ТЕАТР, ТЕАТР, ТЕАТР – справа усього його життя

Мабуть, недарма вважається щасливою та людина, яка отримала від неба можливість упродовж багатьох років свого життя повністю віддаватися улюбленій справі. Провідний актор Закарпатського обласного  театру заслужений артист України Ярослав  Мелець вважає себе саме такою обдарованою небом людиною. Ось уже понад 50 років самовіддано  служить він Мельпомені, котра несподівано прийшла в його мрії ще  в далекій сирітській юності разом із чудовою співачкою-піаністкою, талановитим режисером і педагогом Марією Кваснєвською – керівником самодіяльного драматичного колективу у Городоцькій дитячій виправній колонії Львівської області, де навчався в ті роки юний Ярослав.

Народився  ювіляр  18 серпня 1946 року в мальовничому старовинному містечку Городок, мешканці якого  здавна гордились  славною історією визвольних змагань за незалежність України.
Саме завдяки старанням Марії Кваснєвської, яка зуміла виявити акторський хист і запалити творчу уяву здібного до театрального мистецтва юнака, розпочався його творчий шлях у нелегкий, але такий солодкий світ мистецтва. Ви¬знаним майстром сцени став саме в обл¬муздрамтеатрі Ужгорода, куди доля в  1974 році закинула його разом із незабутнім корифеєм українського театрального мистецтва народним артистом України Ярославом  Гелясом.

Вагомі творчі успіхи митця відзначалися владою і глядачами  ще в кінці минулого століття, але тільки в 2007 році  йому присвоєно звання "Заслужений артист України".  

Нині наш ветеран схвильовано згадує окремі епізоди із пройденого ним півстолітнього творчого шляху... Випадково віднайдений Ярославом у потязі по дорозі до Києва надрукований у старій газеті ліричний вірш, котрий одразу глибоко запав у душу юнака, був ним так натхненно прочитаний на вступному іспиті до Київського державного театрального інституту, що став переконливим фактом для високої комісії митців. Це дало йому змогу упродовж кількох років любовно опановувати в інституті  ази акторської майстерності під егідою визначних майстрів сцени України.
Так сталося, що в тій доленосній для Ярослава приймальній комісії була і легенда українського театрального мистецтва, народна артистка СРСР, Герой Соцпраці  Наталія Ужвій, котра першою висловила своє захоплення непересічним талантом  юнака і одразу ж стала творчим натхненником, ведучою зіркою на його багаторічному щасливому акторському небосхилі. Саме з її легкої руки  почалося знайомство та багаторіч¬на дружба талановитого юнака з такими визначними творчими особистостями, як народний артист УРСР, геніальний скульптор, талановитий режисер, кінорежисер і драматург Іван Кавалерідзе, народні артисти України Ольга Кусенко, Ярослав Геляс, Микола Яковенко, Богдан Ступка, Федір Стригун, тісна співпраця на Закарпатті з народним артистом України Анатолієм Філіпповим та заслуженими артистами Марією Пільцер, Галиною Ушенко, Маєю Геляс, Віктором Костюковим, Людмилою Івановою, знакове знайомство актора з відомими письменниками України Олександром Корнійчуком, Михайлом Стельмахом, Іваном  Чендеєм, а також спільна робота з багатьма іншими визначними діячами культури, літератури і мистецтва.

Усі зіграні ним ролі, без сумніву, пройшли свого часу  через душу і серце митця, але найбільш пам'ятними з послужного списку, за його власним переконанням, стали такі: Михайло ("Жме¬няки" – М.Томчаній), Микита ("Дай серцю волю, заведе в неволю" – М.Кропивницький ), Виборний ("Наталка Полтавка" – І.Котляревський), Шльома ("Покаяння" – за О.Духновичем), Галушка ("В степах України" – О.Корнійчук), Отелло ("Отелло" – У.Шекспір), Німий ("97" – М.Куліш), Данило ("Микола Шугай" – І.Стецюра), Евандр ("Енеїда" – І.Котляревський), Михайло ("Украдене щастя" – І.Франко),  Василь ("Ніч під Івана Купала" – М.Старицький),  Лісовик ("Лісова пісня" – Л.Українка),  Павелака ("Каса Маре" – Й.Друце),  Сергій ("Убий лева" – О.Коломієць), Соломон ("Дорога до раю" – Д.Кешеля) та  багато інших.
Минули роки... Але творчий запал і одержима відданість улюбленій справі  нинішнього ювіляра не спадають – ветеран Ярослав Мелець і сьогодні, як кажуть, "у строю". Він "не лише провідний, талановитий актор, але й пречудова людина, громадський діяч, для дітей і дорослих – незмінний Дід Мороз, він завжди прийде на допомогу, він важко, як свій власний біль, переносить біль ближнього". Як активний член  громадської ради театру з творчо-виробничих питань, митець не раз справедливо висловлювався, що наш Закарпатський український театр приречений мати своє власне творче обличчя, яке він повинен гідно представляти не тільки в нашій області, але й на теренах  інших регіонів України та за її кордонами.

Він радіє, що театр Срібної Землі нині на творчому підйомі. Це стосується як творів золотого фонду репертуару театру, так і окремих здійснених останнім часом постановок, в яких Ярослав Мелець талановито грає провідні ролі.

Талановита, пристрасна і запальна творчість Митця вабить шанувальників театрального мистецтва прагненням бачити світ по-своєму, а живиться це прагнення його щирою і трепетною любов'ю до життя, до рідного краю, до людей. Тож довгих та щасливих років життя, міцного здоров'я, творчого натхнення і багато нових талановито зіграних ролей, родинного благополуччя та Божої благодаті на многая і благая літа ювіляру!   

Василь Кобаль, керівник літературно-драматичної частини театру, заслужений працівник культури України.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати