Жива Київська Русь

Президент навіть підписав “у прямому ефірі” указ про встановлення Дня української державності 28 липня. Це літописна дата смерті рівноапостольного князя Володимира, яка вже традиційно відзначається як День Хрещення Русі. Тепер акценти пропонується розширити і відзначати цей день не тільки в церковному, а й у державницькому плані, бо ці два аспекти справді нерозривно пов’язані між собою. Фактично уперше на законодавчому рівні заявлено і навіть реалізовано претензії сучасної України на спадщину княжої Київської Русі. Уперше це було зроблено у проекті Конституції 1992 р., у преамбулі якої мовилось “спираючись на тисячолітню історію українського державотворення...” цей варіант врешті-решт так і не пройшов через шалений опір проросійських депутатів. Тому у чинній Конституції вже мовиться лише про “багатовікову історію українського державотворення...” — так можна говорити і про державу Богдана Хмельницького, починаючи усе тільки з неї, але не раніше. І все-таки у тій самій Конституції відзначено, що гербом України є знак Володимира Святого. Нині же нарешті більш чітко акцентовано те, що у 90-х вдалося тільки частково.

Дуже цікавою була безпосередньо перед військовим парадом 12-хвилинна багатофігурна композиція-пантоміма про історію України від князя Святослава до наших днів, де усі сюжети скріплювала між собою біжуча дівчинка. На Київську Русь через обмежений хронометраж там припало усього три покоління князів (Святослав — Володимир — Ярослав Мудрий), а після того зразу наступала козацька доба. На жаль, це особливість не тільки даної композиції, а й нинішньої суспільної свідомості більшості українців загалом: пара князів, пам’ятна через свої гучні прозвання та свою присутність на гривневих купюрах, а потім провал картинки аж до перших гетьманів.

Автор цих рядків у п’ятому томі своєї “Історії України”, який називається “Київська Русь і Великий Степ (860 — 1132)” пробує відтворити діяння понад сотні князів із дев’яти поколінь, їхні злочини, звитягу і самопожертву. Детальніше про Київську Русь я говоритиму в обласній бібліотеці 30 серпня о 17-й годині.

Фактично для мене самого та доба відкрилася максимально несподіваною, князі — зовсім не такими, як вони подаються у підручниках. Не кращими і не гіршими, але іншими — більш живими, жвавими, кожний із своїми людськими слабкостями і чеснотами, незборимими прагненнями урвати щось від братів або ж передати дітям. Практично у кожному поколінні відбувалися події, що так чи інакше перегукуються з нашим нинішнім сьогоденням. Воно й не дивно, бо й зараз маємо політикум кланово-земляцького і олігархічного типу, що по суті є модернізованою і ускладненою версією тієї владної системи, яку ми мали за княжих часів. Чимало й інших перегуків. Київська Русь справді продовжує жити у сучасній Україні, проступає у щораз нових подіях сьогодення. Те, що зараз це визнали на законодавчому рівні, викликало велике невдоволення у Путіна та його команди Та, як казав поет, нам своє робить.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати