. Попри це, як свідчать історики, за всю багатовікову історію Закарпаття тут не зафіксовано жодного випадку серйозних зіткнень на національному чи релігійному ґрунті. Це - той неоціненний спадок, до збереження і примноження якого прагне долучитися й обласне товариство УРК. Нашій громадській організації глибоко імпонує рішення Головного штабу УРК щодо необхідності отримати благословення від усіх ієрархів церков, які мають свої релігійні громади на території України, прагнення відстоювати власну віру, не ображаючи почуття представників інших релігійних конфесій. Тому у практичній діяльності намагаємося дотримуватися цих принципів. Аби не бути голослівним, наведу лише один приклад. Нами розроблено й реалізується проект "Монастирі Закарпаття - духовні обереги краю". Два роки тому у його рамках започатковано випуск серійних видань, які покликані у популярній формі знайомити читачів з монастирями краю незалежно від їх конфесійної приналежності. Першою у цій сфері побачила світ книга про Домбоківський монастир, який ми взяли під свою опіку.

Кор.: Над чим сьогодні працює Закарпатська обласна організація УРК?

Ф.Харута: Найперше - це завершення організаційної розбудови, подальше формування міських і районних осередків. Зміцнюємо матеріальну базу. Обладнано належним чином приміщення для обласного штабу, де є все необхідне для роботи. Працюють управлінські структури товариства, уточнюється реєстр міських і районних осередків. Визначено пріоритетні напрямки роботи.

Одним із основних напрямків своєї діяльності наш обласний козацький осередок вважає підтримку зусиль педагогічних колективів щодо виховання молоді на принципах духовності та патріотизму. За нашого сприяння у цьому році кожна загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня отримує газету "Україна козацька". Часопис Українського Реєстрового Козацтва надходить також до сільських і селищних бібліотек краю. Є він також у всіх районних радах та райдержадміністраціях. Враховуючи потяг молоді до занять спортом, у минулому році кожна школа отримала книжку з історії становлення й розвитку на теренах краю спортивних єдиноборств: "Богатирська естафета Закарпаття: від класичної боротьби до магії дзюдо". Її авторами є члени нашого товариства.

Як на мене, для спільного докладання зусиль козаків-реєстровців та педагогічних колективів з виховання молоді на ідейних засадах Українського Реєстрового Козацтва широкі можливості відкриває існуюча практика проведення фізкультурно-патріотичного фестивалю "Нащадки козацької слави" та залучення молоді до участі школярів у військово-патріотичній грі Українського козацтва "Сокіл" ("Джура").

Цього року переможцями обласного туру фізкультурно-патріотичного фестивалю школярів України "Нащадки козацької слави", який проводився у місті Чоп, стала команда Лінцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ужгородського регіону. Вона ж гідно представила козачат Закарпаття у ІІІ (всеукраїнському) турі цього престижного фестивалю, завоювавши п’яте загальнокомандне місце.

Наразі нами визначено пріоритетні напрями роботи з молоддю. Зокрема, з початком нового навчального року плануємо укласти угоди про співпрацю у питаннях духовно-патріотичного виховання та фізичного гарту молоді з провідними вузами краю – Ужгородським національним університетом та Закарпатським державним університетом. Візьмемо під свою опіку й оформлення у загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів кутків козацької слави, для чого за спонсорські кошти буде придбано необхідну символіку та атрибутику. Починаючи з 20-х років минулого століття, на Закарпатті широким авторитетом серед патріотично налаштованої молоді користувалися осередки "Просвіти" та "Пласта". За роки незалежності вони не лише відродилися, але й почали відігравати важливу роль у патріотичному вихованні молоді. Тому для координації дій з утвердження ідей козацтва уже ближчим часом також будуть укладені відповідні угоди.

У наших найближчих планах і широке залучення інших громадських формувань духовно-патріотичного спрямування для відзначення Дня Українського козацтва, яке проведемо на Покрову. Головне у цій роботі, на мою думку, - це не робити її поспішно, абияк, а залучати до участі у козацькому русі тих ентузіастів, які йдуть сюди не заради того, аби похизуватися зовнішніми ефектами козацької атрибутики, а за покликом душі.

Теги: Українське реєстрове козацтво, Лінці, Федір Харута, козаки

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати