Перший марафонець із Мокрої здивував Перечинщину

Захотів недавно 19-річний парубок Михайло Шикула із села Мокра Порошківської сільської ради Перечинського району перехопити після турбот житейських свіжу булочку. Зайшов у сільський магазин. Звичайнісіньку здобну пампушку можна було купити і там. Але зненацька прийшло йому на гадку, що біля Перечинського автовокзалу в Ужгороді продаються ліпші.

Перший марафонець із Мокрої здивував Перечинщину

Вже більше року він займався в групі тренера Миколи Мокринського легкою атлетикою, мав певну ерудованість у цьому напрямку, тому логічно подумав, що назва його села першою літерою нагадує давньогрецьке містечко Марафон, а до Ужгорода від села теж така самісінька відстань, як до Афін від історичного поселення, де греки отримали перемогу над персами, – понад 40 кілометрів (дистанція марафону складає               42 км 195 м. – Авт.). Хлопчина відразу згадав, що вже рік мріє пробігти цю історичну дистанцію. Чому б не зробити це зараз? Сказано – зроблено. Телефоном попросив в улюбленого тренера дозвіл на тривалий крос. Той дав, ще не відаючи про грандіозний намір свого підопічного. І Михайло невдовзі почав відлічувати кілометр за кілометром до Ужгорода.

– Думав, що не витримаю тих жорстоких почуттів, які почали мене знемагати під час другої частини дистанції, – розповідає. – Перші тридцять кілометрів ще були терпимими. Але справжні марафонські муки починаються на завершальному етапі. Біля Кам’яниці вже не знав, що діяти – чи зупинятися, чи добігати. Але не здався. За три години і п’ятдесят хвилин був-таки  біля Перечинського автовокзалу. А булочка? Про неї, знаєте, після всього і забув. Сів на автобус і приїхав назад. День відходив від екстремального навантаження, а через три дні став усім тілом неначе новий. І найголовнішим було п’янке щастя, що можу назвати себе марафонцем.

– Для молодого спортсмена пробігти після лише року тренувань марафонську дистанцію – це фактично спортивний подвиг, – прокоментував тренер М.Мокринський. – Я навіть не чекав, коли почув його прохання про тривалий крос, що він на таке піде. Але тепер кулаками махати пізно. Переможців не судять. Молодець!

…Перші змагання Михайло Шикула мав під час навчання на столяра-червонодеревника в Ужгородському вищому комерційному училищі №6 Київського національного торгово-економічного університету. Раніше не переймався бігом. Та зненацька пробіг кілометрову дистанцію за чудовий час – 2 хвилини 59 секунд. На других змаганнях між училищами ще на секунду поліпшив попередній результат. Тут його і помітив пильний Микола Мокринський, котрий усім серцем переймається розвитком легкої атлетики в краї, і запросив на «Авангард» у свою секцію. Не маючи особливих коштів, займався Міша без нормальної форми, в абияких кросівках, але незабаром на секційних змаганнях  пробіг п’ятикілометровий крос у парку біля стадіону «Спартак» за 18 хвилин 20 секунд. Відтак із блиском переміг на обласній першості з легкої атлетики на класичній 1500-метровій дистанції із часом 4,16. Хлопці-бігуни не обмежувалися крайовими заходами. В Інтернеті знайшли повідомлення про 12-кілометровий урбанотлон у столиці України. Гайнули туди. І що ж? І тут хлопець з Перечинщини був найліпшим із закарпатців – пробіг усю дистанцію міського бігу – урбанотлону – з шістьма важкими перепонами (крутий підйом, сходи, бар’єри, вертикальна стіна тощо) за 42 хвилини, посівши почесне сьоме місце серед маси учасників з усіх куточків держави.

– Я й не знав, – каже М.Шикула, – що в спорті так цікаво. В селі ж ми не мали чим зайнятися. Та й у Перечині, коли я десятикласником пробіг кілометр рівно за три хвилини, ніхто й не здогадався, що це добрий час. І я в тому числі. Якби не Микола Миколайович Мокринський, не мав би я перспективи в легкій атлетиці, не пробіг би важливий для усвідомлення своєї сили і недавній марафон.

Татко Петро, колишній механізатор, і мама Марія, кухарка, підтримують захоплення сина. Тим більше, що крім цього він вчиться фаху дизайнера інтер’єру в свого  старшого брата Сергія.

Нещодавно Мишко взяв участь на чемпіонаті України в кросі на шість кілометрів. Показав непоганий час – 20,42. Але за великого числа учасників був тільки дев’ятнадцятим. Скоро армія. Сподівається потрапити в спортивну роту. Рік служби – це теж свого роду марафон. Але упевнений, що пробіжить його успішно і знову вийде на бігову доріжку в рідних «Афінах», тобто Ужгороді.

Василь Зубач

24 листопада 2011р.

Теги: марафон, легка атлетика

Коментарі


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи