Перспектива фашизму

Результати щойно завершених місцевих виборів (а цього тижня публікуються їхні офіційні результати) вражають, щоб не сказати – шокують.

Перспектива фашизму

Власне, результати самі по собі не мають особливого значення, оскільки місцеве самоврядування в Україні згортається, тож посади депутатів і мерів стають декоративними. Найбільші емоції викликали не так малозначимі результати, як процес їх отримання. Головною технологією на цих виборах був масовий підкуп виборців, який застосовували майже всі сили – хтось системно, хтось тяп-ляп, але забрьохалися усі. Навіть ті, хто не застосував підкупу – бо вони виглядали якимись неадекватними, не від світу цього. Про підкуп знали геть усі, але ніхто не реагував. Влада потурала цьому. Їй було байдуже, на користь якої саме партії купують голоси. Головне – максимально швидко і масово перетворити виборців на бидло, яким легше керувати.
 
Демократія в Україні не витримала випробування нинішніми реаліями. У Харкові була своя специфіка, на Закарпатті – своя. Але кінцевий підсумок однаковий усюди. Люди брали гроші не тільки і навіть не стільки тому, що справді потребували їх. Ні, це була відверто епатажна демонстрація проти демократії як такої. Одна з причин такої поведінки – феномен Помаранчевої революції, цього найбільшого розчарування сучасної історії. Вона ж бо була реальним торжеством демократії. Народ домігся влади для того президента, якого він реально хотів, захистив своє право на вибір. Що народ отримав у результаті? Абсолютну неадекватність отого керівника, за якого мітингували кілька тижнів. Відраза до Ющенка перенеслася на той демократичний спосіб, яким він прийшов до влади. Чергові й особливо позачергові парламентські вибори закріпили цю нехіть. Слово "демократія" перетворилося на лайку. Люди хочуть принципово іншого механізму формування влади. Наразі їм підсунули один з найпримітивніших – через підкуп. Спрацювало, бо у масовій свідомості панують дуже невтішні стереотипи. Мовляв, обирати абсолютно ні з кого, і влада, і опозиція – обоє рябоє. Це знову ж таки улюблена ідея пізнього Ющенка і значної частини інтелігенції, яка на нього орієнтувалася. Мовляв, як не проголосуєш – все одно програєш. Тож краще бодай блок сигарет на тому заробити чи кілька пляшок. Воно, звісно, не принципово, але все-таки прикольно. Брали, зневажали тих, хто дає, але все одно голосували за них. Слов'янська душа настільки загадкова, що її не збагнути жодному європейському спостерігачеві. А тому про якусь євроінтеграцію можна забути на багато років. Європа поки що мовчить з приводу наших виборів тільки тому, що втратила дар мови: як це так – ще зовсім  нещодавно цілком пристойне українське суспільство так швидко деградувало! Але цей шок швидко мине, і вердикт для України буде гучним  і невтішним. Бо одна справа, коли  президент матюкається у себе в кабінеті, і зовсім інша, коли більшість електорату поводиться неадекватно.  Отак на одних з перших відносно демократичних парламентських виборах у Росії 24% набрав Жириновський. Те ж саме нині відбулося у нас.

Тяжко навіть сказати, хто був на цих виборах цинічнішим – чи кандидати, чи виборці. В принципі, одні виявилися вартими інших. Найгірше, що влада від Сяну до Дону переконалася: з цим електоратом можна зовсім не рахуватися. Тому протестні акції проти Податкового кодексу навряд чи справлять на неї ефект. Тим більше ніхто не збирається виконувати якісь соціальні програми.  Ні про які накази виборців більше не може бути й мови.
 
Україна вступила у новий тривалий період своєї політичної історії. Форсованими темпами відтворюється авторитарне суспільство з чіткою тенденцією до подальшого тоталітаризму. Звичайно, це суспільство не нагадуватиме ні кучмівське (там була бодай якась увага до зовнішньої благопристойності), ні лукашенківське, ні путінське. Це буде щось нове порівняно з ними. Чомусь на язику крутиться слово "фашизм". Він же свого часу з'явився як реакція на втому від демократії, на злидні, засилля олігархії, брак перспективи для молоді, фінансову нестабільність, розтоптану національну гідність. Словом, все було зовсім як у сучасній Україні. Хочеться вірити, що потенційний український фашизм більше нагадуватиме його м'якший латинський варіант, аніж значно грубіший німецький чи радянський. Ну, відродження десь гітлеризму в його класичній формі все-таки не допустить міжнародний сіонізм (бодай така користь з нього), а от якась модифікація сталінізму у нас цілком реальна. Сталінізм, озброєний сучасним мережевим маркетингом, – це непереможно. Доведено українським виборцем-2010.    

Сергій Федака

18 листопада 2010р.

Теги: вибори, фашизм, демократія

Коментарі

magyar ember 2010-11-19 / 20:09:00
***, 18.11.2010 20:07
Чомусь занадто сильно його зачепила перемога ЄЦу.

Дійсно, це саме та перемога Віктора Погорєлома й є тим аргументом, які у Сергія Федаки викликали fata morganа фашизму. Цей приклад показує, що проф. Федака у своїх доказах або займає тенденційну позицію, або далекий від того, щоб бути в змозі дати правильну оцінку реальній ситуації в країні. Для його рівня це великий мінус.

местный 2010-11-19 / 07:29:00
аффтар говорит о неминуемом и очевидном наступлении тоталитаризма, а в заголовок зачем-то лепит "фашизм"... вот что значит советская школа :) вбивает в мозг стереотипы на всю жизнь.

Пан Баклажан 2010-11-18 / 23:03:00
Про історію Держави Фіуме, звідки єсть пішов італійській фашизм, читайте тут:

http://community.livejournal.com/ru_giovinezza/34756.html

Пан Баклажан 2010-11-18 / 22:58:00
Андрій Любка якщо й міг би запровадити десь локальний фашизмус, то хіба що як подорослішає і стане впізнаваний тисячами. Тоді має шанс стати місцевим Габріеллє д"Аннунціо - бо сей пан Поет якраз і був тим, хто посіяв ембріони італійського фашизму.

Любка ще й військове училище закінчив - не льотчик, звісно, але вже щось. Корочє, почекаємо років із 15-20, і - хто зна? - може й повстане на наших теренах власне "Фіуме"
===
А Федака прогнав, навіть коментувати не хочеться. Аби стращати людей фашизмом, треба знати, що то таке, і не йти на поводу совєтського агітпропу

ярослав орос 2010-11-18 / 20:59:00
якщо зайшла мова про фашизм, то пан федака мав би знати, що від є суто італійським "продуктом", вибудований на засадах поезії...
гадаю, що андрій любка може запровадити не лише в краї суто український відповідник італійському...
а вже потому говоритимемо палкими гаслами та наминатимемо солонину з часником...

magyar ember 2010-11-18 / 20:57:00

Ну, відродження десь гітлеризму в його класичній формі все-таки не допустить міжнародний сіонізм (бодай така користь з нього), а от якась модифікація сталінізму у нас цілком реальна.

Пане Федака, ви ж професор університету! О це ваша філософія? Ви так спілкуєтеся з вашими студентами, з молодью?

Пане Федака, чому ви не наводите цифри про вклад в економіку України міжнародних інвесторів, допомога в сотні мільярдів € тa US$ збоку країн ЄС та США в період, що минув після зникнення купонів?

Допомога молоді що має можливість зараз бесплатно навчатися у вузах ЄС і всяка інша велика допомога Україні збоку міжнародної спільноти.

Ця стаття, слава Богу, нівякій мірі невідображає реального становища в Україні. Спекуляція з голосами ведеться і в інших країнах, тільки іншим способом.
Ви пане Федака десь не на то попали.

местный 2010-11-18 / 20:38:00
2Кришеник ("Чи не надміру різка реакція?") - да просто чушь. фашизм может развиваться при поддержке национальной буржуазии (которой у нас нет в принципе).

2аффтар: так что успокойтесь :)

Аналітик 2010-11-18 / 20:17:00
Фашизм не може розвиватися без бази сильної повчуття 'народу'. А україна має за багато концепції 'народу': 'український', 'совєтський' 'малоросійський', 'галицький', 'русинський', 'східняцький', 'западянський', 'русский' ітд, ітд. До цих пір не зявився поводар який міг сильно управляти всіма видами цйого 'народу'. І поки що, його нігде не видно!

*** 2010-11-18 / 20:07:00
Підозрюю, Дитрович був п'яний, коли писав цю, так би мовити, аналітику.
Можна пройтися буквально по кожному реченні. Але не буду.
Чомусь занадто сильно його зачепила перемога ЄЦу. Не беруся оцінювати, наскільки вона була чесною. Очевидно, що не надто чесною.
Але... Федака напився і написав відверту маячню.

Аналітику 2010-11-18 / 19:49:00
Добре кажете. Лем одно питання. Треба вірити у вождя ци в ідею? Мені ся видит, же під ідею вождь ся найде, а під вождя не кажда ідея лягне

Кришеник 2010-11-18 / 17:45:00
Чи не надміру різка реакція? Наглий крах непомірних очікувань (з якого постала наступно соціальна фрустрація) іноді перебігає і в політологічні передбачення. Кращі Нострадамуси завжди натхненно провіщають майбутні Апокаліпсиси.
Схожим настроєм живилася і та значна частина соціуму, що викохувала в собі в чомусь дивнувату "відразу до Ющенка". Спершу рушилися на помаранчевий Майдан, щоб потім одразу втікати від свободи, - оце і є та задавнена хвороба совка, якою послідовно інфікувалися зневірені в собі маси.
Аналогії з 30-ми для нас можливі. Але говорити напевно про майбутній тоталітаризм якось ще зарано. Можливо перебудемо власний українського розливу авторитаризм, але не більше того (хоч дехто і далі вторитиме своє услід за політологом-невігласом, який проповідує до нас на хвилі радіо "Ера": "У нас построен тоталитаризм латиноамериканского типа" - і де той тоталітаризм угледів, у братів Кастро, чи в Уго Чавеса?).
Окремо про точність формулювань. Насправді в природі відомий єдино тільки латинський (італійський) фашизм. Все інше - окремі варіанти національних тоталітаризмів (як то німецький націонал-соціалізм), яким накинуто ярлик фашизму устами тодішніх політтехнологів та пропагандистів.

Аналітик 2010-11-18 / 15:10:00
Все на жаль можна годитися з автором, лише не з тим що україна прягнеться до фашизму. Україна за надто слабенько має відтворину національну ідею щоби прягнутися там. Тут правдо подібно все може звалитися скорше в оліґархичну діктатуру...Щоби творитися у фашизму, треба мати вождя в якому нарід вірить у близкучому будучність...

долішняк 2010-11-18 / 14:55:00
якыймитя мудряк....тисни гет


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи