Тереблянська оздоровниця потребує негайного реанімування

 Тому національні  і зарубіжні наукові світила недаремно дійшли одностайного висновку і підтвердили: тереблянська тепла лікувальна живиця є цілющою. Хіба що у передмісті столиці  Туманного Альбіону – Лондона є також аналогічне мінеральне джерело. Але виходить парадокс: уже впродовж останніх 20 років у Тереблянському лікувальному санаторії-профілакторії панує запустіння, мертва тиша.

У бік колись відомої Тереблянської сільської оздоровниці тягнеться вузенька смужечка кілометрового побитого і потрісканого від часу бетонного покриття. На території самого лікувального закладу відчувається пустка, безгосподарність.

– Питаєте, чия вина, що до "ручки" доведено оздоровницю? – констатує невтішну ситуацію колишній голова місцевого радгоспу Василь ЛЕВА. – За нинішній катастрофічний стан несе відповідальність насамперед екс-голова Тячівської РДА Володимир Богачик, котрий у 2000 році продав оздоровницю за безцінь, а точніше, за 150 тис. грн. Це тоді, коли тільки кілометрова під'їзна автодорога вартує щонайменше 50 тис. грн. Загальна  ціна оздоровниці 20 років тому складала щонайменше 10 млн. грн. Дуже дивує, що тодішні державні "прихватизатори" сьогодні почуваються надто привільно. Варто  згадати хоча б такий факт: колишній тереблянський біров Василь Рак забажав під самісінькими стінами оздоровниці облаштувати... власний рибник: самочинно загнав сюди екскаватор, вантажівки, тягачі й активно взявся за втілення своєї "рожевої мрії". Упродовж трьох місяців екскаватор захлинався від надмірного перевантаження, відтак його разом із "черпаком" засмоктала грязева трясовина. Неподалік Ракового рибника невідомі круті вельможі також примудрилися вибудувати для власного задоволення і "зміцнення здоров'я" цегляні сарайчики, в котрих приймають лікувальні сірководневі ванни їхні наближені, сімейна каста.

Справедливі аргументи навів ветеран праці, кавалер державних нагород Іван ЧОПИК: "Тридцять років тому в оздоровниці працювало 250 висококваліфікованих медичних спеціалістів, а в добротно облаштованих палатах щодень зміцнювало здоров'я 850 пацієнтів. Загалом упродовж цілого року оздоровчий курс проходило 18 тисяч чоловік. Коли дивлюся на катастрофічний стан рідного лікувально-оздоровчого закладу, їй-Богу, серце болить від розпуки й обливається кров'ю"!
Невтішні думки давно ятрять душу і тереблянського сільського голови Миколи ЦЬОКИ, котрий твердить: для того, аби "вдихнути свіжий життєдайний струмінь у відновлення діяльності оздоровчого закладу, найперше необхідно провести негайну реприватизацію та притягнути до відповідальності винних у його цілковитому знищенні. Бо за довгі десятиліття санаторій-профілакторій перетворився у суцільну руїну з усіма головними інфраструктурами – автономною трансформаторною під¬станцією, очисними спорудами, а колись високий і міцний фундамент розвалюється.

Тому хитромудро сплетений свого часу богачиківський гордіїв вузол – бути чи не бути Тереблянській всесвітньо відомій оздоровниці необхідно розв'язувати на державному рівні. Це насущне питання тутешня сільська громада адресує, насамперед, першим очільникам Закарпатської обласної влади Олександру Ледиді, Івану Балозі, котрі, якщо вони насправді є порядними газдами, неодмінно повинні допомогти відродити славу колись славетної сільської "Тереблі", а правоохоронці краю, якщо вони справді  відповідають сенсу цього слова, а не лише плекають плечі для погон, притягнути до відповідальності всіх, хто причетний до її знищення. Давно пора знайти розумне застосування тамтешнім геотермальним підземним водам, щедрим соляним пластам та газовому родовищу, яке цілодобово "просто так" палахкотить у гірському урочищі "Коло озер".

Іван КОСТЕВИЧ для "ФЕСТу" із Тереблі, Тячівщина.

Теги: Тереблянська оздоровниця, профілакторій

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати