В Іршаві освятили алею Слави. Однак без істинного героя

Зроблена справа вартує доброго слова, бо ж відреконструйована центральна частина Іршави виглядає як молода дівчина, я не як 70-тирічна бабка після пластичної операції. У іршавських майстрів руки ростуть таки звідки треба.  З фантазією у них теж усе гаразд. Площу вимостили плиткою, а у її центрі встановили сонячний годинник у вигляді земної кулі із бронзи зі стрілкою. Довкола годинника зведена алея Слави із мармуру та бронзових дисків, на яких викарбувано імена сімох відомих іршавчан: художника Адальберта Ерделі із Загаття,  письменника, етнографа з Осою Федора Потушняка, композитора з Довгого Михайла Машкіна, хірурга з Малого Раківця Олександра Фединця, силача-циркача з Білок Івана Фірцака (Кротона), співаків – Івана Поповича з Осою та Степана Гіги з Білок.

Ведучі заходу зачитували анотацію про кожного з них, а родичі ділилися цікавими спогадами про своїх відомих предків. А сильно схудлий (дай Боже, аби цей ефект співака був пов'язаний із здоров’ям)  Степан Гіга порадував присутніх своїм співом.

Зі сцени неодноразово наголошувалось, що заслуга у цьому іршавської мерії та особисто міського голови Іршави Степана Бобика.

Для багатьох іршавчан було дивним, що на алеї Слави не вписано імені відомого кукурудзівника двічі героя Соцпраці Юрія Пітри. Член міськвиконкому Ярослав Гудь пояснив цей факт так: «Думка громадськості Білок щодо імені Пітри була неоднозначною». Тут щось, як кажуть, не пляше. До чого тут білчани, якщо авторами ідеї та реалізаторами є саме керманичі Іршави?

Довідка про істинного героя

За часів Радянського Союзу про нашого земляка – Юрія Пітру – говорили всі, писали багатотиражні газети, журнали. Ще за життя став легендою. З нагоди його 70-річчя у центрі рідного села Білки, перед школою, був встановлений бюст двічі героєві Соціалістичної праці СРСР. Юрій Пітра вирощував найкращу кукурудзу в Союзі, збирав високі врожаї качанистої – улюбленої зернової культури Микити Хрущова. За сумлінну працю нагороджений багатьма високими нагородами, зокрема, чотирма орденами Леніна, орденом Ярослава Мудрого 5 ступеня.

Ю.Пітра у колгоспі «За нове життя» пропрацював 36 років. На заслужений відпочинок пішов у 70-тилітньому віці. До того 10 років не отримував пенсії, а тільки заробітну плату. Довіра людей до нього була високою –  упродовж 27 років був депутатом Верховної Ради СРСР: обирався аж 6 разів. 

– До того був депутатом  сільської ради, потім 8 років – районної, 4 роки – обласної, – пригадував Юрій Юрійович під час одного з наших інтерв’ю. – За високі врожаї кукурудзи мене висунули кандидатом, а потім обрали депутатом Верховної Ради СРСР. Я був ланковим. Наша ланка у 57-му виростила 100 центнерів кукурудзи на гектарі. У травні 58-го область дістала Орден Леніна, а я – першу зірку. Нагороди вручала секретар ЦК КПРС Катерина Фурцева. Другу золоту дістав аж через 20 років.

Завдяки Ю.Пітрі Білки стали благоустроєним селом. І цей факт є більш ніж красномовним.

1971 року за клопотанням депутата Верховної Ради СРСР Юрія Пітри була прийнята Постанова Ради Міністрів України «Про експериментальну забудову Білок». Згідно з  планом, зведено з десяток добротних об’єктів: 4-поверхову середню школу на 1050 місць, 2-поверхову восьмирічну школу на 560 дітей, 2-поверховий дитячий садок-комбінат з літніми площадками на 240 дітей, 3-поверхові дільничну лікарню з амбулаторією, універмаг та адмінбудинок сільської ради, 2-поверховий вузол зв’язку, 8-квартирний будинок для спеціалістів. Проведено центральний водопровід, газ.

За часів Союзу Білки були зразковим селом, а нині, до прикладу, білківські дороги – у суцільних вибоїнах. Люди кажуть, що скоро треба буде купувати танки, аби поїхати у сусідні села до родичів та у справах.

Теги: Іршава, Бобик, Пітра

10 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати