В Україні живе класик угорської літератури. Чули про нього?

Коли одна з журналісток спитала, чи ми з ним приїхали разом, мені довелося гарячково уникати прямої відповіді, бо я не знав, як правильно відповісти. Соромно було визнати, що я навіть не чув про того літератора, адже така відповідь водночас свідчила би про мою неосвіченість чи ображала того автора. 

Це справді небуденна, достоту виняткова і глибоко абсурдна ситуація, коли в одному закордонному видавництві публікують книжки двох закарпатських авторів, але один з них не знає іншого. 

Письменників на Закарпатті не так багато (хоча читачів, здається, ще менше), щоб ми не зналися між собою. А тут довелося поїхати аж у Польщу, щоб дізнатися про існування колеги і отримати його книжку. Та й узагалі дивно – читати закарпатського письменника в польському перекладі. 

Ну гаразд, далі не тягнутиму – мова про Золтана Мігаля Нодя, угорськомовного письменника, який ось уже 72 роки живе в закарпатському селі поблизу кордону з Угорщиною. 

Він написав майже два десятки книжок, отримав чимало премій, поміж якими одні з найважливіших в угорській літературі – Атілли Йожефа і Шандора Мараї, за його найвідомішим романом “A sátán fattya” (“Байстрюк Сатани”) у 2017 році угорці зняли повнометражний фільм, який з успіхом демонструвався на фестивалях у Лос-Анджелесі, Брюселі, Вашингтоні, Москві, Буенос-Айресі, Єревані і Бейруті. 

Якщо говорити коротко, то Золтан Мігаль Нодь – одна з ключових постатей сучасної угорської літератури, фактично “живий класик”. Але він ще й корінний закарпатець, а значить приналежний і до української культури. 

“Байстрюк Сатани”

Більше того, і сам роман “Байстрюк Сатани” описує закарпатську історію. За сюжетом, коли в 1944 році регіон зайняла Червона Армія, совєтська влада розпочала чистки і вислала майже 40000 місцевих угорських чоловіків на заслання. 18-річна героїня Естер Товт (яка витончена гра й алюзія на мультикультурність Закарпаття, адже Естер – єврейське ім’я, а Товт угорською мовою означає “словак”!) їде провідати свого батька у табір, де її ґвалтують російські солдати. Невдовзі вона народжує сина – саме він і є тим “байстрюком Сатани” із назви роману. 

З цим сином – і цим тягарем – їй доводиться жити в маленькому й клаустрофобічному мікросвіті закарпатського угорського села під окупацією. На неї скерований подвійний осуд соціуму, адже вона привела на світ не просто байстрюка, а російського байстрюка. Ця психологічна драма виходить далеко поза межі загумінкового села і стає метафорою важкої долі угорців після поразки у війні і встановлення окупаційного комуністичного режиму. 

Без сумніву, це видатний роман (цікавий навіть стилістично, бо написаний одним безкінечним реченням) і важливий для угорської історичної пам’яті текст. 

Проблема, однак, у тім, що цей текст важливий і для української культури, адже розповідає про долю громадян України, закарпатських угорців, але ані про книжку, ані про культового автора майже ніхто в Україні не знає. 

Мікросвіт угорської меншини

Більше того – не знають навіть на Закарпатті, не знають, як бачимо, навіть колеги й земляки Золтана Мігаля Нодя. Уся ця ситуація – ненормальна, і ось чому:

Вона ненормальна, бо демонструє, наскільки високі стіни виросли в нашій мультикультурності – живучи поруч і на кожному кроці наголошуючи на багатстві культур регіону, ми насправді живемо кожен у своєму ґетто і майже нічого одні про одних не знаємо. 

Вона ненормальна, бо демонструє, як угорська меншина все більше закривається у своєму мікросвіті (про причини цього можна говорити окремо), не контактуючи з українською громадою краю. 

Більшість культурних заходів, організованих закарпатськими угорцями, проходять без перекладу українською, а запрошують на них тільки через угорські ЗМІ. 

Найсумніше, однак, те, що часто ці заходи носять насамперед фольклорний характер – тиждень угорської кухні, народні співи і танці, а про високу культуру закарпатських угорців ми чуємо рідко й мало. До прикладу, навіть останній концерт в ужгородській філармонії, приурочений до ювілею Бейли Бартока, на 90% складався з обробок народних пісень, хоча в світі цей композитор відомий насамперед своїми симфонічними творами. 

Чи треба в такому разі дивуватися, що угорська громада організовує кулінарні фестини з піснями й танцями, але не квапиться популяризувати творчість свого великого письменника?

Вона ненормальна, бо демонструє, наскільки кволою є підтримка національних меншин українською державою і обласним самоврядуванням. У кожній нормальній країні давно б існували окремі бюджетні програми, які б дозволяли місцевим угорцям за українські гроші популяризувати свою країну на своїй Батьківщині – в Україні, в тому числі фінансувати переклади і видавати книжки. 

Закарпатські угорці платять податки в Україні і мають цілковите право на те, щоб із цих податків фінансувалися видатки на їхні культурні потреби. 

Якщо ми справді рухаємося в Європу, то підтримка (не тільки на словах, а й фінансова) Україною своїх нацменшин – це дуже потрібний і давно затребуваний крок. І потрібен він не так брюсельським бюрократам, які вимагають такої реформи від України, а насамперед нам, бо саме такий крок почне нарешті змінювати ставлення нацменшин до української держави. 

Чи потрібен українцям “Байстрюк Сатани”

Хоч це й сумно, але я дуже тішуся, що зміг познайомитися зі своїм закарпатським колегою Золтаном Мігалем Нодьом – хай навіть у польському перекладі. Але все ж думаю, що роман “Байстрюк Сатани” має побачити світ і українською мовою. Знаю, що для такого проєкту дуже легко й просто знайти угорське фінансування, але вважаю, що такі справи треба робити за українські гроші.

Цікаво, якби запустити проєкт спільнокошту на такий переклад і видання книги письменника українською, чи вдалося б нам назбирати необхідну суму? Може, варто спробувати?

Такий проєкт міг би наочно показати, наскільки для нас важлива наша мультикультурність і чи справді ми цікавимося культурою угорців України. 

Як гадаєте? 

Джерело: https://infopost.media/v-ukrayini-zhyve-klasyk-ugorskoyi-literatury-chuly-pro-nogo/

Теги:

9 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати