Радянські люди

Хто нині з молодого покоління українців знає, що таке п'ятирічки? А ось ті, хто народився і своє доросле свідоме життя прожив у Радянському Союзі, знали про так звані централізовані державні перспективні плани. Вони спрямовували розвиток економіки, техніки, науки, освіти та культури в СРСР на 5 років.

Насправді впродовж 70-ти років КПРС вдалося реалізувати із тринадцяти п'ятирічок "тільки" дванадцять. З останньою, 13, не пощастило. Бо вона була розрахована на 1991 -1995 роки. А відомо, що 1991 році могутня "ІМПЕРІЯ", слава Богу, розпалася.
 
Радянські люди могли віддаватися роботі, державі, суспільству сповна. Радянські люди мали правильну поведінку - радянську. Їхні думки, погляди, дії завжди збігалися, і вони були радянськими. Ці люди могли прижитися і працювати в будь-якій точці "от Москвы и до самих окраин". Їхня адреса: "..не дом и не улица", а - Радянський Союз.  Звісно, спілкувалися російською мовою (головною мовою ), культурний світ був також переважно російським, щоправда, у скорегованому радянському варіанті...

Чому ми, українці, котрі прожили 70 років у Союзі втратили здатність працювати на користь уже рідної нам держави? Невже для цього нам потрібні вожді з п'ятирічками? Чи це свобода нас розлінувала?

На мій погляд, різниця між нині вільною і незалежною Україною та колишнім Радянським Союзом полягає в тому, що тоді ті, хто працював, відповідно, й заробляв. Хоча так званої зрівнялівки не було. Йдеться про можливості людей, котрі мешкали в Москві та в інших містах, селах. Москвичі мали змогу витрачати зароблені грошики у валютних магазинах, бо мали столичну прописку. Не москвичі рублі ставили на книжку...
 
В Україні маємо інші реалії: ті, хто працюють, отримують копійчану зарплату. На жаль.

Чому в нас прірва між багатими і бідними? Хіба це капіталізм?! Чому в нас немає середнього класу? І чи буде колись? А як у нас живе інтелігенція, пенсіонери (за винятків тієї категорії, хто отримує пенсію кілька тисяч гривень і хто?).

Дуже багато "чому?"!..

22 квітня 2010р.

Теги: радянські люди

Коментарі

Евеліна 2010-04-23 / 15:34:00
Привіт, Мар'янко! Рада Тебе читати! :)

Ми ці всі теми на політології зараз проходимо. Дуже цікаво і матеріал особисто для мене дуже цікавий.



Нам треба створити фан-клуб Андрія! Він буде щось писати у блозі, а потім сам буде відписувати суперечливі коменти на свою ж тему, мовляв," Андрей, ти все змішав у 5 абзацах". А ми будемо писати, що Андрій -- класний :))

Маріанна Шутко 2010-04-23 / 15:26:00
Евелінко, привіт! Я намагался якомога стисло писати і зрозуміло. Видно, Андрій не зрозумів про що йдеться. Йому вже час самому створити власний блог. Цікаво, що він писатиме!

Евеліна 2010-04-23 / 15:24:00
Пропоную Андрієві нарешті зареєструвати свій блог.



Андрій -- такий обізнаний, нехай щось напише, а ми йому в коментах напишемо, що він класний і розумний чувак. А він і в цьому буде суперечити й казати, що ми змішуємо все в 5 абзацах. :) :) :)

Микола 2010-04-23 / 15:05:00
Копійчану зарплату отримували й тоді. Більшість. Але тоді продукти харчування, проїзд були не такими, як тепер. У робочого класу на Заході до зарплати доплачували 30% вартості продукції, у нас цей відсоток не досягав навіть 3%. Весь парадокс був у тому, що СССР став жорстоким експлуататором. Майже все виробництво працювало збитково, про це народу нічого не говорилося. А трубадури-ідеологи "світлого комуністичного майбутнього" отримували підвищені зарплати, дачі, автівки та інші блага. Члени ЦК та й інші партійні «вершки» обласного рівня, теж мали все, чого душа бажала. Так, комунізм збудували, але для - обраних. Багато з них і дотепер у керма, їм дорогі ідеали світлого минулого, вони стали комуністичними капіталістами. Виявляється, що й такими можна бути в наш час. В Україні, як у пострадянській державі, радянщина, совок мають місце.

Маріанна Шутко 2010-04-23 / 14:46:00
Андрію, є дуже гарна художня книга "Дети Арбата" (автор Рибаков). Якщо маєте можливість її дістати й прочитати. Там класно змальовуються всі ці речі. І дуже багато цікавого про Сталіна. Хто він такий насправді? Йдеться також і про ворогів народу.

2010-04-23 / 14:38:00
Буржуазія, в перекладі з французького - це просто городяни. Середній клас в перекладі з англійського - це теж городяни. Насправді, в СРСР ніякого середнього класу не було, так само його немає і тепер ні в Україні, ні в тій Росії. У Радянському Союзі були рядовий робочий клас 38%, рядові інженери 25%, начальники 17%, бюрократія 7%. Нині в Україні і в Росії майже той самий розклад. Але в Союзі концентрація виробництва була велика - 50%, з яких тільки 7% належала населенню. А яка в Україні нині концентрація виробництва, і скільки з неї має наше населення?????

Маріанна Шутко 2010-04-23 / 14:06:00
1."працювати на державу" - будувувати її, у нашому випадку, хоча б - відновлювати. Піднімати сільське господарство, ремонтувати дороги, розвивати авіацію і т.д. Тобто, відновлювати всю вітчизняну економіку.



2. "чому це така трагедія, на вашу думку, коли люди на неї не працюють?" - я не писала, що це - трагедія))

Хто, як не радянські люди створили Радянський Союз?! ГЕС, магістралі, великі міста, дороги, шахти.... - все це побудували мозолисті руки тих людей, котрим непощастило народитися і все життя прожити в СРСР. Переважно, будувалося руками "зеків", а насправді - це люди, яких оголошували "ворогами народу"....



3. Так, москвичі і справді мали змогу одягатися у валютних магазинах. Інформації стосовно всіх - немає. Але в мене в Москві родичі живуть, зокрема, тітка.Вона розповідала мені про тогочасні можливості москвичів. Натомість моя мама в той час не мала змоги купувати собі гарні речі, такі як моя тітка - цих речей просто не було тут. Натомість мама гроші копила на книжку...як і більшість в той час це робила.



4. "ті, хто працюють, отримують копійчану зарплату" - від правди не втечеш. Ви пропонуєте змінити роботу, тільки забули, мабуть, що криза з тої ж таки роботи повиганяла мільйони українців. Тому тепер іншу роботу важко знайти. А зарплати в нас справді - "копійчані".



5.".........керівником дитсадочка, має таку ж саму пенсію, що і прибиральниця. Хіба це справедливо?"- а що прибиральниця apriori має отримувати меншу пенсію? Чому? - відповідаю: йдеться не про пенсію прибиральниці, а про пенсію керівника дитсадочка. Я знаю, що написала)) є знайомі, котрі понад 30 років пропрацювали на керівних посадах, несли відповідальність, а пенсію отримують таку ж як і прибиральниця.





6. "Як за часів СРСР так і за нашого часу людська природа не зазнала аж ніяких суттєвих змін!" - Все ж таки, люди змінилися!

Андрей 2010-04-23 / 13:32:00
Щось ви змішали в 5и абзацах все в купу: почали від пятирічок закінчили капіталізмом.

"Радянські люди могли віддаватися роботі, державі, суспільству сповна.", "втратили здатність працювати на користь уже рідної нам держави" - розтлумачте, що ви значить "працювати на державу" і чому це така трагедія, на вашу думку, коли люди на неї не працюють. Як за часів СРСР так і за нашого часу людська природа не зазнала аж ніяких суттєвих змін. "Москвичі мали змогу витрачати зароблені грошики у валютних магазинах, бо мали столичну прописку. Не москвичі рублі ставили на книжку..."- дурниця, вибачайте вже , шановна. "ті, хто працюють, отримують копійчану зарплату"- змінити роботу. І з вашого коментаря "керівником дитсадочка, має таку ж саму пенсію, що і прибиральниця. Хіба це справедливо?"- а що прибиральниця apriori має отримувати меншу пенсію? Чому?

Маріанна Шутко 2010-04-22 / 15:44:00
Наталії!



У Союзі хто не працював, відповідно, не отримував пенсію. А в нас? Пенсію собі "купують". Або ж людина, котра пропрацювала понад 30 років керівником дитсадочка, має таку ж саму пенсію, що і прибиральниця. Хіба це справедливо? Зрівнялівка в Україні існує. Проявляється якраз у таких речах.

Наташа Столярова 2010-04-22 / 15:39:00
Ну, якщо обирати демократію і заможність - я безперечно обираю останнє. І не тому, що не поважаю демократію. А тому, що нарешті вже хочу пожити "як білі люди". Тобто, не жити від зарплати до зарплати, і думати, як розтягнути останні 50 гривень на тиждень...



А те, що люди мали змогу відпочивати - я погоджуюся. Я ж кажу, наш народ треба виховувати "кнутом і пряником" - методом двох крайностей. По-інакшому, ми ще жити не навчилися)))))))

Маріанна Шутко 2010-04-22 / 15:28:00

Наташі Столяровій!



Наталочко, Солженіцин - окрема тема для розмови!)) Свого часу перечиталася як він писав свої твори.)) Хоча в них змальовував радянську реальність.



Нині за спізнення теж по голівці не гладять!) Я - не пунктуальна і мені часто за це перепадає!))



Так, система-механізм була і була дуже чітко прописана. Але тоді ті, хто працював, мали змогу відпочивати. Щоправда, за всіх не розписуюся. Нині спробуй вибити від профспілки путівку в пансіонат.)) Маєш гроші, то купиш собі сама.

Погоджуюся з тобою в тому, що нам справді потрібен "залізний кулак". Але сильний лідер має бути ще й розумним і демократичним.

Я от думаю над таким питанням: чи змогла б проміняти українську демократію на українську заможну державу? Думаю, що змогла б.)) Бо, зрозуміла, що демократія і заможність - дві паралельні прямі, які в нашому просторі ніколи не перетнуться. Маю на увазі "заможність" - щоб усі жили, як у Бога за пазухою!)) А не окремих взятих олігархів чи підприємців, бізнесменів....

Наташа Столярова 2010-04-22 / 15:08:00
Читала у Солженіцина, що в Радянському Союзі тим, хто запізнювався на роботу, тюрма світила... Люди боялися, а тому працювали. Та й взагалі, пам"ятаєш: якщо в тебе нема роботи - підозріла особа - на контроль у КДБ, якщо ти не піонер-комсомолець - те саме... Значить щось у тобі не так...



Мені здається, просто була така собі система-механізм. І якщо ти не ставав її частиною - тебе викидали з суспільства (у ГУЛАГ, наприклад).



Наші люди звикли, що над ними "залізний кулак". Коли їм дали свободу - вони тупо розгубилися. І тепер, як стадо баранів без сильного поводиря, не знає куди іти. Нема лідера - нема згуртованості - нема діяльності.