Володимир Приходько: "Інвестиції - свіжа кров для української економіки"

Рятівними ліками у такій ситуації у багатьох випадках є інвестиції. Це – як свіжа донорська кров для знесиленого болячкою організму. Без таких "вливань" не обходиться жодна економіка світу. Дбаючи про своє "домашнє господарство", такі країни, як США, Японія, країни Євроспільноти спрямували у базові виробничі галузі мільярди інвестицій з бюджету. Україні це не під силу – у нас бюджет напівпорожній. Тож сподіватися можна хіба що на іноземні інвестиції. А чужоземні капіталісти просто так, без підтверджених державою гарантій, гроші на чужих територіях не "закопують". Про сьогоднішню ситуацію із залученням інвестицій в економіку країни та перипетії навколо них ми попросили розповісти провідного наукового співробітника Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в місті Ужгород Володимира Приходька.

 

 

 

– У 2008–2009 роках антикризове законодавство України, спрямоване на поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою, несло на собі відбиток невідкладних завдань пом'якшення наслідків світової кризи. Законодавчі та нормативні акти цього періоду ставили роботу по розвитку системи стимулювання інвестицій у залежність від завдань приборкання проявів кризи.

 

Водночас виразно проявлялись і не знаходили адекватної реакції з боку тодішнього уряду неоднозначні для національної економіки наслідки вступу до СОТ. Поряд з лібералізацією торгового режиму з членами СОТ, Україна відкрила свої ринки для імпортованої продукції зарубіжних виробників. На додаток до цих явищ такі фундаментальні інструменти стимулювання інвестицій, як формування системи пріоритетних державних регіональних інфраструктурних проектів, надання державних гарантій інвестиційним проектам були принесені в жертву забезпеченню виборчих інтересів уряду, органів місцевого самоврядування, що призвело до кризи довіри з боку інвесторів.

 

Політичну волю на створення в Україні сприятливого інвестиційного середовища, перетворення інвестиційної діяльності в рушійний важіль модернізації держави та її економіки продемонструвала презентація інвестиційної реформи, яка відбулася 6 квітня 2011 року під головуванням Президента України.

 

Позитивним сигналом на адресу міжнародних та вітчизняних інвесторів прозвучали, зокрема, заяви про відновлення дії СЕЗ та ТПР, ініціатива Президента України про проведення в Україн­ських Карпатах зимових Олімпійських ігор 2022 року.

 

Важливим кроком лібералізації інвестиційного поля стали ухвалені в 2010 році Закони України "Про державно-приватне партнерство" та "Про будівництво", звільнення від податку на прибуток готелів, туристично-рекреаційних об'єктів. Урядом визначені пріоритетні галузі бюджетної та адміністративної підтримки (авіа-, суднобудування, агропромисловий комплекс, енергетика). В надрах Мінекономіки "дозрівають" концепція Закону України "Про спеціальні (вільні) економічні зони та території пріоритетного розвитку України", проект Закону України "Про експортно-виробничу зону "Закарпаття", законопроекти "Про індустріальний парк" та "Про територію перспективного розвитку". За підтримки Закарпатської ОДА реалізується проект індустріального парку автоагрегатної промисловості в селі Соломоново Ужгородського району.

 

 

 

– На жаль, стимулювання інвести­ційної активності все ще не перебуває в числі першорядних питань діяльності Верховної Ради і уряду України. Про це свідчить й вилучення із тексту ухваленого парламентом нового Податкового кодексу розділу щодо спеціальних податкових та митних режимів, обмежений спектр ефективних та надійних преференцій для інвестора в нормативно-інструктивних актах уряду.

 

Хоча перші напрацювання з питань розвитку в Україні індустріальних парків були зроблені Міністерством економіки України разом з Агентством міжнародного розвитку США ще в квітні 2006 року, проект Закону України "Про індустріальні (промислові) парки" був ухвалений Верховною Радою в першому читанні тільки в червні 2009 року і донині доопрацьовується в комітетах.

 

У практиці інвестиційної діяльності на території України не подолані рудименти планово-директивної системи та ручного управління інвестиційним процесом, надмірне податкове та соціальне і інфраструктурне навантаження на інвестора, помітні перешкоди в забезпеченні цивілізованого доступу інвестора до земельних та інших видів природних ресурсів, діючої інженерної інфраструктури на територіях здійснення інвестиційних проектів.

 

Актуальними на нинішньому етапі є притаманні світовій практиці форми взаємодії інвесторів та органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Це, зокрема, зарахування вартості проектних, будівельних робіт по облаштуванню митної інфра­структури, підключенню до інженерних мереж в обсяги майбутніх платежів з податку на прибуток, звільнення від дольової участі в розвитку інженерної соціальної інфраструктури на територіях сіл, районів, відшкодування частини витрат підприємств (до 50%) на підготовку та перепідготовку кадрів, резервування земельних ділянок для реалізації інвестиційних проектів з мінімальними ставкам орендної плати, або ціни при викупі, передача в концесію, передача майнових комплексів державної, комунальної власності для реконструкції, або в концесію з правом наступного викупу, фіксація цих та інших форм державно-приватного партнерства у формі тристоронніх договорів на реалі­зацію інвестпроекту між державою, інвестором та місцевою громадою.

 

– Так, він встановлює порядок визначення та функціонування територій перспективного розвитку та умови здійснення господарської діяльності з реалізації інвестиційних проектів на них. Метою запровадження територій перспективного розвитку є залучення інвестицій у виробництво товарної продукції, зорієнтованої на експорт, розвиток сучасної виробничої та ринкової інфраструктури, створення робочих місць, подолання безробіття.

 

Проектом Закону регулюється порядок визначення території перспективного розвитку, повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування на територіях перспективного розвитку, умови та особливості провадження господарської діяльності на територіях перспективного розвитку для реалізації інвестиційних проектів загальною вартістю не менше 10 млн. євро кожний, порядок реєстрації ін­вестиційних проектів та видачі сві­доцтв, контроль за дотриманням суб'єктами господарювання умов виконання зобов'язань щодо реалізації інвестиційних проектів, державні гарантії інвесторам.

 

Крім того, проектом Закону встановлено, що територією перспективного розвитку є частина території України в межах адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста, району в місті) з населенням до 50 тис. осіб, на якій на певний період встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та спеціальний порядок застосування законодавства України. На частині території перспективного розвитку за­проваджується митний режим спеціальної митної зони на строк 10 років, що визначається окремим рішенням Кабінету Міністрів України для кожної такої території.

 

Проектом Закону передбачено норму щодо встановлення спрощених процедур отримання суб'єктами господарювання дозволу на провадження господарської діяльності.

 

Відповідно до законопроекту суб'­єкти господарювання, які реалізують на території перспективного розвитку в межах спеціальної митної зони інвестиційні проекти, обов'язково справляють податок на доходи фізичних осіб, плату за землю (земельний податок, орендну плату за земельні ділянки комунальної форми власності), відрахування з фонду заробітної плати відпо­відно до законодавства.

 

Звільняється на 10 років з моменту здійснення першої експортної операції на експорт від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, зареєстрованих у порядку, встановленому проектом Закону.

 

Прийняття проекту Закону дасть змогу залучити інвестиційні ресурси на території перспективного розвитку, створити сприятливі умови для активізації підприємницької діяльності на цих територіях, а також розв'язати існуючі соціально-економічні проблеми, забезпечити створення виробничих підпри­ємств, вироблена товарна продукція яких орієнтована на експорт, створити нові робочі місця та подолати безробіття.

 

Створення територій перспективного розвитку сприятиме збільшенню кількості конкурентоспроможної продукції, а також підвищенню інтенсивності розвитку підприємництва, зростанню обсягу залучення інвестицій, забезпеченню прискореного соціально-економічного розвитку регіонів, що в результаті надасть можливість збільшити кількість нових робочих місць, підвищити рівень заробітної плати, надходжень до бюджетів усіх рівнів.

 

За розрахунками робочої групи з підготовки проекту Закону "Про індустріальні парки", розробленого за участі Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, представників ділових кіл, який готується до прийняття Верховною Радою України у другому читанні, на один індустріальний парк планується залучення  не менше 200 млн. дол. США інвестицій. Очікується створення  від десяти до кількох десятків компаній  та від  2,5  до 10 тисяч нових  робочих місць. Ця програма дозволить створити понад 300 тисяч робочих місць та залучити в економіку України не менше 8 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій упродовж найближчих 4–5 років.

 

Реновація системи спеціальних правових режимів інвестиційної діяльності, доопрацювання нормативно-правової бази їх застосування в Україні, надання державної допомоги суб'єктам господарювання позитивно позначаться на ході створення та функціонування зони вільної торгівлі з ЄЕС та підвищенні інвестиційної привабливості України.