Чому на полицях наших магазинів більше іноземної продукції, ніж власної?

Втім, така ситуація вже й не надто дивує, адже більшість наших супермаркетів та магазинів давно переповнені продукцією з цієї східної країни. Натомість наші гриби та ягоди щороку масово відправляються до країн Євросоюзу. Відтак, звідти вони нерідко повертаються до нас у вигляді дорогих імпортних консервів.

Почім львівські чорниці й житомирська липа?

За радянських часів на Закарпатті працювало чимало заготівельних пунктів та переробних підприємств. Тільки один консервний цех Буштинського лісокомбінату щороку переробляв дикорослі плоди і ягоди на 5 мільйонів (!) умовних банок соків. Крім того, щороку випускали тонни маринованих грибів, в основному опеньок. А сьогодні ж ми вимушені споживати імпортні опеньки, якість котрих ще потрібно довести. Зникла з наших прилавків й інша продукція власного виробництва. Це ті ж сиропи з дикорослих, винні та спиртні вироби з фруктів, березовий сік тощо. Цікаво й те, що в 70-х роках у нашій області перероблялося до 10 тонн грибів, від 2,5 до 3,5 тисячі тонн дикорослих плодів і ягід. А Тячівський консервний завод – єдиний у всьому колишньому Союзі випускав продукцію з дикорослих для дитячого харчування. Натомість тепер більша частина продукції для дітей – від того ж іноземного виробника.

Щоб детальніше ознайомитися з тим, що сьогодні пропонують нашому споживачеві на полицях магазинів, вирішила зазирнути в один із супермаркетів Ужгорода. Ситуація, скажу відверто, не надто втішна. Адже більшість продуктів із дикорослих та садових фруктів до нас завозять якщо не із-за кордону, то, як мінімум, із сусідніх областей.

Так, приміром, за кілограм львівських сушених яблук сьогодні потрібно віддати 30 гривень, за 250-грамовий пакет сушених слив – 23,2 грн., за 250 грамів тієї ж львівської шипшини – 13,5 грн., за 50 грамів сушених чорниць від львівського виробника – 24 гривні (притому, що де ще більше в Україні ростуть чорниці, як не на наших полонинах!). Аналогічна ситуація і з лікарськими травами, які продаються в аптеках. За 50 грамів львівської липи потрібно віддати 13,5 грн., стільки ж продукту від житомирського виробника коштує дещо дешевше – 8,5 грн. (мимоволі постає питання: невже якість тамтешньої липи, яка росте, до слова, у зоні, наближеної до Чорнобильської, краща за закарпатську?). Подібна ситуація склалася і з рештою продукції з ягід та фруктів, лікарськими травами і навіть зі звичайною питною водою, яку до нас також завозять переважно із Полтавщини, Київщини чи Вінниччини.

У свою чергу ліміти на збір дикорослих та лікарських рослин у нашій області щороку виконуються не більше ніж на 7—10 відсотків. Так, якщо минулоріч підприємцям дозволялось зібрати 2152 тонни чорниці, то насправді цієї ягоди було зібрано тільки 529,5 т. Ожини при ліміті 1166 тонн заготовлено лише 22,05 т, малини при ліміті 545,3 т зібрано тільки 3 тонни. Така ж ситуація і з грибами. Якщо у 2010 році ліміт на них становив 2 тисячі 372 тонни, то в результаті було заготовлено лишень 148,8 т.

Притому, що зібрати лісової продукції ми можемо значно більше, беремо від природи тільки дещицю. А це, певною мірою, свідчить про неефективність використання дарів природи. Адже в результаті й до місцевих бюджетів потрапляє значно менше коштів, ніж може бути зібрано. До прикладу, торік приватні підприємці, які займалися заготівлею дикорослих і грибів, сплатили до казни тільки 550 тисяч гривень.

До речі, аналогічна ситуація зараз спостерігається і з заготівлею садових фруктів: яблук, груш, слив. Щойно розпочинається сезон переробки, як на Закарпаття починають з'їжджатися перекупники із сусідніх областей. Майже за безцінь (10—20 копійок за кілограм) вони скуповують від жителів сіл яблука чи сливи, відтак за межами області переробляють ці фрукти і вже завозять їх до нас у вигляді готової продукції...

Найбільше наші ягоди полюбляють італійці

Куди ж зрештою діваються карпатські чорниця, ожина, суниця, гриби та лікарські трави? Чому їх нема на прилавках магазинів? На жаль, більшість зібраних лісових дарів сьогодні масово вивозяться за кордон. Гриби (часто прямісінько із грибницями), приміром, найчастіше експортують до Австрії, Італії та Німеччини. Ягоди також переважно потрапляють до країн Євросоюзу – Нідерландів, Іспанії, Німеччини, Словаччини, Чехії, Австрії. Торік, приміром, за кордон із нашої області було вивезено 137,5 тонни грибів, понад 500 тонн чорниці, майже два десятки тонн ожини.
За словами заступника начальника міжнародного митного поста "Ужгород" Чопської митниці Володимира Лазорика, тільки у 2010 році через цей перехід до Євросоюзу було вивезено сотні тонн наших ягід та грибів. Так, скажімо, гриби вивозили найбільше до Чехії, Німеччини та Італії. Чорницю найчастіше експортували до Італії, Австрії, Німеччини, Нідерландів, Словаччини, ожину – до Австрії та Італії, малину – до Німеччини, полуницю та чорну смородину – до Італії й Словаччини, суницю – до Італії, журавлину – до Німеччини, Польщі та Австрії. І найчастіше ця продукція вивозилася з України у замороженому та засушеному вигляді.

Чому ж лісова продукція не йде на переробку вдома? За словами заступника начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА Степана Нодя, виявляється, переробляти ягоди та гриби невигідно.

"Єдине переробне підприємство, яке діяло в Мукачеві, збанкрутувало. Решта консервних цехів працюють, в основному, виключно на замовленій продукції. Більше того, дикорослі ягоди вони не переробляють. Адже поки людина принесе з полонини відро з тією ж чорницею, ягода випустить сік і втратить будь-який товарний вигляд. А за 5—6 годин взагалі починається процес бродіння. Тому час, що потрібний на переробку ягоди, дуже короткий. Крім того, переробити дикорослі – тільки половина справи, головне – реалізувати готовий продукт. Саме це й стримує нашого виробника у переробці ягід і грибів", — вважає Степан Нодь.

Втім, чимало досвідчених фахівців вважають навпаки. За словами економіста, з яким під час підготовки матеріалу вдалося поспілкуватися, така ситуація радше нагадує замкнене коло. Так, на Закарпатті є величезні можливості щодо запровадження переробки ягід, грибів та лікарських трав, хоча це, ясна річ, потребує чималих інвестицій у налагодження виробництва. Втім, вся проблема сьогодні полягає у нестабільності, яка, власне, й стримує підприємців розгортати переробку.

До слова, інший заслужений економіст України Юрій Ситар у розмові з кореспондентом газети поділився власним баченням переробки фруктів та дикорослих, якими так багате Закарпаття. За його словами, прикладом може слугувати сусідня Угорщина, де на високому рівні організована заготівля в населення фруктів. Там не пропадає жоден кілограм сировини, адже все переробляється. За кордоном людина може здати необмежену кількість яблук, слив чи інших фруктів на переробні підприємства. Взамін має можливість отримати вже готову продукцію.
Через кілька тижнів і на Закарпатті почнеться сезон заготівлі березового соку. Тільки, на жаль, не виключено, що його очікує така ж доля, як і решту лісових дарів. Ми ж будемо вимушені згодом купувати продукцію, привезену із сусідніх областей, яка за смаком та кольором дуже далека від натурального продукту...

Сніжана Русин

Теги: Китай, продукція, переробка, промисловість, харчування

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати