В Ужгороді представили "Коротку історію Ужгородської гімназії" (ВІДЕО)

"Повторюємо фундацію нашого покійного батька графа Георгія де Гомонна, зроблену 23 листопада 1613 року і потім докладніше 2 липня 1615 року…"

З грамоти Яна Другета 1640 року

2 липня в Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти відбулося представлення нового видання "Коротка історія Ужгородської гімназії" (з презентацією на СD).

Директор Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Тетяна Палько наголосила, що науково-педагогічні працівники установи займаються дуже давно видавничою діяльністю, яка пов’язана з висвітленням досягнень розвитку освіти нашого краю. Як приклад – «Коротка історія Ужгородської гімназії», котра може стати настільною книгою директора, учителя та будь-якого успішного керівника, менеджера нового покоління.

Заступник директора з науково-дослідної роботи та міжнародної діяльності ЗІППО Михайло Басараб розповів, що рівно 400 років тому, 2 липня 1615 року, в Ужгородському замку відбулося підписання головним жупаном Ужанського та Земплинського комітатів графом Георгієм Другетом другої грамоти про заснування Ужгородської гімназії, яку пізніше, 28 квітня 1649 року, підтвердив король Угорщини Фердинанд ІІІ. Із цієї нагоди в ЗІППО вийшла з друку книга з презентацією «Коротка історія Ужгородської гімназії». Автори – Василь Химинець, професор кафедри менеджменту та інноваційного розвитку освіти ЗІППО, доктор фізико-математичних наук та Михайло Басараб, директор з науково-дослідної роботи та міжнародної діяльності ЗІППО. Коли завершилася робота над цим виданням, автори порозуміли, що не можна побудувати сучасну модерну школу, якщо з цим досвідом не ознайомляться педагоги нашого краю.

Василь Химинець окреслив, що одне з головних завдань закладів післядипломної освіти – це вдосконалення навчально-виховного процесу, а однією з площин – є вивчення педагогічної спадщини відомої Закарпатської когорти діячів, які працювали до нас. Наголосив на правилах гімназиста, які зобов’язані були виконувати всі діти та які актуальними і в наш час. Василь Васильович звернув увагу на патріотичність у виховному процесі, яка була покладена на дуже високий рівень, а в навчально-виховному процесі акцентувалася увага, у першу чергу, на знанні декількох мов (латинська, німецька, угорська мови. Лише згодом, кінець XVIII поч. XIV ст., представники Срібної Землі почали відстоювати право навчати дітей русинською мовою). Історія Ужгородської гімназії є свідченням того, що Закарпатський край в освітньому полі ніколи не відставав від передових європейських країн. 

 2015 року громадськість Закарпаття відзначає 400-річчя з дня утворення першого середнього навчально-виховного закладу на території нашого краю — Ужгородської гімназії. Це був один із перших закладів такого типу на території нинішньої України і всієї Східної Європи.

Назва навчального закладу є узагальненою, оскільки впродовж своєї історії гімназія мала 17 різних назв. Кожна з цих змін пов’язана з політичними змінами та реформами, які відбувалися в освіті, і несе певну інформацію щодо змісту навчально-виховного процесу закладу та його спрямованості. Так, у перших двох назвах слово колегіум вказувало на категорію й тип навчального закладу, а назва в Гуменному чи Ужгороді ідентифікували місце знаходження колегіуму. Подальші офіційні назви закладу вказували і на його адміністративну підпорядкованість або на ідеологічну (політичну, релігійну, національну чи фахову) спрямованість навчально-виховного процесу в ньому.

За часи існування Ужгородська гімназія відігравала роль освітнього і культурного центру нашого краю, вона дала світові сотні талановитих діячів різних галузей науки, освіти, культури, мистецтва та релігії. Її випускники працювали професорами у кращих тогочасних університетах Європи, Росії й України. Найвідомішими серед них є: Андрій Бачинський – єпископ; Йоанникій Базилович – історик, церковний діяч; Іван Орлай – директор Ніжинського ліцею, вихователь Миколи Гоголя; Юрій Гуца-Венелін – учений-славіст, будитель болгарського народу; Михайло Лучкай – церковний діяч, філолог, історик, автор фундаментальної історичної праці «Історія Карпатських русинів»; Олександр Духнович – закарпатський будитель, поет, педагог і фундатор професійних об’єднань учителів, релігійний та культурно-просвітній діяч; Августин Волошин – президент Карпатської України, знаний педагог, церковний, культурно-просвітній та громадський діяч та багато інших.

Історичні джерела свідчать, що саме 23 листопада 1613 року з ініціативи головного жупана Ужанського та Земплинського комітатів графа Георгія Другета де Гомонна в Гуменному (нині Східна Словаччина) фундаційною грамотою був заснований колегіум «на славу Божу і благо святої церкви».

Навчально-виховний процес Другет доручив вести католицьким монахам-єзуїтам, які упродовж півтора століття складали навчальні плани, визначали обсяг навчального матеріалу, його рівень, методику викладання, підбирали викладачів, передусім із числа духовних осіб. Викладання загальноосвітніх предметів здійснювалося латинською мовою. 

Першим ректором колегіуму в Гуменному став отець Олександр Добокаї, який очолював навчальний заклад із 1613 до 1619 року. 1630 року син Георгія Другета Ян Другет (його батько помер у 1620 р.), будучи жупаном Ужанського комітату і всеугорським державним суддею, вирішив остаточно перенести школу для дітей дворянських і заможних сімей із Гуменного до Ужгорода. Закладини Ужгородської гімназії відбулися в 1640 році на місці нинішньої резиденції єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії та бібліотеки УжНУ. А 1646 року гуменнські єзуїти зі своїми вихованцями були переведені до Ужгорода у новозбудований навчальний заклад. 

Варто пам’ятати, що гімназію було перенесено до нашого міста, коли в Ужгороді проживало не більше 1300 чоловік і він відігравав роль провінційного містечка у великій імперії. Гімназія стала потужним чинником зростання міста. 

З 1784 року Ужгородська гімназія почала працювати у двоповерховій будівлі (тепер вона триповерхова і тут знаходиться Ужгородський комерційний технікум) на розі теперішніх вулиць А.Волошина та Капітульної. 

При цісареві Йосифові ІІ із 1784 року в гімназії, замість латинської мови, було запроваджено німецьку мову викладання, а з 1790 року німецьку мову знову замінено латинською. Поряд із цим запроваджено також угорську мову як обов’язкову дисципліну (з окремим викладачем). Латинська мова залишалася мовою навчання, але пояснення матеріалу, переклади та письмові вправи з неї проводилися угорською.

Із 1806 року Ужгородська гімназія стала шестикласною середньою школою, в якій перші-четверті класи були граматичними, а п’яті-шості – гуманітарними.

У 1856-1857 роках гімназія набула всіх ознак класичної. До шостого класу додано сьомий і восьмий класи, відповідно збільшено кількісний склад викладачів. У випускному класі почала вивчатися філософія. Значною подією в історії Ужгородської гімназії стала побудова спеціального навчального комплексу, який завершено і здано в експлуатацію 1895 року (сьогоднішній будинок хімічного факультету Ужгородського національного університету).

Нова сторінка в історії розвитку освіти краю починається з входженням Закарпаття до Чехословаччини (1919 рік). Викладання всіх предметів у закладі почали проводити рідною мовою. У 1922 – 1923 навчальному році Ужгородську гімназію очолив Андрій Алиськевич, відомий український педагог, який незмінно працював директором закладу до 1934 року. У роки Другої світової війни розпорядженням від 29 травня 1941 року №69638/1941 чинні дві частини Мадярської королівської державної гімназії було розділено на два окремі навчальні заклади – мадярську і руську гімназії. Директором її призначено Василя Сулінчака.

З листопада 1944 року відновила свою роботу й Ужгородська гімназія, яка стала називатися «Державна гімназія в Ужгороді». Заклад почав працювати на основі Мадярської королівської державної гімназії «зъ руськимъ языкомъ преподаванія в Унгваръ» – її викладацький склад та учнівський контингент стали підпорядковуватися відділові освіти Народної Ради Закарпатської України. Заклад розташовувався в будинку колишньої Масарикової школи (нині ЗОШ І–ІІІ ст. № 3). Гімназія фактично діяла до 29 червня 1945 року, тобто до возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, коли була реформована, а на її місці створено Ужгородську середню школу № 1. 

Тож нині варто згадати славну та знакову для Закарпаття історичну подію – 400 років із дня заснування Ужгородської гімназії, повідомили Закарпття онлайн у Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти.

Теги: гімназія, історія, Другет

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати