Життєпис Бадзя

Профінансоване з обласного бюджету видання приурочено до 30-річчя сучасної держави. Основу книжки складає біографічний нарис про видатного закарпатця. Ю.Бадзьо народився 25 квітня 1936 року в с. Копинцівці Мукачівського району в багатодітній селянській родині. І.Шманько подає цікавий історичний нарис про це село і про рід Бадзя. Також повністю процитоване найьільше інтерв’ю, яке Юрій Васильович дав О.Гаврошу. 1958 р. Ю.Бадзьо закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. 1958—1961 р. — учитель, директор восьмирічної школи на Мукачівщині, член бюро райкому комсомолу. 1961—1964р. — аспірант, 1964—1965 р. — молодший науковий співробітник Інституту літератури ім.Тараса Шевченка АН УРСР. Кандидатську дисертацію «Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору» не захистив через переслідування. Також 1961—1964 р. Ю.Бадзьо був членом Ради першого в Україні неформального об'єднання національно-демократичного напряму — Київського клубу творчої молоді. За участь у шевченківських вечорах та акції протесту проти політичних арештів під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків» у серпні 1965 р. його звільнено з роботи та виключено з партії. Впродовж 1965—1974 р. був безробітним, викладачем, коректором, редактором, 1974—1979 р.— вантажником у хлібному магазині. 1972—1979 р. підготував працю «Право жити» про колоніальне становище України, рукопис якої (1400 сторінок) був викрадений з квартири чекістами. Потім твір повернули тільки частково, автору довелося відновлювати його заново, щоб видати новий варіант масовим накладом 1996 р. Автор цих рядків цитував Бадзьові роздуми у своїй докторській дисертації. І.Шманько присвятив цьому трактатові цілий розділ у своєму дослідженні.

За “антирадянську пропаганду” у вигляді трактату Ю.Бадзя засуджено 12 грудня 1979 р. на 7 років ув'язнення, яке відбував у таборі Дубровлагу ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (Мордовія) та 5 — заслання (смт. Хандига у Якутії). Через відмову писати клопотання про звільнення вийшов на волю лише 9 грудня 1988 р. і вважається одним з останніх політв’язнів СРСР. 1989—1990 працював завідувачем відділом Товариства української мови імені Т. Шевченка, 1990—1992 р. був головою Національної ради Демократичної партії України. З червня 1993 р. працював науковим редактором в Інституті філософії НАН України. Член Спілки письменників з 1996 р. Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999). Видав цілий ряд книжок. Помер мислитель 1 вересня 2018 р.

У додатках до книжки І.Шманька вміщено спогади рідних та колег. Подано невеликий уривок з мемуарної книжки дружини Ю.Бадзя Світлани Кириченко — теж відомої дисидентки. Сказали своє слово В.Яворівський, І.Хланта, М.Дочинець, О.Гаврош. Також спогадами поділися екс-суддя Конституційного Суду Володимир Кампо та екс-голова закарпатського земляцтва у Києві Микола Бідзіля. Згадали свого родича Іван Бадзьо та Ілля Бадзо. Спеціально для цієї книжки сонет про Бадзя написав П.Мідянка.

Опубліковано і ряд документальних матеріалів: коментар Ю.Бадзя до свого судового вироку, його виступ на партійних зборах 1965 р., його звернення до властей, лист П.Загребельного виступ Ю.Бадзя на мітингу 1990 р. Фотолітопис знайомить зі світлинами з домашніх альбомів. Подано вибрану бібліографію творів Ю.Бадзя (24 позиції) та публікацій про нього (26 позицій).

Книжка є гідним вшануванням пам’яті видатного закарпатця-мученика. Проте варто було би подумати і про найменування його іменем вулиці у рідних Копинівцях, інших населених пунктах області.

Теги: життєпис, Бадзьо

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати