Вічна Верона

Театральний фестиваль “Монологи над Ужем” завершив київський театр Володимира Завальнюка “Перетворення” виставою “Леді Капулетті”, яка нещодавно демонструвалася на Всесвітньому Шекспірівському фестивалі у Китаї.

Вічна Верона

Це історія Ромео і Джульєтти очима матері останньої. Звичний сюжет набуває несподіваного забарвлення і більшої глибини. Це дітям здається, ніби вони усе відкривають вперше, є піонерами житейських лабіринтів і взагалі “вас тут не стояло”. Історія матері виявляється ще складнішою і заплутанішою, ніж у дочки. Принаймні, не з меншою кількістю інтриг і сюрпризів.

На сцені – якась складна вигадлива композиція, що нагадує пам’ятник, покритий білим покривалом. Упродовж хвилини-другої вона починає оживати, і від неї відділяється жіноча постать (актриса Анна Яремчук). Мати Джульєтти після її смерті пішла у монастир, де настоятелька дозволила їй тримати у келії велике дзеркало, але воно так і залишається символічно закритим до самого кінця спектаклю.

Сповідь старшої Капулетті вражає. Донька є відблиском своєї матері, але і мати – дзеркало доньки. У результаті фактичного діалогу на сцені матері і доньки, до якої перша постійно звертається подумки, маємо ніби систему із двох дзеркал, поставлених одне проти одного. У давнину дівчата, вдивляючись і такі два дзеркала, ворожили на коханого. Зараз глядачки теж, власне, займалися тим самим.

Неначе примагнічена до дзеркала фігурка все ж раз-у-раз змінює ракурси, пози, композицію рук, вираз обличчя, інтонації. Все це супроводжується постійною грою освітлення. Тому здається, що це якась шахова фігурка, котра постійно змінює свою форму, а отже і функцію. Рисунок мізансцен вражає філігранністю – вусе вивірено буквально до секунди і сантиметра. Паузи артистки заворожують. Згадується, як у дитинстві тобі читали казку, а ти вимагав – далі і далі...

Розказана артисткою історія буквально цвяхом засідає у свідомості глядача. Саме цей спектакль – дуже вдалий для завершення усього фестивалю. Треті “Монологи над Ужем” виявилися максимально феміністськими. Не всі, але більшість вистав – про жіночу долю. Викричалися, прошепотіли, виговорилися. Домовилися, що обов’язково зустрінуться на четвертому фестивалі через рік.

 

24 вересня 2021р.

Теги:

Коментарі

Донька 2021-09-28 / 13:49:36
Із задоволенням читаю цю розповідь і радію за ужгородців.