Йосип Кобаль: “В історії Ужгорода білих плям ще чимало”

Про те, скільки років місту насправді, як і коли воно отримало свою назву, - у розмові з дослідником відомих і невідомих сторінок минувшини Ужгорода.

Йосип Кобаль: “В історії Ужгорода білих плям ще чимало”

Йосип Кобаль, історик, завідувач археологічного відділу Закарпатського краєзнавчого музею й автор знаної книги з історії нашого рідного міста "Ужгород відомий і невідомий" - дослідник безкомпромісний. Він, оперуючи фактами, доводить, що місто молодше, ніж офіційно заведено вважати, нарікає на зміну назв історичних вулиць і на те, що в Ужгороді досі нема готелю "Чорний орел". Йосип Кобаль наголошує: в історії Ужгорода не бракує "білих плям", і це стосується й осіб, які в різні часи працювали для розвитку і слави міста. Що ж, дещо про факти й імена з минувшини Ужгорода - у розмові з істориком.

- Нещодавно Ужгород відзначав своє офіційне 1118-річчя. Знаємо, що це дата умовна і навряд її можна назвати коректною...

- Так, ця дата не зовсім коректна, точніше - зовсім некоректна. Досі нема точних даних, які б дали нам можливість установити вік Ужгорода, й оці відзначення 1115-ої чи там 1118-ої річниці - умовні, ба більше - ґрунтуються на помилкових думках, які не мають нічого спільного з історичними подіями. Якщо ж відштовхуватися від науки, то перша письмова згадка про Ужгород датується 1154-им роком - арабський географ Аль Ідрісі позначає Ужгород на своїй карті і в коментарях до неї вказує, що Ужгород - велике процвітаюче місто на кордоні з Польщею. Оце є перша автентична письмова згадка про Ужгород. Є згадки, які відводять нас до більш давніх часів існування міста, але самі ці документи не належать до ІХ століття - це, скажімо, коли у хроніках XIV століття пишеться про події кінця ІХ. Якщо ж брати такі дані, які не є автентичні, але згадують про давніші події, то тут ідеться про два джерела. Одне - це відомий угорський Анонім, автор твору "Діяння угрів", який написав його близько 1200-го року: у цьому творі згадується, що угри, очолювані своїми вождями Арпадом і Алмошем, перейшовши Карпатські гори, відпочивши 40 днів біля Мукачева, підійшли до Ужгородського замку, де тоді капітаном був князь місцевих слов'ян Лаборці (Лаборець). Він не дочекався угорців, утік; вони рушили за ним і нібито спіймали його біля річки (яка відтак отримала назву Лаборець) та повісили; а потім у самому замку Алмош, вождь угорців, передав владу своєму синові Арпаду. Жодне інше джерело - ані західноєвропейське, ані візантійське чи давньоруське - не згадує про ці події і про володаря замку Лаборця. І з наукової точки зору така згадка у творі Аноніма не є достатньою, аби вважати, що тут наприкінці ІХ століття існувало таке укріплення з таким вождем. Інше джерело - історик Шімон Кийзої у хроніці XIV століття - теж описує прихід угорців і зазначає, що у 872-му році біля річки Унг було засноване угорцями укріплення. Але у 872-му році угорці ще не перейшли Карпати, і ця інформація є помилковою. Так, похибки ставалися і в той час. Невідомо, де Кийзої взяв ту дату, але в історичних джерелах зафіксовано, що древні угри прийшли в Карпатський басейн й оселилися тут у 895-му році. Тим не менше, на початку 1970-их років в Ужгороді виходить книга, в якій намагаються, відштовхуючись від помилкових даних, обґрунтувати ту дату заснування Ужгорода, наслідком чого ми й маємо оці "річниці" міста. Утім, існують ще більш радикальні думки щодо віку Ужгорода - до прикладу, гіпотези, які висував історик Карой Мейсарош...

- Той самий Мейсарош, якого називають "першим істориком Ужгорода"?

- Так, але він нерідко досить вільно поводився з джерелами. Наскільки його теорії були просто помилковими, а наскільки - свідомою вигадкою, важко сказати. Він наводив дані, що нібито наше місто як центр карпатських слов'ян згадує кремонський єпископ Ліудпранд у Х столітті. Але у праці, на яку він посилається, такого пасажу нема - я особисто переглядав джерело... Кароль Мейсарош, та й не тільки він, висував також тезу про те, що Ужгород "народився" у Горянах, так само вільно поводячись із джерелами і домислюючи. Поблизу Горянської ротонди дійсно є руїни палацу, який походить щонайдавніше з XIV століття. Розкопки там робили під час Першої світової війни, потім - угорці під час Другої світової війни, потім науковці УжНУ пробували дослідити... Але це палац, а не замок, і в часи Мейсароша його руїни можна було побачити. А оскільки існував такий собі опис Угорщини з XVIII століття, і в ньому йшлося, що біля ужгородського замку є джерело мінеральної лікувальної води... Про те, що в горянському лісі є джерело води, яка нагрітою зцілює суглоби, писав його знайомий лікар, згадує Мейсарош. І припускає, що, оскільки маємо в Горянах і руїни, і згадку про джерело, то тут маємо і "відправну точку" історії міста. На жаль, пізніше таку помилку перейняли й інші вчені, і це стало дуже популярним навіть в угорській краєзнавчій літературі. І досі нерідко можна почути, що найдавніший Ужгород був у Горянах, але це не має жодного стосунку до історичної дійсності. У джерелах - автентичних пам'ятках - уже в XIV столітті і Ужгород, і Горяни згадуються як окремі населені пункти, і так було до Другої світової війни. І не можна старовинну Горянську ротонду та руїни палацу в Горянах притягувати до пояснення виникнення Ужгорода. Скажімо, через півстоліття Чоп з'єднається з Ужгородом, то що тепер - археологічні знахідки Чопа будемо прив'язувати до теми побудови Ужгородського замку, бо ці населені пункти вже поєднані?..

- Щодо віку міста - правду здатна сказати лише археологічна наука?

- З'ясовуючи, коли виникло місто, впевнено можемо спиратися лише на археологічні дані. І це X - початок XI століття, період становлення Угорської держави. Археологічні матеріали, які в нас є на Замковій горі, показують, що поселення, яке генетично пов'язане з нашим містом, з його історичним центром, виникло наприкінці X - на початку XI століття, не раніше. Археологічних матеріалів часів приходу древніх угрів (наприкінці IX століття) на Замковій горі нема. Матеріали, які свідчать про існування в ті часи слов'янського поселення на території сучасного Ужгорода, в нас є, але не в історичному центрі: в Горянах, на Радванці, на Великому Галагові (в районі сучасної вулиці Загорської). А от на Замковій горі - нема. Тобто ці знахідки залучати до відліку часу від заснування Ужгорода не можна. В радянський час побутувала теорія, яку ввів у науковий обіг археолог Костянтин Бернякович: було дуже популярно говорити, що Київ виник на трьох пагорбах, і відповідно - вважати, що і в інших містах так сталося. А що були дані про існування слов'янських поселень в різних точках сучасного міста - на Радванці, на Замковій горі й у Великому Галагові - вони об'єдналися, і так виник Ужгород. Але в Галагові поселення датують VI-VII століттями, на Радванці - VIII-IX, на Замковій горі - X-XI, й окрім різного часу, вони існували і на відстанях одне від одного, їхні площі не перетиналися, поселення одне з одним не зливалися... Та загалом радянський час був такий, що все рухалося в руслі думок партії і навіть наукові теорії підтасовували під це...

- Тобто у кожному разі ми говоримо про Ужгород як місто з тисячолітньою історією, але, слухаючись вимог науки, маємо відштовхуватись від першої письмової згадки, яка датована 1154 роком?

- Наука відштовхується від археологічних даних, які датують поселення на Замковій горі, з якого й вийшов Ужгород, кінцем X - початком XI століття. 1154-ий рік - це перша письмова згадка; іншої, давнішої автентичної ми не маємо. В пізніших джерелах - через 3-4 століття після цього - Ужгород згадують як місто, що виникло раніше. Але проблема в тому, що неможливо археологічно довести існування укріпленого поселення на чолі з Лаборцем на місці нинішнього Ужгорода. І дані, на основі яких Ужгород називають 1118-річним, не мають стосунку до історичної дійсності. Коли це почало побутувати, тоді ще була радянська інерція не заперечувати прийнятому, себто: сказали так радянські дослідники - нехай так і буде.

- Щодо назви міста - теж трапляються гіпотези, далекі від реалій?

- З другої половини XIX століття поширилась також неправдива теорія походження назви міста. Мовляв, колись у "ставку" угорського вождя Атілли, яка містилась у межиріччі Тиси і Дунаю на півдні сучасної Угорщини поблизу міста Сегеда, приходив посол від греків (тобто від Східноримської імперії) Онегес (і дійсно таке посольство було), й ніби цей посол дійшов аж сюди, і від його імені отримала свою назву наша річка, яка первісно мала назву Унг, а місто - Унгвар (адже є ще інша форма назви - Онг). До речі, те старе русло Ужа досі збереглося, проходить воно через Дравці. Так ось, Онг - Онегес, декотрим вченим здалося, що це дуже подібні речі, і вони припустили, що вже в V столітті той Онегес заснував тут місто. Таку теорію перебрали навіть радянські історики, і до сьогодні вона блукає туристичними путівниками, не маючи під собою жодного підґрунтя.

- Наскільки знаю, найімовірнішим тлумаченням старої назви міста - Унгвар - є "укріплення на річці"...

- Походження назви - непросте питання. Я у своїх дослідженнях дійшов висновку, знайшовши такі самі назви річок на території сучасної Середньої Азії, як, до прикладу, Унгуз, де корінь "унг" означає просто "річка, вода". Тобто вважаю, що нашу річку, яка до того, певно, мала слов'янську назву, бо з VI століття тут живуть слов'яни, Унгом нарекли якісь люди, котрі говорили тюркською мовою. А місто, чи укріплення, яке виникло на берегах, назвали Унгвар, де "вар" означає "укріплення" з угорської, в яку, своєю чергою, це слово прийшло з іранської мови.

- А коли Унгвар став Ужгородом?

- В усіх історичних джерелах, починаючи від Аль Ідрісі і завершуючи XIX століттям, наше місто завжди фігурує під назвою Унгвар (часом варіюється в написанні). Назва Ужгород вперше з'являється в кінці 1840-их років. Словаки в той час називали наше місто також Унгвар. А коли в Угорщині проходила революція, у 1848-1849 роки частина місцевої руської інтелігенції стала на бік Австрії. Дехто мав іншу думку - наприклад, тоді єпископом Мукачівської єпархії був Василь Попович, котрий підтримав Лайоша Кошута і був змушений втекти від російських військ, що увійшли в Ужгород у 1849 році. Більшість же, переважно вихідці з сучасної території Словаччини, були на боці австрійців, і якийсь час наприкінці 1849-го - початку 1850-го років території, заселеній у комітатах Унг, Берег, Угоча і Мараморош переважно українцями, була надана автономія. Одним з керівників цього воєводства був Добрянський. У цей час в Ужгороді замінили назви вулиць з угорських на руські. І саме тоді в колах місцевої інтелігенції виникає назва "Ужгород" - як переклад. Адже "вар" з угорської не просто означає укріплення, а й з нього походить слово "варош" - місто, а в давньоруській мові слово "город" означає як місто, так і укріплення. А Унг (словацький Уг) зробили Ужем. Хто перший придумав цю назву - ще належить досліджувати. Але достеменно відомо, що, наприклад, Олександр Духнович у своєму листуванні, вже починаючи з 1850-их років, рідко, але користується цією назвою. Думаю, вивчивши архіви, ще можна дослідити - хто ж ужив назву "Ужгород" першим. Але, як виявилося, місцеве населення не надто охоче сприйняло назву "Ужгород" і просто не знало, що то за місто - коли десь у Дравцях хтось казав "їду в Ужгород", не розуміли, куди він зібрався. І через деякий час вживання цієї назви, навіть у середовищі інтелігенції, припинилося. Тож у 1860-ті роки вже нечасто можна було натрапити на назву "Ужгород". Це пов'язано і з тим, що в 1867 році Угорщина уклала примирення з Австрією, утворилась Австро-Угорська монархія, і в межах цієї імперії питання національностей, культури і релігії перейшли винятково у відання Угорщини, а в Угорському королівстві почали приймати такі закони, які не давали можливості вживати неофіційну назву міста.

- Ужгород був Унгваром до кінця Першої світової війни?

- Так, у січні 1919 року в Ужгород, тобто Унгвар, прийшли чеські легіонери. Ще тривала невизначеність, куди належатиме ця територія, й у березні - квітні місцеве населення думало, що все ж до Угорщини, а дехто навіть ще й отримував звідти зарплату. Але нова чеська влада вже почала міркувати, як назвати це місто, і згадала, що колись виникла така назва - Ужгород... Адже йшлося про те, аби назва була якомога менш угорською. Ну а коли у вересні за Сен-Жерменським договором ця територія під назвою Підкарпатська Русь відійшла Чехословаччині, то, зрозуміло, назви всіх населених пунктів визначалися новою владою. Була створена комісія, вона зберегла чимало угорських назв сіл, але назви міст змінила. Берегсас став Береговом, Мункач - Мукачевом, Виноградів, щоправда, ще лишався певний час Севлюшем, а Унгвар, який став столицею цього регіону, став Ужгородом, хоч угорці вживали й стару назву... У 1938 році, а саме 9 листопада, угорські війська, згідно з Віденським арбітражем, зайняли територію колишньої Підкарпатської Русі, а отже, й Ужгород. Але слід розуміти, що не все місто: Ужгород був поділений, і частина ужгородців жила в Угорщині, а частина - у Чехословаччині. Причому, до прикладу, виноградники в людей були в Чехословаччині, а жили вони на угорській території; євреї помирали тут, а єврейське кладовище містилося в Чехословаччині, і треба було отримувати дозвіл на перетин кордону для поховання... Так ось, коли прийшли угорці, вони все повернули так, як це було до Першої світової війни, - відновили назву Унгвар, і вживати ймення Ужгород було заборонено. У жовтні 1944 року прийшли Радянські війська, місто вийшло з-під юрисдикції Угорщини й одразу ж знову повернулося вживання назви Ужгород.

- Ось Ви сказали, що досі невідомо, хто першим вжив назву Ужгород. Загалом, в історії нашого міста ще багато лишилося "білих плям"?

- Є "білі плями" - там, де ще не досліджено. Але є чимало умовних "білих плям" - коли певні факти не знані для загалу, але відомі науці. Ужгород має з 1371 року ім'я першого управителя міста. Яке з міст може похвалитися таким фактом з XIV століття - хто з такої давнини знає своїх, так би мовити, мерів? Тоді це не були ще мери, таких керівників звали "офіціалісами" - урядниками. Це був урядник Другетів, котрі призначали керуючого, бо місто належало їм. Звали його Василь, точніше, це відповідник імені з латиномовного джерела. Очевидно, що він не був слов'янином, бо в той час тільки починається заселення з території Галичини першими українськими поселенцями, яких називають руськими, рутенами... Тоді вони ще не відігравали ролі в управлінні містом, бо були переважно селянами. Поселенці прибували в наш край із-за Карпат, з тодішньої Польщі, на кілька десятиліть мали пільгу зі сплати податків, жили тут, і вони ж засновували села. До речі, на відміну від Ужгорода, дати заснування деяких закарпатських сіл ми знаємо до дня. І тому коли сьогодні дуже часто кажуть, що тут закарпатці з часів царя Гороха живуть, то це відповідає істині настільки ж, як і те, що Ужгороду 1118 років.

- Тому коли хтось із краян називає приїжджих "зайдами", це щонайменше смішно?

- Всі ми тут "зайди"! Просто є "зайди" май давні, а є май нові (усміхається, - авт.). Треба знати правду, а коли на ці теми починають розмірковувати не історики, а політики... Слід вивчати факти. Мало хто знає, що деякі закарпатські села засновані козаками, опришками - наприклад, такі є на Тячівщині. І ці відомості збереглися й у легендах... Але коли є тенденція: оце нам не подобається - ми замовчимо, а оце нам підходить - про таке говорімо... Не можна писати історію вибірково!

- А з яких, власне, часів ми знаємо більш детально про осіб, котрі керували містом?

- Ну, в XVII столітті люди обирали кількох чоловік, а вже з них Другет - володар міста - призначав одного, "головного суддю", біля якого був писар та інші, котрі отримували певну платню з міської скарбниці. 1838 року Ужгород отримав самоврядування. До речі, саме до цієї дати і варто було б приурочити святкування Дня Ужгорода, а також, можливо, ці урочистості прив'язати й до давніших часів, а саме - королівської дарчої на проведення міського ярмарку на початку XV століття, що було для міста визначною подією... Отже, з середини XIX століття Ужгород - самоврядне місто. До того часу місто належало Другетам, потім - графу Берчені, потім - державній скарбниці, котра зібрала всі колишні володіння Другетів і Берчені. І ще навіть до Першої світової війни були певні тертя між міською управою і державною скарбницею, котра була спадкоємцем усіх цих феодальних володінь. Наприклад, мито, яке слід було сплачувати тим, хто приїхав з прилеглих сіл, за перехід Великого мосту (сьогоднішнього пішохідного) на Ринок (площу Корятовича) - скарбниця намагалася тримати оці привілеї у своїх руках, і лише на початку XX століття мито скасували. Отже, Ужгород став самоврядним, і до 1870-их років містом управляли головні судді. А потім (в Угорщині пройшла адміністративна реформа) назва і статус керівників міста змінилися - це вже був "полгармештер", себто мер. Коли ж прийшла чехословацька влада, була нез'ясована політична ситуація, і в цей час призначалися урядові комісари. У 1923 році вперше дозволили провести вибори в органи місцевого самоврядування, але вибори пройшли таким чином, що розклад сил у міській раді (і не тільки в Ужгороді) був не на користь чехословацької влади. Тому під приводом порушення законів результати були анулювані, і з 1923-го по 1927 рік Ужгородом керував призначенець - Ян Гребек, чех. Той час так і називали "режимом Гребека", бо він керував одноосібно і міська громада мала обмежений вплив на життя міста. Тільки у 1927 році пройшли вибори, результати яких не були скасовані, і мером (міським старостою) був обраний Костянтин Грабар, греко-католицький священик із шанованої родини, який, переобраний у 1931 році, керував Ужгородом два терміни, а потім був призначений губернатором Підкарпатської Русі.

- Столицею якої і був Ужгород...

- Так, питання столиці було остаточно вирішено саме 1927-го року. На цей статус деякий час претендувало й Мукачево, староста якого, доктор Петригалла, добивався свого навіть у Празі. Відбувалися демонстрації - ужгородці обстоювали своє місто як столицю, а мукачівці - своє. Мукачево мало добре географічне розташування і вважалося торгівельною столицею Підкарпатської Русі, але не мало інфраструктури, й для того, аби облаштувати адміністративні установи, поселити людей, слід було все будувати. Так і склад населення: половину міста становили євреї, третину, якщо не більше, - угорці... І чехам було безперспективно йти в місто, де важко здобути позиції та вплив, адже вся економіка була в руках євреїв і угорців. Відіграв свою роль і стратегічний задум: Ужгород лежить біля кордону зі Словаччиною, і коли б чеській владі довелося відступати (в разі військових подій), захистити як столицю було легше саме його. До того ж Ужгород у порівнянні з Мукачевом був більш "міським": у місті над Латорицею були хіба центральна вулиця і ринок, а Ужгород уже здавна мав багато вулиць і, згідно з переписом 1851-го року, в нашому місті проживало вже 9 тисяч людей, у Мукачеві ж - лише 4 тисячі. Правда, на 1920 рік різниця становила вже тільки кількасот людей: 20 тисяч мукачівців і 21 тисяча ужгородців, але потім знову наше місто більш стрімко розвивалося. І не треба забувати, що в Ужгороді у 1920-ті роки вже почали будувати оці "урядові" квартали - нинішній Малий Галагов... А ще є історичний анекдот, який навіть зафіксований у джерелах: представник Антанти, військовий командувач Підкарпатської Русі французький генерал Паріс (колишній легіонер жив тут у єпископській резиденції зі своєю сім'єю і наглядав за військовою ситуацією) сказав, що номери в ужгородській "Коруні" були кращі, ніж в мукачівській "Зірці". Правда це чи неправда, але в кожному разі цей військовий часто фігурував у місцевій пресі і мав значний вплив...

Далі буде...

Розмовляла Алла Хаятова

05 жовтня 2011р.

Теги: Ужгород, Унгвар

Коментарі

Изучайте историю, а не читайте фальсификаторов разных времен... 2011-10-10 / 22:15:00
Если предположить , что гуны -это старые войсковые соединения дружин, в древнем славянском мире, то многие споры и мнения о том и о сем отпадут автоматически..

Анатолій 2011-10-10 / 00:52:00
Добрий — не обов’язково красномовний. Красномовний може і не бути добрим.

Знаючий не сперечається, сперечається необізнаний.
Лао-Цзи

Анатолій 2011-10-10 / 00:48:00
Хто має знання, але вміє мовчати про це, — той на висоті.

Хто не має знань, а вдає знаючого, — той... не здоровий.
Лао-Цзи

Rusyn Val 2011-10-07 / 22:01:00
Скоріше для поляків,для росіян ми на заході.

Унгварець 2011-10-07 / 15:34:00
одну гіпотезу:
Про те, що перші 2 звуки в слові Ung є реалізацією давньоруського носового голосного. В такому випадку виходить "Ungograd", звідки можна вивести - "южний град", і подумати, для якого народу він міг бути південним.

Одповідь ясна:Для Росіян!
Українців козацького роду тоді ще небуло!

2011-10-07 / 15:04:00
З роботи покійного М. Варваринця "Топонімікон південно-західних схилів Карпат", виданої в Ужгороді у 2011 році:

Уж. Вивченню походження назви р. Уж багато уваги приділяли дослідники А. Семенович, О. Петров, П. Сова, Й. Кобаль та ін. Чи не найбільше вивченню етимології походження назви р. Уж приділив ужгородський вчений-топоніміст, назвознавець К. Галас. Наводимо повністю його словникову статтю:
Уж- -ЖА, ріка, л.п. Лабірця, п.п. Бодрогу, п.п. Тиси (В.Березний, Волосянка, Ворочеве, Дубриничі, Зарічеве, Кострина, М.Березний, Перечин, Сіль, Ставне, Ужгород, Ужок та ін.). Угорською офіц. на¬звою цієї річки є здавна Ung, що – (як елемент топоніма Ungvаг), відо¬ма з середини XII ст., а саме десь біля 1150 р. Дехто ви¬водить це з антропоніма *Ung, хоча виведення назв великих річок із антропонімів, як слушно вважає Л. Кіш, завжди сумнівне; словацьке Uh та укр. Уж і Уг - вторинні по відношенню до уг. Ung.
На думку О. Л. Петрова, гідронім Уж утворено штучно після Першої світової війни замість уживаної угорцями назви Ung під впливом таких топо¬німів, як Ужгород (теж штучного) та Ужок (Петров А. Древн. гр., 79). Народною назвою, на думку О. Л. Петрова, була просто Ріка чи Ужанська Ріка (там же). Однак думка Петрова неточна: назва ріки Уж фігурує вже в праці А. Семеновича 1882 р., а дехто вважає, що назва Ужгород, пов'язана з цією назвою, існує десь уже на початку XIX ст. (див. УЖГОРОД), що, зрозуміло, не знімає питання про штучність і вторинність форм Уж та Уг [2, с. 370].
Дослідник П. Сова приводить думку слов'янських вчених, що назва річки має староболгарське походження, зберегла носовий голосний о (так званий "юс") і означає "угол" (старосл.), або "уголь". Він також не виключає походження назви із тюрксько-татарської мови ung, ungа, оng, що означає "правий". Походження назви річки від назви плазуна "вуж" вважає помилковим [7, с. 14-16]. Й.Кобаль припускає, що назва "Унг" тюркського походження і означає "вода, річка" [19, с. 3-13].
Однак, інтерес до вивчення походження назви гідроніма Уж продовжується, як і намагання розкрити походження назви нашого міста, складовою частиною якого є назва річки. На нашу думку, заслуговує на увагу припущення про те, що гідронім Уж, найбільш правдоподібно, утворений семантичним способом шляхом онімізації сербсько-хорватських апелятивів: уже "мотузка, канат"; уз, уза, "мотузка, верьовка, ланцюг, кайдани, вузол"; ужад "мотузки"; ужар "мотузар, канатник"; ужарница "мотузково-канатна майстерня".
Порівнюючи сербсько-хорватські лексеми -уже, уз із російськими узы -"связи, цепи" "путы" із гуж, "гужевой" та з українськими узи "зв'язки", "кайдани", насмілимось припустити, що назва гідроніма Уж пов'язана з назвою готової мотузково-канатної та гужової продукції, яка, можливо, вироблялась на місцевості, де тепер розташоване м. Ужгород, для потреб різного виду сільськогосподарської, військової діяльності, або інших потреб, і назва цієї продукції передалась на назву річки.

Istvan 2011-10-07 / 13:16:00
Название венгров, угорцев, а также Hungaria, Hongrie, Hungaro... происходит от слова оногур (оноґур). Это из булгаро-тюркского: оn ogur, тюрк. оn oguz "десять племен". По турецки "он" = десять.
Венгры называют себя мадярами. Слово "мадяр" угрофиннское. Состоит из мадь+ери.
"Мадь" во многих угрофиннских языках означает: человек, а "ери" - мужчина.

Hungi 2011-10-07 / 12:05:00
2 Володимир Пукіш, 07.10.2011 11:18

Звичайно - "гортанного" "приголосного" "нг" ( а не голосного, як я написав ... недодивився ... ). З носовим "ун" - згоден.

Тим не менш, - це цікаве питання для дослідження ...

Володимир Пукіш 2011-10-07 / 11:18:00
2 Hungi
наприклад по-італійськи "угорець" - "ung-herese"
Все так, тільки ungh-erese (h для того, щоб буква g читалась як [g], а не [дж].
Я мав на увазі, що треба довести, що в гідронімі Ung випав перший звук h, бо тоді треба стверджувати, що назвав ту ріку той народ, у якого такого звука не було. Слов'янське g перейшло у h якраз у тих народів, що живуть навколо Ужгорода: словаків і русинів, а лишилось g у болгар, тож треба довести, що саме болгари (або поляки, у яких теж звук g лишився) назвали так ріку. Але це при умові, що назвали вони її за етнонімом hungari, або гунни.

Про носовий голосний: я мав на увазі поєднання "ун", а не приголосний "нг".

Hungi 2011-10-07 / 08:39:00
2 Володимир Пукіш, 06.10.2011 21:42

(ц) "У болг. мові немає звука h, тому у корені Hung(aria) він просто випав. Тому треба з обережністю говорити про тотожність ріки Ung з етнонімом "угр"."

Так, але це поширене явище, наприклад по-італійськи "угорець" - "ung-herese" ...

А в англійській мові вже маємо "h" на початку слова : "угорец" - "Hung-arian" ...

Між іншим, якшо не помиляюсь, стосовно носового голосного "нг" - це як-раз булгарсько-тюркський вплив, чи не так ?!

Hungi 2011-10-07 / 08:29:00
2 ярослав орос, 06.10.2011 22:31

(ц) "нехай вуйко йосип ... визначиться з концепцією своїх знань ...

На мій погляд "концепції" в історії ( не в "радянській", звичайно а в "нормальній"... ) не може бути. Пан Кобаль історик ( більш-менш ) нейтральний, неполітизований, чим мені, наприклад, він імпонує. А деякі критичні ремарки в даних коментах - просто дискусійні питання. Ну і, тим більше, він точно не "мадярон" :))) Ex vero non effugiet ...

ярослав орос 2011-10-06 / 22:31:00
даруйте... попередній допис мій... а що стосується даного інтерв*ю з п. кобалем, то, ще раз наголошую, -- нехай вуйко йосип не видригується зі своїми вправами історика перед чесним народом, а визначиться з концепцією своїх знань... а то -- закарпатські вуйкознавці лем то й знають, аби де урвати на предмет -- я (кобаль)...

2011-10-06 / 22:26:00
Ребрик, 06.10.2011 19:28
Якщо вже Йосипа Кобаля звинувачують у прислужництві Києву, то мав би-м гріх не вставити й свої п"ять делитанських копійок до теми, яка мене, самозрозуміло, також цікавить. В одному старому закарпатському часописі я натрапив на статтю ще тоді юного Омеляна Пріцака...

пане ребрик, складається таке враження, що Ви пережили вже покійного п. пріцака...

Володимир Пукіш 2011-10-06 / 21:42:00
Додам ще 1 зауваження:
У болг. мові немає звука h, тому у корені Hung(aria) він просто випав. Тому треба з обережністю говорити про тотожність ріки Ung з етнонімом "угр".

І одну гіпотезу:
Про те, що перші 2 звуки в слові Ung є реалізацією давньоруського носового голосного. В такому випадку виходить "Ungograd", звідки можна вивести - "южний град", і подумати, для якого народу він міг бути південним.

Русин 2011-10-06 / 20:29:00
Честованому Кобалю - респект. Порядний чоловік і добрий науковець і завжди аргументує всі речі. А всі ніки- назвімся людьми і тоді буде ясно, хто ви і що ви. А то з усіх дописувачів лише Кобаль, Ребрик, Орос, Піпаш і Пукіш засвічені і знаємо хто ці люди і що з себе представляють.

KK 2011-10-06 / 19:31:00
'хто платить,того музику і грають'

Ви знова про себе пишете, Rusyn Val?? Бачу що ви знов активно пробуєти розширувати своїх дурниць на цьому сайті. Цікаво, скільки вам ФСБ платить за вашу не гарнмоніну музику тут??

'Так буде і з русинами - на українців їх "перекувати" не вийде.'

А чому ви такій певні цього?? Вже всі русини на буковині і в галичині приняли більш сучасну само назву 'українці'...І навіть по ваших рахунках то не більш 27,000 на закарпатті і де інди по світі, ще тримаються старого етноніма, із 1,100,000 жителів на закарпатті якій себе вважають українцями!
Прибудітесь, Rusyn Val, і понюхайти каву! :-)

Ребрик 2011-10-06 / 19:28:00
Якщо вже Йосипа Кобаля звинувачують у прислужництві Києву, то мав би-м гріх не вставити й свої п"ять делитанських копійок до теми, яка мене, самозрозуміло, також цікавить. В одному старому закарпатському часописі я натрапив на статтю ще тоді юного Омеляна Пріцака, з якої дозволю собі шматок процитувати, хоч ідеться власне про Київ, та стиль автора нагадує мені Кобаля, а етимологій хилить до Унгвара. Отже: […] Київ завжди вважали давнім городом. Та нові археологічні роз¬копки (починаючи з відкриття археолога Хвойка 1893 р. на Кирилів¬ській вулиці) не тільки підтвердили ці здогади, але виявили, що дійс¬ність далеко перейшла й найсміливіші здогади. Одначе про ці давні сторінки історії Києва, крім пам¬’яток матеріальної культури, нічого не залишилось. Старі класичні автори («батько історії» Геродот, Гіппо¬крат, Страбон і ін.), хоч і описують в своїх працях Україну, про Київ не подають жодних інформацій. Виняток становить Птолемей (ІІ ст. по Хр.), та й то його відомість про місто «Метрополь» дуже й дуже фраг¬ментарна. Вперше історичні джерела називають нашу столицю з цілко¬витою певністю тільки в першій половині X ст. по Хр . і то під наз¬вою, що вона її має й зараз, тобто як «Київ».
Та до того часу Київ мав ще інші назви, що їх надали йому наро¬ди, яким довелося деякий час жити в Україні. Дві з них можна доро¬гою ретроспективної методи віднести до Києва III-V ст. Думаємо про такі назви: «Данпарштадгір» і «Гунівар» («Хуніґард»). […]
[…] У третій чверті IV ст. впала держава остготів під натиском кочо¬виків уральського, мабуть, походження – гунів. Держава гунів, що за відомого Атіли досягла вершка своєї могутності і простягалася аж по Рим, скоро по його смерті розпалась. Було її поділено між синів Атіли. Один з них Дженгизик дістав як уділ Україну і мав свою резиденцію в укріпленому городі «Гунівар» («город гунів»). Хоч Дженгизик внедовзі загинув у поході проти греків (448 р.) і його держава над Дні¬пром упала, все-таки зосталася як пам’ятка по гунах назва «Гунівар». У цім «городі гунів» деякі вчені (з наших – Антонович) бачили гунську назву Києва. Підтвердженням цієї думки можуть бути хоч би піз¬ніші германські традиції, що знають цю назву, бо, як вже вище подано, довголітня боротьба гунів з готами широко трактувалася в їх старих саґах (головно, у Ервароддссаґа, Ейдмундарсаґа). Про «город гунів» як «Кенуґардус» («Koenugardus»), з зазначенням, що він лежить над Дні¬пром (Бористеном), сказано у Крістнісазі, а в шведськім витягу із саґи про Дітріха (коло 1250 р.) немає вже «Кенуґардуса», а натомість сто¬їть «Кію» (=Київ). Крім цього, у двох старих німецьких авторів, Гельмольда і Адама Бременського (XI ст., був у Києві), подається, що Ки¬їв звався також і «Хуніґард», («Chunigard») з огляду на те, що раніше там жили гуни. В географічнім творі ісландця Гаук Ерлендсона (пом. 1332) між головними городами Русі згадується місто «Кенуґардус», що як показує Брун, є передачею назви «Хуніґард» […]

Rusyn Val 2011-10-06 / 18:59:00
В котрий раз пересвідчуюся що український вчений-історик напише те, що від нього чекають у Києві.Так із Кобалем.Та все правильно - хто платить,того музику і грають.А людини на державній ставці.
Тому нічого дивувитися над "зайдами","козацькими селами на Тячівщині"(ба котрі то села сут??) а так далі.
Колись чехословацька історични наука доказувала, що поляки Тєшінська, ніякі не поляки а " полонізовані моравани".Та 90 років пройшло а поляки Тєшінська так і залишилися поляками.Так буде і з русинами - на українців їх "перекувати" не вийде.

KK 2011-10-06 / 18:31:00
Дуже цікава і обєктивно подана інформація. Із перегляду всіх коментарів в низу, видно що най більш контраверсійного торкається перехід 'зайдамів' з України: 1) перехід козаків на закарпаття;
2)взагалі про 'заселення з території Галичини першими українськими поселенцями, яких називають руськими, рутенами... Тоді вони ще не відігравали ролі в управлінні містом, бо були переважно селянами. Поселенці прибували в наш край із-за Карпат, з тодішньої Польщі, на кілька десятиліть мали пільгу зі сплати податків, жили тут, і вони ж засновували села.'

Було б корісно якби історик Кобаль більш детально передав інформацію, яка би більш докладно зясувала цих подій, у продовження цієї серії, або ще краще в окремі статті.

Hungi 2011-10-06 / 17:30:00
(ц) «вважаю, що нашу річку, яка до того, певно, мала слов'янську назву, бо з VI століття тут живуть слов'яни, Унгом нарекли якісь люди, котрі говорили тюркською мовою»

Здесь господин Кобаль немного лукавит … «бо з VI століття тут живуть слов'яни». Корректно было бы сказать, «И славяне». А куда делись, например, булгары*, которые жили аж до самого 20-го века в т.ч. и Унгваре, сады и овощи которых помнят ещё наши старенькие родители ??

* Булгары – изначально тюркские кочевые племена, населявшие с IV века степи восточного Причерноморья до Каспия. Часть из них мигрировала во 2-й половине V века на запад … ( участвовали в этногенезе таких современных народов как болгары, казанские татары, чуваши, балкарцы ).

Да, в древнетюркских исторических источниках фигурирует такое название, как Кок Онг, т.е. «Синяя река» ( при этом целесообразно отметить, что в современном венгерском языке слово «синий» переводится как «Kék» ( звучит : «Kék Ung» )), а, поскольку в языке угров IX века присутствовал ТАКЖЕ И тюркский элемент — я, конечно склонен считать, что название реки «Унг» - древневенгерского происхождения. Но с похожим названием, например «Унга», вообще много рек : Унга — река в Карелии, приток Онды, Унга — река в Чувашии, приток Большого Цивиля, Унга — река в Иркутской области, приток Ангары, Унга — река в Красноярском крае, Унга — река в Магаданской области, Унга — река на севере Таймыра ( правда, значение слова «унга» - скорее "большой дугообразный крюк для рыбной ловли" ( Из карел. олонецк. oṅgi "крючок на удочке", вепс. ong, фин. onki, род. п. оngеn "удочка", эст. onk, род. п. оngа ) - что тоже связывает это название с понятием реки ( либо дугообразной, либо с ловлей в ней рыбы )). Поэтому здесь можно найти и булгарские корни. А, что более важно, слово «Унг», - на болгарском означает «угр, венгр» ( слово «венгерский» - болг. «унгарски» ). Кстати венгерские руны происходят от древнетюркской орхонской письменности и родственны болгарским рунам...

Поэтому вряд ли стоит утверждать, что «нашу річку, яка до того, певно, мала слов'янську назву».

До того вона могла мати і кельтську, і дакійську, і булгарську ... и не буду перечислять ещё какую “назву”.


Ужгород
Публікації:
/ 1Справа професора Івана Запісочного живе. До 95-річчя від дня народження вченого
Від 29 травня в Ужгороді діятимуть пришкільні літні табори та мовні школи
Еволюція української освіти: від комсомольських організацій до демократії
Одяг із "других рук" цієї зими буде зігрівати багатьох ужгородів. Чому зростає популярність "секонд-хендів"
"Я тут знайшов себе", – казав про свою участь в АТО почесний громадянин Ужгорода посмертно Василь Варга
/ 1Лев Луцкер: "У моєму серці Ужгород завжди залишається казковим"
/ 6Для повноцінної реконструкції всієї системи водопостачання Ужгорода потрібно 360 млн євро
/ 2"Дорогі" школярі: сезон розпочато
Ужгород за рівнем забруднення атмосфери перебуває у другій десятці українських міст
Понад 16,5 млн грн субвенції з держбюджету в Ужгороді спрямують на ремонти доріг і фасадів та реконструкцію водогону
Ужгородці боргують за обслуговування ліфтів 3,5 млн грн
Мінеральну воду на території дитячої лікарні в Ужгороді знайшли випадково, коли бурили свердловину
Ужгород із німецьким Дармштадтом обмінюватимуться учнями й учителями
У липні рівень забруднення повітря в Ужгороді традиційно сягне найвищого піку
60 років спільного життя: подружжя ужгородців відсвяткувало діамантове весілля
/ 1Випускний за ціною відпустки за кордоном чи міні-весілля: скільки коштує шкільне свято в Ужгороді?
Безпритульні тварини – результат безвідповідального ставлення до них
Німецьку мову в Ужгороді вивчають понад 4 тисячі учнів
У трьох школах та угорській гімназії Ужгорода планують добудувати ще два поверхи
/ 3Керівництво Ужгорода налаштоване системно протидіяти стихійній торгівлі
До 35-річчя "Електродвигуна". Нині левову частку своєї продукції підприємство постачає до держав Євросоюзу
Триває підготовка до зміни тарифів на обслуговування багатоповерхівок Ужгорода
Ужгород на 90% готовий до зими
/ 1В Ужгороді дітям дали імена Золушка і Наці
Притулок для тварин в Ужгороді відкриють на початку серпня
» Всі записи