Донька Героя Чехословаччини змушена боротися з чиновниками за свої права

Далекого 1943 року маленькій Марічці Кубинець було всього-на-всього від роду три місяці, коли рідний нянько Іван востаннє взяв її з яворової колисанки на руки, ніжно притис до грудей, міцно поцілував, попрощався з коханою дружиною, щиро поглянув на довколишні новоселицькі бескиди. Він йшов на війну.

Донька Героя Чехословаччини змушена боротися з чиновниками за свої права

Ішов боронити білий світ від фашистської чуми. Повернутися до святих правічних вітцівських місцин Івану Кубинцю не судилося: 22-річного мужнього старшину-розвідника схопили у полон німецькі есесівці і, мов Ісуса Христа, розіп'яли на високих дерев'яних воротах невеличкого чехословацького містечка Штітіно (Опав¬ський окрес). Відчайдушний воїн-срібноземелець переніс неймовірні муки й болі, стікав кров'ю, руки й ноги були прибиті 16 великими гострими цвяхами.

– Очевидці тієї страшної трагедії, відомі чехословацькі письменники-історики Антонін Кухар та Франек Сметлін, потім писали у своїй документальній повісті "Навіки житиме з нами!", що мій нянько 18 квітня 1945 року знаходився у розвідці на самій околиці міста Штітіно. Там дощового весняного світанку його й оточив каральний загін фашистів і взяв у полон, – розповідає донька Івана Кубинця, 68-річна Марія. – Через 22 години його ще живого місцеві жителі зняли із кривавих воріт, бо перша танкова бригада Чехословацького воєнного корпусу під орудою генерала Людвіка Свободи з великими втратами зуміла визволити Штітіно від німецьких військ.

Вдячні штітінці з військовими почестями поховали на новому міському кладовищі мужнього закарпатця-розвідника, відтак командир воєнного корпусу, славетний генерал Свобода поклопотав, аби Івану Кубинцю було присвоєно високе й почесне звання "Герой Чехословаччини" та посмертно нагороджено "Хрестом відважного воїна Чеського Легіону".

– Нянько не дожив до вікопомного переможного 9 травня 1945 року всього 21 день, – зі смутком в очах каже сивочола Марія. – Вперше я мала змогу побувати у Штітіні й покласти карпатські косиці на його могилу тільки у 1965 році. Нас радо зустріли мер міста Міхал Калошвак та командир загону розвідників Ян Мілоч, які разом з батьком визволяли міста і села Білорусі, Польщі, України. Вони казали про нянька найтепліші слова, що пам'ять про нього – безсмертна!

Сьогодні у Чехії та Словаччині іменем І.Кубинця названо площі й вулиці, відкрито музеї та кімнати бойової слави імені Івана Кубинця, на місці батькової жорстокої загибелі височить гранітний постамент та красується меморіальна пам'ятна дошка. Щороку на роковини світлої батьківської пам'яті чеський уряд запрошує мене в гості, адже надто шанує його безсмертний подвиг.

За радянського періоду славетний закарпатський поет Петро Скунць присвятив йому поему "Розп'яття", а новоселицькі юні слідопити й учнівська молодь старалися більше довідатися про таке коротке життя справ¬жнього героя-земляка, на¬віть зуміли організувати сіль¬ський музей, названий його іменем, а міс¬цеві піснярі, поети й літератори присвячували безсмертному подвигу Івана Кубинця найсокровенніші твори.

На початку 70-х років минулого сто¬ліття чехословацький уряд за власні кошти збудував для єдиної доньки Героя добротний будинок з усіма побутовими зручностями, а мер Штітіна в урочистій обстановці вручив Марії Іва¬нівні ключі від но¬вої оселі.

Усе це, на жаль, у минулому. Сьогодні "стараннями" місцевої влади подвиг Героя піддається забуттю. Сільський голова Василина Орябко кілька літ тому розпорядилася зачинити кімнату-музей Героя-земляка, яка містилася у приміщенні сільради, на замок. Зрозуміло, що за такої ситуації дорогу до музею стали забувати. Про "переоцінку цінностей" на загальносільському рівні відчула й особисто єдина донька Героя, 68-річна вдова Марія Козичко-Кубинець. 25 липня цього року Марія Іванівна звернулася до сільського голови Новоселиці Василини Орябко із заявою видати документи на приватизацію будинку, подарованого їй чехословацьким урядом, щоб отримати "Свідоцтво на право власності". Через два тижні заяву Марії Іванівни розглядав виконком сільради і на пропозицію голови відмовив у клопотанні, мотивуючи це тим, що оселя є державною власністю. Побувавши через кілька днів на при¬йомі в службовому кабінеті голови, почула від неї буквально таке: "Коли'ня поцілуєш у ду...у, отоді й дістанеш на руки документи!".  Ці слова були повторені нею й згодом у присутності сусідки – Марії Михайлівни Томишинець.

"Я неодноразово зверталася із сво¬їми заявами і скаргами до голови Тячівської РДА М.Шелевера, голови Закарпатської ОДА О.Ледиди, прокурора області А.Петруні, президента України В.Януковича, прем'єр-міністра М.Азарова, але ніяких конкретних дій з їхнього боку немає. Все зупинилося у глухому куті чиновницької кругової поруки. Дійшло до того, – продовжує Марія Іванівна, – що одного вечора голова зупинила свій легковик побіля моїх воріт і почала гойкати на всю вулицю: у тебе нічого не вийде, бо в мене всюди все "схоплено". Не розраховуй ні на яку чеську хижу!"

У цій вкрай неприємній ситуації надто дивує те, що столичні, обласні, районні високопосадовці холоднокровно зберігають мовчанку. Тому Марія Іванів¬на має намір звернутися за допомогою в Посольство Чехії в Україні та збирається на прийом до Президента Чехії Вацлава Клауса. "Ніхто не давав право топтати моє чесне ім'я, ім'я мого батька і всієї моєї родини!" – впевнена у своїй правоті Марія Іванівна.

Ось така новоселицька драма. Гірка, мов придорожній полин. Тендітна жінка, донька солдата-героя Марія Іванівна Козичко-Кубинець сміливо йде на герць проти неправди і зухвальства, намагається відстояти свої права. Невже і в цій історії не можна знайти справедливість вдома, не втягуючи у неї Європу?

Іван КОСТЕВИЧ із Новоселиці, Тячівщина

 

20 жовтня 2011р.

Теги: Герой Чехословаччини, Марічка Кубинець, письменники

Коментарі

юрист 2012-01-01 / 08:42:07
Марія Іванівна подайте в суд.Справа виграшна.

hlrbagac 2011-10-25 / 15:55:00
gQMfJ3 , [url=http://bxoauxvmjsxx.com/]bxoauxvmjsxx[/url], [link=http://shnbzuluhmmx.com/]shnbzuluhmmx[/link], http://vurqbscygfme.com/

Kaden 2011-10-23 / 19:53:00
I have eaxtcly what info I want. Check, please. Wait, it's free? Awesome!

Ганна Петрівна, Мукачево 2011-10-20 / 15:45:00
А совість має та голова села Василина Орябка ! Їй не місто бути головою села, якщо приватизувала сільську раду під себе...Це не їй рішати має право донька героя приватизувати будинок чи ні! Донька національного героя має усі права хочаб на те ,що їй подаровано Чеським урядом.А наші вищіі ешелони влади мають розібратися у такій ситуаціїї і не робити ганьбу на увесь світ! А Марії Іванівні Кубинець нехай бог дає сили боротися з такими "головами" села.Бог їм суддя! Боріться за свої права.Йдіть до логічного кінця! Перемога за вами, Ви ж дочка Героя!


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи