Політичні аспекти університетського скандалу

Політичні аспекти університетського скандалу

"Шановний Дмитре Володимировичу! Від імені колективу ДВНЗ "Ужгородський національний університет" вчена рада виражає шанобливе ставлення до політики Міністерства у напрямі реформування вищої школи".
Із звернення вченої ради ДВНЗ УжНУ міністру Д.Табачнику. 24 березня 2011 року.

Автор цих рядків планував опублікувати на даному місці свої роздуми з нагоди 20-річчя Акта від 24 серпня 1991 року. Проте святкування цього ювілею на Закарпатті брутально зірвано. Мало того, що хвалитися зовсім нічим, так ще й перед самою датою вибухнув скандал, котрий щодня набуває нових обертів. Закарпатцям продемонстровано, що офіційний Київ в особі Кабміну має нас за бидло. Це далеко не перший удар у спину. Ще гірше – що не останній. Ідеться про урядове рішення ліквідувати чотири закарпатські вузи. Нібито це робиться для того, щоб на їхніх уламках створити щось нове. Але мало хто вірить, що таким чином можна щось створити. Розвалити і залишити купу сміття – запросто. А створити щось нове – навряд. Бо нове виникає не в умовах системної кризи, урізання всіх соціальних програм і жорсткої економії. У такі часи хоча б зберегти те, що є, а не займатися завідомо програшними авантюрами.

Такого плювка в обличчя закарпатці не отримували за всі двадцять років сучасної української державності. Ужгородський університет – головний здобуток цілої радянської епохи. Це вже політичний символ, який легітимізує і виправдовує собою сам акт возз'єднання 1945 року. Саме він свого часу докорінно змінив на краще обличчя нашого краю, виплекав цілі поколін¬ня крайової інтелігенції.

Ми вже звикли, що ця держава двадцять років тільки тим і займалася, що методично добивала національний кінематограф, театр, книгодрукування, науку, клубну і бібліотечну справу, дошкільне виховання, середню освіту. Тепер добралася і до вищої школи.  Нині вандалам у міністерських кріслах потрапило на зуб Закарпаття, а завтра те ж саме траплятиметься з усіма іншими регіонами без винятку.  І оце вони називають покращенням життя уже сьогодні? Немає жодної гарантії, що ця компанія коли-небудь не вирішить точнісінько так ліквідувати саму державу Україну. Вже один із них (В.Семиноженко) пропонував щось подібне.

Чи здатна держава нині здійснити таку масштабну реорганізацію – фактично всієї вищої школи в одному з регіонів? Однозначно – ні. Бо для такої реорганізації потрібні значні кошти, котрих зараз просто немає – не передбачено їх у бюджеті-2011. Не буде їх у майбутньому році, бо М.Азаров уже заявив, що майбутній бюджет буде ще економнішим за нинішній. А йдеться не тільки про тисячі нових бланків, печаток, вивісок, зміну банківських реквізитів, різноманітних комп'ютерних баз даних, нескінченні походеньки по всіх кругах бюрократичного пекла – це все ще півбіди. Але нові масштаби – це нова якість, це принципово нова матеріально-технічна база вузу, значно вище фінансування тощо. Оце нам обі¬цяють, але навіть дитина розуміє, що нічого цього не буде, бо просто нема звідки. Це авантюра, що не має жодних шансів завершитися якось результативно. Тож заради чого увесь сир-бор? Ідея про злиття закарпатських вузів не має нічого спільного з оптимізацією системи освіти. Її витоки виключно політичні.

Те, що університет здатна знищити політична кон'юнктура, прекрасно розумів ректор В.Сливка (1989–2004). Він категорично заборонив партійно-політичну діяльність у вузі, створення в колективі партосередків, проведення якихось партійних акцій тощо. Не виключено, що це стало однією з причин його загадкової загибелі. На жаль, його наступникам не вдалося зберегти цю лінію: вуз поза міжпартійною боротьбою. Тому маємо те, що маємо. Нині УжНУ занадто чітко асоціюється з партією "Єдиний Центр". На останніх місцевих виборах десятки його працівників під цим прапором потрапили до різних рад. Якісь тактичні плюси від цього, можливо, й були, але з'явився і стратегічний ризик, що вуз із його електоральним потенціалом стане об'¬єктом боротьби між двома найвпливовішими парторганізаціями Закарпаття – "Єдиним Центром" і Партією регіонів. Так і сталося. Влада вирішила не чекати чергових виборів ректора (наступного року), а завдати удар на випередження. Хай на¬віть колектив буде проти, його все одно – через коліно.

Якби йшлося тільки про зміну топ-менеджменту УжНУ, ніхто б особливо його не боронив. Зрештою, ніхто не питав згоди у широких викладацьких, а тим більше студентських мас, коли відбувалася повзуча партизація вузу. Але то суто внутрішня справа, котра вирішується на вченій раді, раді трудового колективу та інших подібних форумах. Коли ж ідеться не про окремі персоналії, а про рідну Альма-матер, то матерями не торгують.

Університет нині буквально стоїть на вухах. Розрахунок на те, що під час канікул можна все зробити тишком-нишком, не виправдався. Резонанс великий, і це тільки початок. Публіка криє ректора, який складав усі яйця в один кошик та організовував підлабузницькі чолобитні на адресу міністра Д.Табачника. Не допомогло. Ще більше криють нинішню владу, яка відвела вузу роль розмінної монети у своїх брудних політичних іграх. Ліквідовувати вуз таємно від викладачів і студентів, поводитися з ними, наче з якимись кріпаками, не рахуватися ні з формальною автономією університету, ні з державними інтересами  – це пік хамства навіть для нинішньої влади. Інтелігенції з такою владою не по дорозі.  

Сергій Федака, Ужгород

18 серпня 2011р.

Теги: університет, УжНУ, Табачник

Коментарі

Андрей 2011-08-22 / 09:47:00
Федака, як завжди хотів би вгодити "і вашим і нашим", а для цього розпачливі волання "прас..лі всє палімєри" - найвигідніша позиція, усі сторони охоче підтримають цей "кисіль". З Марсу, чи то пак з Дніпровських круч всі біди, ага. Чому Федака мовчить, що ці події є наслідком цілеспрямованої багаторічної "ефективної" діяльності Фєді Ващука - як прямої (інтриги на рівні міністерства і на місцевому, маніпулювання викладацьким складом), так і опосередкованої (нівелювання і знецінення вищої освіти як такої, шляхом цілеспрямованої селекції і виведення "студента" типу гомо діпломус - людей, які навіть не відчувають ніяких рефлексій з приводу того, що хабарі в вузі - це неправильно, головне - аби туалет і диплом через 5 років (а якщо доплатити, то й швидше ), а вчитися-читати-працювати над собою - то зайве).

bratrura 2011-08-22 / 09:06:00
(Орест, м. Дрогобич)
Грамотний, змістовний коментар професора Федаки!
Політичний підтекст об'єднання видно неозброєним оком. Проведемо паралелі за останні дні. В політикумі - об'єднання партії Тигипка з партією регіонів (ПР). Заява Литвина про можливе обєднання з ПР. Коротке інтервю В. Балоги, в якому він "не виключає можливості обєднання з ПР" (чомусь досить швидко зникло із сайтів). Все рухається до монополізованої, однопартійної системи. Під цю виборчу схему і розпочато "реформування" вищої освіти в краї.
P.S. У прикарпатських вузах не на жарт стурбовані ситуацією в Закарпатті! Цілком зрозуміло, що Закарпаття на даний момент - випробовувальний полігон. Наступні - Львівська та Івано-Франківська області. За непідтверженими чутками, на цьому тижні збирається засідання Ради ректорів Львівщини...

Людмила 2011-08-21 / 23:33:00
Сергію, дякую.

2011-08-21 / 12:50:00
Подарки Регіоналів до Дня НЕЗАЛЕЖНОСТІ:
- Харків: порвали найбільший український прапор
- Київ: відмінили парад до дня незалежності
- Ужгогрод: ліквідували ВНЗ з 65 річною історією, під ректора Ващука (регіонала)
- ...... далі буде

гнати таку владу.
Банду ГЕТЬ

Faust 2011-08-20 / 00:13:00
Десь у 1945-46 роках у одному з сіл над Тисою організували колгосп ім. Сталіна. Була осінь, зібрали в район куркулів і заставили... Навесні таким же чином загнали туди середняка, а куркулів вигнали як "ворогів народу і експлуататорів". Головою обрали абсолютно неписьменного комуніста Сакалоша...Влітку, коли туди пішли і безземельні, вирішили побудувати колгоспну ферму, але не було з чого. Тоді зруйнували хліви-конюшні-сараї у куркулів з тим, щоби з цього матеріалу (бляха, черепиця, дубові геренди, камінь з фундамента, уцілілі вальки, шифер...) побудувати ферму. Ферму не збудували, матеріал розікрали, у деяких дворах з'явились нові комори і бударі... Ця історія мені нагадує теперішню "реорганізацію" вишів в Закарпатті. Все зруйнують, розтягнуть, а зроблять нову клуню-бударь на чолі з "хозяйственным ректором". А що УжДУ є гордістю Закарпаття, то це факт. Я завжди говорю, що єдине, що доброго для Закарпаття зробили совіти - це наш університет. Адже до цього закарпатці ніколи не мали свого ВНЗ..Це наша історія, якби "анонім" не вийогивався....

О’М 2011-08-19 / 21:37:00
Сергію, ви, як завжди, на висоті.

Словянин 2011-08-19 / 20:46:00
Словянин, 17.08.2011 20:27
Невже не зрозуміло, що в багатьох країнах, зокрема Україні, під виглядом «болонських» та ін. «реформ» ведеться цілеспрямована гра, спрямована на радикальне зниження освітнього рівня народу (кому потрібні зайві конкуренти з власною національною елітою?). Те, що в результаті маніпуляцій з закарпатськими вузами хтось втратить чи отримає корито – лише фрагмент правди. Але не будемо вдаватись в конспірологію та зайві пристрасті. Іноді корисніше звернутися до поезії, до якої не байдужий Сергій Федака, у даному разі вірша Павла Глазового, написаного ще за чвсів Кучми.
Бородате чудо

Є в столиці на горі
Кам'яна будова
Без балконів і колон,
А проте чудова.
Правив там не грізний цар
З генералітетом,
А найперший секретар
З вищим комітетом.
Там півсотні літ тому,
Як примара, лазив
Найлютіший людоїд
Каганович Лазар.
В плечі голову втягав,
Швендяючи мимо,
Референтик молодий
На імення Діма.
Кепка, галстук, борода,
Як в інтелігента, -
Ніби Ленін погулять
Зліз із постамента.
Він боявся підійти
Ло дверей залізних:
Там же скільки по кутках
Охоронців грізних!
Чи подумати він міг,
Що оті солдати
Не комусь тут, а йому
Будуть козиряти?
Час минув
і той палац
Зовні не змінився,
А всевладний комітет
Ніби провалився.
Появились там нові
Управлінські сили,
Але згодом і нових
Звідти попросили.
І в найкращий кабінет
Гордою ходою
Угадайте, хто ввійшов?
Діма з бородою.
Стежку він собі проклав
До тієї хати,
Як парторгу допоміг
Президентом стати.
Хата взята!
І при тім
Легко, без розбою.
З канцелярського писця
Діма став главою.
В кабінетах розмістив
Незліченні штати.
Стали Діму величать,
Стали прославляти.
Зашуміла, загула
Підневільна преса,
А він бороду густу
Виткне з "мерседеса"
І шурує інтерв'ю
На чотири боки,
І несуть його слова
На хвостах сороки.
Артистичну мав глава
І тонку натуру,
Заходився направлять
Пресу і культуру.
Як збиралися концерт
Урядовий дати,
В "Україну" залітав
Діма бородатий.
Тицяв бороду свою
У програми навіть.
- Цих, - командував, - давать!
А оцих - відставить!
Зникли танці і пісні
Й козаки чубаті,
Захопили сцени всі
Голі і патлаті.
Гордо Діма походжав
Між своїх героїв
Ще й полковницьке звання
Сам собі присвоїв.
Вже збиралися йому
Й генеральське дати,
Та не зміг він відрізнить
Тачки від гармати.
А зате у докторах
Браво захистився,
В Академію наук
Ліктями пробився.
Все під себе підгорнув
Діма бородатий,
Та негадано за щось
Був з посади знятий.
Звідки, скільки і чого
У своє корито
Полководець натаскав,
Нині шито-крито...
Але казці не кінець,
Вибачте, будь ласка.
Без щасливого кінця
Не годиться казка.
Той, хто Діму сковирнув
З жирної посади,
Несподівано згадав,
Як прийшов до влади.
За невдячність Дімин клан
Міг би не простити:
Той, хто вгору підійма,
Може й опустити.
І невдячному вночі
Навіть сон приснився:
Ніби привид з давнини
Раптом появився.
І гаркавеньке сказав:
- Батєнька-синаша!
Діму кривдити не смій.
То людина наша.
Ми йому передрекли
Президентом стати,
А покіль допоможи
Вийти в депутати.
Як це роблять, знаєш сам,
Ти ж не красна дівка.
Лля попихачів твоїх
Головне - вказівка.
Час минув і - здрастє вам! -
Гордою ходою
В зал сесійний увійшов
Діма з бородою.
Не торкайтеся, бо він
Неприкосновенний -
Комітету голова
І великий вчений!
Полюбуйтесь! Диво це
Бородатолице -
В новім уряді прем'єр,
Тимчасово - віце.
А на виборах нових
З галасом і громом
Президентом стане він,
Тобто - Головкомом.
Восхищайтеся! Його,
Красеня й атлета,
Вже назвала мудрецем
Лучшая газета,
Свєтской жізні - онде як!
Хроніка поважна,
А не квакавка якась,
Бідна і продажна

Доцільно оголосити всеукраїнський поетичний конкурс під назвою «Бородате чудо 2»

вчена рада виражає шанобливе ставлення до політики 2011-08-19 / 18:09:00
В позу, маргы! И так стоять.

1111 2011-08-19 / 13:24:00
Федака все правильно написав. Повністю його підтримую.
А щодо відео, на яке послався анонім, то такого бидла вистачає всюди і два придурки це не показник...

2011-08-19 / 11:04:00
ПЕРШИЙ РОЗУМНИЙ КОМЕНТАР! ПІДТРИМУЮ КОЖНЕ СЛОВО!

Лалала 2011-08-18 / 22:04:00
ТИ молодець!!! ))

2011-08-18 / 21:02:00

"Ужгородський університет – головний здобуток цілої радянської епохи. Це вже політичний символ, який легітимізує і виправдовує собою сам акт возз'єд¬нання 1945 року. Саме він свого часу докорінно змінив на краще обличчя нашого краю, виплекав цілі поколін¬ня крайової інтелігенції." (ц)

- яким чином створення університету може виправдовувати та легітимізовувати брехливий, укладений під стволами бійців червоної армії та за режисури НКВС і більшовицьких комісарів, брехливий за своєю формою та змістом акт "воззєднання" 1945 року, який став базовою "юридичною" нормою введення на наступні 45 років юдо-більшовицької диктатури на Подкарпатті ?


- а щодо крайової виплеканої "інтелігенції" :

http://youtu.be/IBBYD0CP8HA


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи