У залах Закарпатського музею народної архітектури та побуту всі побачили по відкритті чисельні смиренні пейзажні роботи, на тлі яких багатьох довели до екстазу розкуті еротична графіка та живопис. У них відверто промовляла до глядача пряма, як двері в ресторан, суть ужгородських днів — їх... ночі, коли зриваються всі одежі й маски, і "маємо, що маємо": "Гарпія в екстазі", "Танець русалок". Хвости останніх, щоправда, розчуленим хистом майстра дуже вже на соковиті ноги схожі, а плавники малюються хіба для економії черевиків. У "Русалці ІІ" хвіст характерний таким озаддям, що і базарниці з Великої Доброні позаздрять.
А "Нічні метелики" — то вже сучасність, таємні "камери" з вхідними квитками для "блатних" у готелях, де лежать в очікуванні легких заробітків недавні випускниці шкіл із хвостами незаконного сексу в "активі".
На тлі оргій в митця проходить ненав’язливо образ сови — заклик до мудрості навіть у такій дивовижі, як спортивне злягання.
Враження, що після гарячого сексу Йончій довго спочиває в пейзажі, етнографії, фольклорних мотивах Закарпаття. Хоча при цьому й стрімкі кораблики в нього стоять біля причалу напоготові. Очевидно, рихтуються іти на римські оргії за новими гетерами для натурних картин пана Рейті. Тому й одна з робіт називається "Мадонна на горошині". Не принцеса, бо за цим життям, мовляв, їх вельми мало — одні жони, що махають товстими хвостами і не дають поспати темними ночами ужгородському темпераментному нотарю. Вже й вуса його від "цього всього" цілком нагадують пишний русалчин хвіст.