БРАТ-2. Тавроскіфський псевдородовід руси. Походження тризуба

У першій своїй книжці він аргументовано довів, що хреститель Русі-України Св. князь Володимир Великий народився не на території нинішньої росії, як це бездоказово вирішили тамтешні "історики", а на Волині. Мешканців мокшанських боліт перекривило і не відпускає досі :) Це зробив доктор архітектури, професор Юрій Диба. Брат :)

Тепер світ побачила його нова книга. "IMAGO GENTIS TAUROSCYTAE: леґендарний родовід руси в князівських особових знаках Х–ХІ століть". Надзвичайно арґументоване, доказове, ілюстроване дослідження. Понад 600 сторінок тексту і понад 500 ілюстрацій.

Для нас – привід розуміти і гордитися власною історією. Для НИХ – черговий привід ненавидіти все, що пов'язане з Україною. Тобто, справжньою Руссю. З не позиченою, а тим більше – не вкраденою історією. Що резонує з сьогоденням із глибини прастоліть.

Це точно не книжка для легкого читання. Це – для фахівців. Вони вже читають, сприймають і аналізують деталі.

Тираж – обмежений. Але, хто хоче, кому треба, знайде.

ПО СУТІ.

Монографію присвячено проблемі відтворення долітописної етіологічної легенди про походження руси. Побутування цієї легенди  засвідчують візантійські історичні трактати Х ст., автори яких послідовно  називають русів таврами чи тавроскіфами. Використовуючи цей античний  етнонім, візантійці вписували русів до координат греко­римської історії й таким  способом конструювали основи історичної ідентичности цієї військовоторговельної спільноти та легітимізували її у тогочасних політичних реаліях.  Автор доводить, що тавроскіфський псевдородовід руси виник у візантійському  інтелектуальному середовищі не випадково. Його використовували політичним  інструментом, за допомогою якого військову активність русів було спрямовано  до вигідного для Візантії русла. У Х ст. руські підрозділи долучилися до трьох  візантійських військових кампаній зі звільнення від арабів острова Крит і брали  участь у багатомісячній (911-­912 та 960-­961 рр.) облозі столиці Критського  емірату ­ міста Хандак ­ колишнього порту мінойського Кносса.  Пропагована візантійцями тавроскіфська історична ідентичність  слугувала ідеологічним підґрунтям руських походів на Крит. Із цим  середземноморським островом її поєднало епонімізоване ім'я персонажа  давньогрецьких міфів ­критського царя Тавра, якого прийняли за епонім  тавроскіфів та відвели йому роль легендарного першопредка київського  правлячого роду.

Дослідження акцентовано на зображальному аспекті реконструкції  тавроскіфського псевдородоводу. Інспірований візантійцями та вмотивований  тривалим перебуванням на Криті інтерес русів до історичної спадщини острова  наочно виявився у буквальному, аж до деталей, копіюванні сакральних знаків  мінойської доби. Найвідоміший із них мав вигляд пари рогів священного бика,  поміж якими поміщували соціально престижні зображальні символи, перелік  яких був досить лімітованим. Вони слугували прямим взірцем під час створення  індивідуальних варіантів родових знаків ­ 'двозубців' та 'тризубців', якими  маніфестували своє легендарне походження княгиня Ольга, її син Святослав і  декілька наступних поколінь київських володарів Х­ХІ століть. Ці знаки  поступово модифікувалися згідно з вподобаннями власників та під впливом  нових історичних реалій. Один із них, знаний як 'тризуб' князя Володимира,  згодом став державним гербом України.

Брате, горджуся...

Теги: Диба, русь, тавроскіфи, двозубець, тризубець, тризуб

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати