В краєзнавчому музеї в Ужгороді відкрилася виставка до 150-річчя від дня народження Дюло Ійяса (ФОТО)

З вітальним словом звернулася до присутніх консул Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород Албертне Шімон Едіна. Вона підкреслила важливість співпраці у справі популяризації, збереження культурних цінностей та воскресіння забутих імен, історичних та мистецьких, спільних для двох європейських держав.

Директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая Франциск Ерфан акцентував на тому, що подібні заходи є необхідними для глибшого пізнання духовної культури краю, його видатних особистостей, несправедливо загублених у віках. Пан Франциск відзначив серед низки постатей, які стояли біля витоків закарпатської школи живопису ім’я Імре Ревеса, якому була присвячена одна із попередніх виставок відділу історії та краєзнавства краєзнавчого музею.

Доктор мистецтвознавства Михайло Приймич висловив щирий жаль із приводу того, що наразі у навчальних закладах розпочалися канікули, тому студенти Закарпатської академії мистецтв не змогли бути присутніми на відкритті виставки та ознайомитися ближче із творами такого корифея живопису як Дюло Ійяс. Також він зазначив, що роботи художника є яскравим свідченням його творчості у багатьох художніх напрямах.

Ольга Шумовська, директор Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, привітала всіх присутніх із відкриттям ще однієї чудової виставки. Вона зазначила, що науковці відділу історії та краєзнавства уже давно займаються благородною справою – повертають із забуття імена забутих культурних, освітніх, політичних та громадських діячів. Пані директорка подякувала воїнам, які ціною свого життя тепер захищають нас, і тим самим ми маємо можливість вести боротьбу на культурному фронті.

Родзинкою урочистої частини був музичний виступ – віночок із «Березнянської» та угорських мелодій у виконанні відомого музиканта, гравця на старому угорському інструменті тарогато, органного майстра і реставратора Шандора Шрайнера.

Куратор виставки Валерія Русин коротко ознайомила присутніх із життєвим та творчим шляхом Дюло Ійяса. Вона відмітила, що вивчення діяльності цього митця було важливою частиною науково-дослідної та пошукової роботи відділу історії та краєзнавства.

Дюло Ійяс (Яцик) (18.03. 1974 – 19.02. 1943) – один із найпродуктивніших членів тої плеяди майстрів пензля (Юлій Віраг, Ігнац Рошкович, Самюель Берегі, Шимон Голлоші, Імре Ревес), які прославили наш край вже на початку ХХ століття. Саме вони започаткували фундамент для формування і розвитку в подальшому закарпатської школи живопису. Ійяс був місцевою легендою, за тогочасною пресою, майже в кожному будинку мала бути його одна картина...

Дюло Ійяс був корінним ужгородцем, народженим 18 березня 1874 року в греко-католицькій багатодітній родині ремісника-шкірника Ондраша Яцика і Юліанни Топосто. Змалку упертий, самовпевнений, великий мрійник цікавився в основому малюванням. У 12-річному віці мріяв зустрітися з Мігаєм Мункачі, тоді вже відомим художником. У 16-річному віці вирушив до Нового Світу. Знайшовши притулок в одній американській родині, розпочав доросле життя у США, тяжко працюючи у доках Клівленда і Пітсбурга, на чавунних заводах. Маючи за собою 4-річні курси з прикладного мистецтва в Коледжі Купер Юніон в Нью-Йорку, починає серйозно ставитися до свого таланту. 1900- 1902 роки — це період, коли Дюло Яцик учиться малюванню у приватній художній школі Шімона Голлоші у Мюнхені. Пізніше його цікавий характер спонукає його до подорожей в Голландію, Відень, Париж, знову до США, а звідти до рідного Ужгорода. Всюди художник багато малює, його картини користуються попитом, слава художника зростає. Тож у червні 1911 року сімейне прізвище Яцик змінює на Ійяс. У 1910-і роки імя Ійяса як художника відоме вже по всій Угорщині. Він організовує не тільки власні виставки, де завжди виставляє величезну кількість своїх робіт, але й сприяє організації виставок саме в Ужгороді представників надьбанської школи живопису, відомих на той час живописців. У 1913/14 році греко-католицький єпископ Онтол Папп призначає його на посаду вчителя малюнку і каліграфії в ужгородській греко-католицькій препарандії. У 1914 році його обирають членом Національного салону в Будапешті. З початком Першої світової війни у серпні 1914 р. 40-річний художник був мобілізований до армії і став добровільним військовим кореспондентом. У зоні бойових дій у Галичині, Бесарабії, пізніше на Балканах, у Боснії, Албанії креслив малюнки, писав картини на воєнну тематику. Ійяс - єдиний закарпатський піктор, котрий пише батальні сцени. Адальберт Ерделі зазначив, що ці твори Ійяса “становлять певну художню цінність”. Крім акварелей, пастелей, виконаних з подій на фронтах, Дюло Ійяс залишив багато жанрових картин зі сценами із життя простого закарпатського народу, на біблійні сюжети, ліричні пейзажі, портрети відомих у краї осіб, як єпископа Онтола Паппа, губернатора Онтола Бескида, полковника Вільяма фон Лебеля та інших. Ійяс писав не тільки у натуралістичній манері, але створював полотна із виразними імпресіоністськими узагальненнями, настроєвим колоритом. Художника цікавила історія, минуле Закарпаття, що надихало його для малювання середньовічних замків і руїн замків, стародавніх церков. В основному працював у техніці олії, акварелі, ближче до імпресіонізму. Своїми роботами сприяв національному відродженню Карпатського краю.

Між двома світовими війнами як член мукачівського клубу митців Підкарпатської Русі, організованого його другом, художником Юлієм Вірагом, представляв свої полотна на групових виставках у Мукачеві, Берегові та Ужгороді. Коли А. Ерделі у 1931 р. створив Товариство художників Підкарпатської Русі, Дюло Ійяс одразу був до нього прийнятий. Будинок під номером 9 на сучасній вулиці Корятовича в Ужгороді, де проживала родина художника (на жаль, знесений наприкінці 2002 року), був у той період своєрідним духовним центром, де зустрічалися художники, поети, письменники, науковці. Соціальний статус митців на той час був досить престижний. незважаючи на політичні фактори.

1930-40-і роки більш характерні для Ійяса активністю в громадсько-політичному, ніж художньому житті міста і краю. Художню діяльність занедбав, проте значно активізував літературну роботу, видав підручники, писав репортажі, есе.

13 лютого 1943 року помер і похований на Кальварії.

Окремі полотна Дюло Ійяса зберігаються у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького (1 картина і 3 акварелі) та Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая (2).

Репродукції 20 картин художника, що зберігаються в онуків в Угорщині, видруковані на полотні за підтримки Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород. Оригінальні назви робіт і дати виконання невідомі, але хронологічно походять від 1898 по 1929 роки.