Пам’ятник 4391 краянину

Побачив світ двотомник Станіслава Аржевітіна “Закарпатська України: викорінення Карпатської України”.

Пам’ятник 4391 краянину

Водночас це томи 7 і 8 його десятитомника, присвяченого історії рідного авторового села Колочави в контексті історії цілого Закарпаття. Наразі проект виконано більше, ніж на половину, раніше вийшли томи 2 (Церква), 3 (Школа), 5 (Шугаї) і 6 (Карпатська Україна). У перспективі це буде найбільше за обсягом краєзнавче видання Закарпаття. Сумарний обсяг двох нових томів 2110 сторінок великого формату. За змістом це збірник архівних документів з авторськими коментарями. Документи стосуються утвердження радянської влади у повоєнному Закарпатті, національно-визвольних змагань, політичних репресій. Частина документів публікувалась і раніше, але більшість наведеного тут вводиться до широкого обігу уперше. Також уперше публікуються сотні архівних фотографій.

Двотомник вінчає авторське післяслово “Чому я вирішив взятися за написання історико-документального путівника по національно-визвольному русі у Закарпатті?” Одним з поштовхом було дослідження колочавської групи Штаєра та націоналістичного осередку у Колочаві. Але поступово дослідник все більше розширював коло пошуку, охопивши ним врешті-решт ціле Закарпаття. Це було тим більше необхідно, що в загальноукраїнських оглядах повоєнної збройної боротьби традиційно оминають закарпатський матеріал. А останній за кількісними показниками, звісно, поступається галицькому, але ж і він далеко не нульовий. При цьому у передмові автор слушно наголошує на суб’єктивному (па часто просто сфальшованому) харакетрі багатьох слідчих і судових документів, тому сприймати їх слід критично.

У результаті дослідник сформував список з 4391 закарпатця, “які протягом усього свого життя не зрадили самостійницької ідеї, не зламались перед викликами і не стали співпрацювати з тоталітарною радянською системою” — від Василя Абрамчука з Ясіня до Данила Ящини з Хуста. У списку якщо й не геть усі прізвища, що традиційно побутують на Закарпатті, то переважна їх більшість, тобто кожний наш читач може виявити тут ближчого чи дальшого родича.

Відтак про оцих понад чотири тисячі краян розказано мовою документів. Останні узято з 88 справ Галузевого архіву СБУ, а також численних справ з архіву Управління СБУ у Закарпатській області та Державного архіву Закарпатської області.

Двотомник охоплює матеріал від 1938 до початку 1970-х (маланчуківські репресії). Матеріал згруповано за п’ятьма великим частинами. Перша частина “Карпатська Україна” -це доповнення до раніше виданого (2013) тому 6 — за рахунок нововиявлених документів. Тут же подано матеріал про роки гортіївської окупації, про підпільний та партизанський опір їй.

Друга частина “Закарпатська Україна (1944-1946)” оповідає про радянські репресії проти діячів Карпатської України, механіку возз’єднання, встановлення чекістського контролю над народними комітетами, перші вибори на радянському Закарпатті.

Третя частина “ОУН та УПА на Закарпатті” присвячена дільності цих структур у краї, мовиться про радянську агентуру у їхніх лавах, винищувальні загони, судові справи проти закарпатських оунівців і упівців.

Четверта частина “Діяльність радянської репресивної машини на Закарпатті” — про інші напрямки національно-визвольного руху на Закарпатті, в основному про різні молодіжні угруповання.

П’ята частина “Інший антирадянський елемент” — про ліквідацію дорадянських політичних партій, греко-католицької церкви, репресії проти інших конфесій, етнічні чистки, репресії проти вільнодумної інтелігенції.

Як наголошує у передмові академік В.Смолій, “Закарпаття — це цілий мікрокосм, у якому в концентрованому вигляді синтезована надзвичайно самобутня, сповнена внтурішнього напруження, антагонізмів, а також високих злетів людського духу історія українського західного порубіжжя”.

 

 

13 червня 2021р.

Теги: