ЕЛІТА, Бога’му!

Сьогодні – першовересень, день, коли починають сходження до своїх інтелектуальних вершин майбутні будівничі держави, її національна еліта. Мине всього якихось 10–15 літ, і нинішні гамірливі спудеї-першокурсники значною мірою визначатимуть подальшу долю нашої країни. Впряжуться вони осмислено і зі знанням справи перти скрипучого воза української державності, чи, наслідуючи своїх попередників, тупцюватимуть у в’язкому чорноземі суспільної байдужості та власного егоїзму, – залежатиме від того, якими знаннями вони збагатяться, який життєвий приклад від своїх научителів переймуть.

ЕЛІТА, Бога’му!

Ми, закарпатці, маємо за яскравий результат праці українського учительства краю часів Чехословацької Республіки міжвоєнного періоду 1919–1938 років, коли національно свідомі педагоги зуміли всього за два десятиліття, як писав Василь Гренджа-Донський, "з сірої маси, "нещасного русина" зробити свідомий народ", який витворив свою Карпатську Україну і першим у Європі став до нерівної борні з фашизмом. Чи спроможні нинішні сіячі "доброго, розумного і вічного" виховати майбутню еліту нації, яка зовсім скоро має постати, за визначенням всезнаючої Вікіпедії, "гарантом передання з покоління в покоління інформації, що забезпечує ідентичність народу, носієм соціального інтелекту, творцем розумної суспільної опозиції, провідником нації на шляху поступу, головним репрезентантом нації в системі світового співтовариства"? Події, які мають місце навколо спроби Міносвіти України "реформувати" виші Закарпаття, змушують сумніватися у посильності такої місії.

ВУЗІВСЬКА ДИЛЕМА ЗАКАРПАТТЯ: ОБ'ЄДНАТИ НЕ МОЖНА ПРИЄДНАТИ

Про наміри міністра Д.Табачника "оптимізуючи освіту", створити на базі 4 ву¬зів (Ужгородського національного, Закарпатського державного, Мукачів¬ського державного університетів та Закарпатського художнього інституту) єдиний Закарпатський національний університет стало відомо ще навесні. У передчутті небажаних змін 24 березня Вчена рада провідного вишу – УжНУ прийняла Звернення на адресу міністра Д.Табачника, підписане ректором М.Вегешом, чия наукова діяльність майже повністю зосереджена на дослідженні забороненої у радянські часи героїчної доби Карпатської України, її звитяжних творців та мужніх оборонців. Навіть цей фактор, здавалось би, має відіграти далеко не останню роль у підготовці аргументованого за суттю і принципового за формою тексту документа. Адже його автори – наукова й інтелектуальна еліта краю, "творець розумної суспільної опозиції", Бога' му!

Як би не так! Звернення Вченої ради ДВНЗ УжНУ на адресу міністра освіти України Д.Табачника починається улесливим пасажем: "Шановний Дмитре Володимировичу! Від імені колективу ДВНЗ "Ужгородський національний університет" Вчена рада виражає шанобливе ставлення до політики Міністерства у напрямі реформування вищої школи. Нами сприймаються і під¬тримуються Ваші особисті кроки щодо перешкоджання в освітньому середовищі проявів ксенофобії, національної і мовної ворожнечі. У полікультурному і багатонаціональному Закарпатті атмосфера толерантності сприймається як одна з основних суспільних цінностей". Про яку, власне, ксенофобію йдеться і де саме в освітньому середовищі України її розгледіли ужгородські професори, в документі не йдеться, але облобизати керівний перст міністру "носії соціального інтелекту" шансу не упустили.

Самоприниження не допомогло, бо не лише Москва, а віднедавна і Київ сльозам провінційних підлабузників не вірить. Відтак на засіданні Кабмін 10 серпня розглянув проект Указу Президента України про "Про Закарпатський національний університет", яким передбачалося створення державного вищого навчального закладу "Закарпатський університет" з подальшим присвоєнням йому статусу національного.

Суттєва деталь: як урядовий куратор Закарпаття, міністр МНС і лідер ЄЦу В.Балога, так і губернатор області регіонал О.Ледида на самому початку позитивно поставилися до цього документа. Віктор Іванович навіть підтримав проект на згаданому засіданні Кабміну. На створюваний єдиний виш Закарпаття у "провідників нації на шляху поступу" були свої плани...

Після цього й почалася демонстрація політичною та науковою елітою краю свого справжнього обличчя! Один за одним ректори об'єднуваних вишів стали співати оди "одобрямса". Найбільш вірогідний претендент на посаду очільника університету, що утвориться в результаті об'єднання, ректор Закарпатського державного університету (ЗакДУ), доктор технічних наук, професор Федір ВАЩУК уже обі¬цяв "світле завтра" об'єднаного вишу: "Я впевнений, що, наприклад, протягом лише де¬кількох місяців можна отримати суттєве додаткове фінансування університетської освіти в нашому регіоні. Це не менше, ніж 50 млн грн. уже за перші півроку, а за рік можна збільшити бюджет вищої освіти області на 100 млн. Такі резерви на 80 % наявні в самих університетах Закарпаття і всередині чинної системи освіти та науки краю. Тобто, йдеться про залучення додаткових понад 10 мільйонів доларів на рік. Такий підхід дасть змогу вже з 1 січня 2012 року підвищити зарплату університетських працівників удвічі. А також суттєво покращити фінансування наукових підрозділів та університетську матеріальну базу... Я гарантую, що вони (гроші. – Ред.) є, і знаю, як їх віднайти та ефективно використати".

Ректор Мукачівського державного університету Юрій МИГАЛИНА: "Це питання, думаю, вже вирішене. Якщо процес об'єднання буде проходити законно, то я не бачу в цьому нічого поганого. Буде єдиний ректорат, студенти територіально будуть вчитися у тих же вишах, куди й поступали, просто, скоріш за все, виші отримають статуси інститутів-філій ЗакНУ".  Про свою особисту долю досвідчений організатор науки дипломатично замовчує, однак поінформована публіка каже, що Юрій Вікентійович небезпідставно розраховував на посаду керівника однієї з таких фі¬лій-інститутів, що у його поважному віці теж таки немало. Не схвалював такого злиття тільки ректор УжНУ М.ВЕГЕШ, і зрозуміло чому.

Однак "регіональні" автори ідеї об'єднання не спрогнозували масштаби негативного суспільного резонансу від такого кроку, який буквально сколихнув усю область. Адже тою чи іншою мірою з УжНУ, за 65-річну його історію, пов'язані десятки, якщо не сотні тисяч закарпатців. Це справді один з не¬багатьох його позитивних символів і чи не єдина справді світла і значима подія радянського періоду.

Майже суцільне несприйняття закарпатцями такого об'єднання, та ще й незадовго до парламентських виборів, спонукало політиків дати задній хід. В.БАЛОГА заявив, що він уже вважає помилковим утворення єдиного Закарпатського університету через просте об'єднання різнопрофільних і різновеликих вишів: "Треба чесно визнати: при підготовці рішення допустили кілька суттєвих прорахунків. (...) Як урядовець поділяю відповідальність за прийняте недосконале рішення". О.ЛЕДИДА офіційно у цій історії не "засвітився", тож і ви¬правдовуватися не став... 

А СКРИНЬКА ПРОСТО ВІДЧИНЯЛАСЬ...

Увесь цей навколоуніверситетський шум-гам та показове піклування впливових чиновників про розвиток вищої освіти пояснюється до болю просто: парламентським виборам-2012 бути, і боротьба за вплив на електорат загострюється, а вищі навчальні заклади – потужний та ефективний інструмент різнопланового маніпулювання електоратом. Сьогодні ситуація складається так, що УжНУ (ректор – депутат облради від ЄЦ М.Вегеш) перебуває під тотальним впливом Єдиного центру, а ЗакДУ (ректор – депутат міськради від ПР Ф.Ващук) – підконтрольний регіоналам. Осередок малярської Богеми – художній інс¬титут – взагалі політично незаангажований. Така "невизначеність" у переддень виборів не влаштовує ні ЄЦ, ні ПР.

У злитті воєдино всіх вишів Закарпаття і призначенні ректором Ф.Ващука кровно були зацікавлені регіонали. ЄЦ спочатку теж не пручався, оскільки був впевнений у партійній "спадкоємності" ректорства укрупненого "колгоспу". В.Балога визнав власну "помилку" лише тоді, коли пересвід¬чився, що ректорство жодному з відданих йо¬му професорів не "світить".

Наскільки сучасні політики цинічні, настільки сучасні педагоги-керівники безпринципні. Стикнувшись із загрозою протестних настроїв та неможливістю без скандалу всадовити у ректорське крісло свого висуванця, політичні сили взяли на якийсь час перерву. Цей факт змусив ректорів вузів буквально за кілька днів змінити свої погляди на діаметрально протилежні: тепер і вони ідею об'єднання уже не "одобрям", а  "осуждам". Тож "статус-кво" у вишах Закарпаття ще на якийсь час зберігається. Та чи до снаги вузівській професурі за такої ситуації виховувати справжніх "гарантів передання з покоління в покоління інформації, що забезпечує ідентичність народу"? Чи варто дивуватися, що кузні еліт – національні виші України перетворилися з ще донедавна шанованих alma-mater на торговельні училища, де добре осягають лише одну науку: у цій країні все купується і продається.

З Днем знань, співвітчизники!

Василь Ільницький

02 вересня 2011р.

Теги: університет, Балога, Ледида

Коментарі

студент 2013-01-25 / 19:10:42
ВИСОКИХ професорських може і не треба,але методику викладання ОБОВ"ЯЗКОВО.Тобто правильно зорієнтувати студентів на потрібну навчальну літературу і на доломогу комп"ютери може вдома. Господарством вузу повинно займатися обласне і міське господарство. ІСТИНА- БАНАЛЬНА.

Орися 2011-09-02 / 12:50:00
Супер. Абсолютно поділяю ваші погляди і так само бриджуся оцих"одобрямсогомопрофесоро".
Саме таку "бога'му" і виховують уже давно наші вузи і частково той суспільний стан в якому ми зараз і є результатом такої позиції професури.


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи