Підкуп був, підкупу не було

…В мережах використовуються люди,

відмінні від вашого складу характеру,

інтелекту, освіченості і т. ін… Вони як секта працюють…

( Romario Brut, уривок кометаря до посту у ФБ)

Місцеві вибори 25 жовтня 2020 року викликали хвилю громадського обговорення про масовий підкуп виборців. Навіть народний депутат України Микола Княжицький заявив у своїй сторінці у Фейсбуці: «Урок цих виборів: корупція поки нездоланна, бо толерується суспільством. У Карпатах кандидати у малих громадах просто платили людям від 300до 1000 гривень за голос. Люди дякували і голосували». Але, з другого боку, логічно задати питання про те, де був той підкуп виборців. Так, в  селі Богдан, де я проживаю, на відміну від 2015 року, коли реально був відкритий масовий підкуп виборців (про це я писав у статті «Гра на бідності»), цього року нічого подібного не спостерігалося. І, дійсно, може справді не було підкупу виборців, все було чесно? А вказані розмови є лишень вигадками опонентів, що програли вибори?

Ззовні це справді так виглядає. Ніхто нікого за руку не зловив, що пропонував гроші, ніхто не склав протоколу про подібні явища, ніхто не зафіксував «каруселей». То звідки тоді взялися подібні чутки? І чи мають вони під собою підґрунтя? А я думаю, що мають. Просто мова йде не про класичний грубий підкуп, який робить багато галасу (був наявний у 2015 році), а м’який, прихований. Тож давайте разом спробуємо виявити схеми того «м’якого» підкупу.
 

Непрямий підкуп грошима платників податків

Регіон гірської Рахівщини в цілому і, зокрема, населені пункти Богданської долини можна віднести до депресивних територій. Тут має місце велика густота населення, масове безробіття, малоземелля і, зрозуміло, низький рівень доходів великої кількості громадян. Для багатьох осіб одним із джерел доходів є матеріальна допомога із місцевого бюджету. З одного боку це добре, бо справді є особи, які опинилися у важкому соціальному становищі. Але з іншого, це провокування соціального інфантилізму. Та саме основне те, що ця ситуація може свідомо використовуватися з політичною метою. Розпорядник коштів сільського бюджету перетворюється на таку собі «мати Терезу» благодійної діяльності. Відповідно, за роки утворився пласт людей, вдячних за таку допомогу. А коли ще нагадати, щоб не забули віддячитись, коли треба, то зрозуміло, що кількість таких людей як виборців у день виборів, за дуже низької загальної виборчої активності, є значною або і вирішальною. Так, за 2019 рік з місцевого бюджету с. Богдан було надано матеріальну допомогу громадянам у сумі 450 тис. гривень. Думаю, що у 2020 році практика не змінилася. Особливо цікаво було дізнатися про кількість наданих матеріальних допомог за останні два місяці перед виборами. Тому цю практику можна однозначно кваліфікувати як непрямий підкуп виборців. Соціальна допомога повинна йти через соціальні служби і не прив’язуватися до виборних посадових осіб. Але про це повинен подумати законодавець.
 

Мережі доброчинної діяльності

Двадцять першого липня 2019 року був присутній спостерігачем на виборах до Верховної Ради України в с. Богдан на дільниці в сільському будинку культури. От вразила мене тоді одна картина. Мешканець с. Богдан просто в залі для виборів почав голосно говорити на весь зал: «Де наш тут у бюлетені дорогий Василь Васильович Петьовка». Нічого, дали зауваження і виборець пішов у кабінку для голосування. Скажете, до чого це тут? Та ні до чого. А просто так. Чоловік вербально та емоційно виразив почуття вдячності народному депутату України.

І не в рюкзачках (шкільних ранцях) справа. Василь Петьовка у Рахівському районі і, зокрема в Богдані, налагодив систему, мережу доброчинної, або інакше, благодійної діяльності. Це і подарунки мешканцям до різних свят, матеріальна допомога соціально незахищеним громадянам для різних  потреб, така ж допомога до релігійних свят Різдва і Великодня. За десять років такої діяльності напрацьована база даних соціально вразливих людей (одиноких, багатодітних, хворих і т.п.), підібрані люди для соціальної волонтерської діяльності. Одним словом, це добре прокачана мережа. І те, що вона має політичну складову як майданчик під вибори, як технологія я зрозумів уже в 2011 році на День села Богдан, коли на святі мешканцям села дарували подарунки від Василя Петьовки.

Як уже було зауважено вище, грубий підкуп  працює погано та і скандалу багато. Це все одно, що вводити ліки, які призначені для внутрівенного введення, внурішньом’язово. Ефект буде малий. Підкуп на вулиці, в барах крім скандалу нічого особливо не дає. Він ефективний лише в мережах. І те, що ця мережа була здана в оренду кандидату і одночасно сільському голові с. Богдан С. Мільчевичу, уже багато чого говорить. Я не хочу говорити про те, що перед виборами Мільчевич прогнав через цю мережу гроші. За руку не зловив і тому цього говорити не буду. Але те, що сам факт, що мережа працювала на «Рідне Закарпаття» і С. Мільчевича, уже дала йому колосальну перевагу. Орієнтовані на мережу люди (виборці) правильно зрозуміли своїх волонтерів.

Отож, вітаю  Василя Васильовича Петьовку з перемогою на посаду Богданського сільського голови, багатьох депутатів сільської ради, здобутках по інших ОТГ Рахівщини, лідерства «Рідного Закарпаття» в районну і обласну ради. Новостворене під вибори «дитя» (політичний проект – Рідне Закарпаття) здобув перемогу. А насправді це не просто перемога на чергових місцевих виборах. Це стратегічна перемога в опануванні Рахівщиною. Ви витіснили на маргінес рахівські еліти 90 – 2000-х років.

Більше нічого не говорю, рецептів і прогнозів не даю. З мене, поки що, достатньо цього аналізу. А це вже немало.

Теги: підкуп, вибори

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати