30 квітня виповнилося чотири роки з того часу, як від нас пішов у Вічність Петро Скунць

Для когось він Петрик, для когось — Петро, для інших — Петро Миколайович, геніальний поет, невтомний рухівець, талановитий журналіст, редактор газети. Для шанувальників його таланту — він геній і поетичне світило українського небосхилу, лауреат Національної премії імені Т.Шевченка. А для нас, його побратимів і колег по письменницькій організації, він був, є і буде не тільки Великим поетом, але й щирим другом і порадником, доброзичливим Вчителем і Батьком.

30 квітня виповнилося чотири роки з того часу, як від нас пішов у Вічність Петро Скунць

Про життєвий і творчий шлях П.Скунця написано багато. Перш за все це вагоме і солідне видання письменника, літературного критика і літературознавця Тараса Салиги "Петро Скунць. Всесвіт, гори і він", Олександри Ігнатович "Петро Скунць. Літературо-критичний нарис" та багато інших.
Але ще більше про нього ненаписано. У нашому краї, у державі та й за кордоном є сотні і сотні людей, які добре знали Петра Миколайовича. І коли б кожен з них написав дві-три сторінки спогадів про нього і знайшовся письменник, який би узагальнив цей матеріал і написав би повість, їм ціни не було б. Можливо, це зробить О.Ігнатович, яку днями, як і ученицю П.Скунця журналістку Мар'яну Нейметі письменники краю прийняли у свої ряди. Як мовиться, молодим усе до снаги...

Нема такого зібрання у письменницькій організації, аби не згадували Петра Миколайовича. Ось тут він любив сидіти... Ось тут палив цигарки "Прилуки"... Він у кожному з нас. Зрозуміло, що найчастіше про нього згадують ті, з ким він ділив доброту і талант своєї щирої душі. І коли нещодавно його учень, відомий і талановитий украінський письменник Василь Густі під час святкування свого 60-річчя у своєму виступі згадав Петра Миколайовича, я бачив, як у моїх друзів посмутніли обличчя. Кожен згадував своє...

Згадав і я. Згадав, як сорок років тому вперше переступив поріг письменницької організації і вперше побачив живого Петра Скунця, поезія якого була, є і буде для мене близькою і рідною. У ті далекі часи я захоплювався лірикою, але саме Петро Миколайович помітив у моїй поезії паростки гумору. Хоча про себе він і писав "Я поет із сумними очима..." але він любив і цінував гумор. Згадаймо хоча б одну усмішку з його "Квітневих каламбур".

Ох, ревнують комуністи:
"Півмільйона кому ніс ти?".
Строк, суддя, не призначай,
це для тебе приз на чай!

Так от. Після виходу гумористичної книжки "Дегустація дефіциту" я написав гумористичну інтерпретацію на його вірш "Дума про перебудову". Колишній ведучий сторінки "Голий у тирню" у "Новинах Закарпаття" журналіст Микола Рішко, земля йому пухом, прочитавши мій витвір, посміхнувся: "А Петро не образиться?" — "Вважаю, що ні, — відповідаю, — бо Петро Миколайович розумний чоловік. А ви іншої думки?" Микола Васильович зі мною погодився, інтерпретація вийшла у світ. Згодом, зустрівши Петра Миколайовича, уважно слідкую за його словами, поглядом очей, виразом обличчя. Помітивши мою напруженість, він усміхнувся і сказав: "Не хвилюйся. Все добре. Хоча можна було написати і краще!" Можна...

Ми поховали Петра Миколайовича, а я не міг повірити, що більше ніколи його не побачу. Так і з'явився у мене вірш.

НА СМЕРТЬ ПОЕТА ПЕТРА СКУНЦЯ
Смерть прийшла в такий погожий день,
В час такий, що тільки б жити й жити,
Життєдайну музику пісень,
Мов гірську джерельну воду, пити.

Стихло серце Батька у зеніті —
Розкололося життя навпіл!
Ой нікому смерть не зрозуміти —
Зрозуміти можна тільки біль.

Та болить хіба лише мені?
Плаче жінка, як не плакала ніколи,
В доні сльози на самому дні,
Друзі мовчки тиснуться у коло.

У весну вп'ялися чорні оси —
Заридала музика чужа...
Затремтіло небо, гори й сосни —
Смерть поета вбила без ножа.

Ні, не страшно, що колись й мене
Покладуть у землю нашу рідну,
І без мене ранок спалахне —
Страшно, що його вже не зустріну!..

Крім друзів, цього вірша не читав ніхто, бо окремі працівники газет свою відмову друкувати його пояснили, що він уже "не актуальний". Сумно...

Цього сумного квітневого дня численні шанувальники таланту Петра Миколайовича прямуватимуть на Кальварію, де спочиває наш славетний земляк, і нестимуть йому квіти. А мені здається, що то будуть не квіти, а пелюстки власних сердець, пелюстки вдячності поету за його доброту, за муки його творчості, за його невмирущу спадщину. Поетів у нас багато, а Петро Скунць — один. Нехай земля йому буде пухом!

Володимир ТОВТИН, член Національної спілки письменників України.

05 травня 2011р.

Теги: Скунць, смерть, поет

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 5Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи