Магнат-мультимільйонер і знаменитий шахрай Нью-Йорка – вихідець із Тячева

Найстарішими у світовому списку жертв Голокосту, які вижили в пеклі нацистських концентраційних таборів, є письменник словенського походження Борис Пахор (народився в 1913-му) та на рік молодший Юджин Голландер родом із Тячева. Про останнього й мова.

Юджин Голландер (посередині, у капелюсі) у Верховному Суді штату Бруклін (США)
Юджин Голландер (посередині, у капелюсі) у Верховному Суді штату Бруклін (США)

Втратив усе і вижив,

почав із нуля й ледь не потрапив за грати

У світі Голландер відомий, насамперед, за автобіографічною книжкою спогадів про жахливі випробування в Освенцимі під назвою «З пекла Голокосту. Історія того, хто вижив», яка вийшла друком 2000 року в Нью-Йорку. У мемуарах він яскраво описує психічні й фізичні страждання, всюдисущий терор та ірраціональну жорстокість у таборах.

Юджин народився у 1914-му в Хусті в заможній єврейській родині. Через рік батьки переїхали до Тячева. Тут минули дитячі й юнацькі роки хлопця. Його батько володів у Солотвині фірмою, що займалась експортом солі. Здобувши вищу освіту у Словаччині, син будує в цьому ж селищі великий торгівельний центр із апартаментами.

Невдовзі після вступу Угорщини у війну як союзника Німеччини Голландер, як і більшість молодих євреїв, був зарахований до армійського трудового батальйону. Під час Голокосту його з тисячами інших представників цієї національності з Тячева депортують до нацистського концтабору Аушвіц. Та волею долі Юджину судилося вижити.

Після війни вони з дружиною Монікою оселились у Будапешті, де чоловік із нуля розпочав кар'єру бізнесмена. Невдовзі Голландери перебралися до США. Сучасники свідчать, що Юджин був справжнім трудоголіком, працював по 16 – 18 годин на добу. У Нью-Йорку природжений ділок створив мережу з двохсот будинків-інтернатів для людей літнього віку та невиліковно хворих, став президентом Асоціації домів опіки. Тут, на П’ятій Авеню, за останніми даними, 103-річний містер Голландер мешкає донині.

Резиденція Голландера на 5-й Авеню

Щоправда, в історії приголомшливого успіху емігранта-мультимільйонера не обійшлося без темних плям. В середині 1970-х він опинився в центрі корупційного скандалу, пов'язаного з шахрайством і неналежним доглядом у його будинках опіки. Протягом кількох місяців, поки тривала судова тяжба, ця тема не сходила з перших шпальт газети «Нью-Йорк Таймс» і телеекранів. Суспільний резонанс призвів до відкриття кримінальної справи. Федеральна влада звинуватила «філантропа» у фінансових махінаціях та крадіжці понад мільйона доларів із фондів медичної допомоги. Лікарі, які обстежували Юджина, пояснювали його поведінку психічними відхиленнями, типовими для людей, котрі зазнали тривалих тортур, – слабким контролем імпульсів, непоступливістю, нападами раптової тривоги – та вказували на імовірність серцевих захворювань у обвинувачуваного.

Зрештою Голландер визнав себе винним у злочинах, які тягнули на 11 років ув’язнення. Однак замість тюремної камери суд зобов’язав порушника повернути присвоєний мільйон, сплатити 250 тисяч доларів штрафу й засудив до п’яти літ умовного покарання. Під час випробувального терміну йому заборонялося представляти інтереси будинків престарілих, власником яких був. «Ув’язнення в цій справі було б рівнозначним смертельному вироку, – цитує «Нью-Йорк Таймс» суддю Верховного суду штату Бруклін М. Моллена. – Адже за висновками медекспертів, у разі арешту пан Голландер, імовірно, скоїв би самогубство чи зазнав би серйозного загострення хвороби серця». Пом’якшеним вироком був украй незадоволений спецдержпрокурор у справах інтернатних закладів і заявив:

«Він крав зухваліше, ніж будь-хто інший у цій галузі. Його основна мета – побудувати собі розкішне життя на спинах тих, про кого йому доручили піклуватися. На 30 тисяч доларів реконструював свої апартаменти на П’ятій Авеню, придбав картини на 120 тисяч, зокрема два полотна Ренуара. Ці витрати були замасковані під догляд за хворими в будинках престарілих».

Подейкували, що, незважаючи на вирок, Юджин усе ж отримуватиме від оренди власної нерухомості річний прибуток у 1,3 мільйона доларів.

Інші відомі особистості, які пережили Голокост, висловлювали у пресі своє незадоволення вчинками Голландера, який, на їхню думку, використовував статус жертви з корисливою метою. Тим часом ця кримінальна історія увійшла до книжки «Нова енциклопедія американських скандалів».

Про Тячів – у спогадах Юджина Голландера

Та й сам Юджин Голландер узявся писати мемуари. Хай там як, але написане ним є цінним історичним свідченням безпрецедентної жорстокості Голокосту та, що цікаво для закарпатців, захоплюючою оповіддю про життя краю в міжвоєнний період. На жаль, у вільному доступі можна знайти лише початок книжки «З пекла Голокосту. Історія того, хто вижив». Але саме на перших сторінках автор, згадуючи дитинство, розповідає про Тячів 20 – 30 років ХХ століття. Ось що він пише: «Тячів був містом, яке я завжди називав своїм домом. У IX ст., як ми знаємо, тут жили німецькі поселенці, які називали його Deutsch Aue, або Німецька Долина. Коли руські люди зайняли ці землі у Х столітті, то вони вимовляли його як «Чау-Чау», оскільки не могли правильно висловитися німецькою. Зрештою це місто отримало назву «Тя-тсеу», і такою вона була до XVI ст., поки його не зайняли угорці. Відтоді воно стало «Течо».

В мій час населення Тячева становило 10 тисяч мешканців. Місто було розділене рікою Тисою. Більша його частина належала Чехословаччині, а менша – Румунії. Їх об’єднував міст. З одного кінця його патрулювали чеські гвардійці, з іншого – румунські. До обох частин Тячева був вільний доступ, тож жителі чеського боку, які володіли фермами та садами на іншому березі, могли вільно збирати й перевозити врожай.

Тячів був зайнятим містечком. Окружні урядові контори, суди й банки, як і базари, приносили прибутки. Люди з навколишніх сіл, здебільшого русини, сходилися сюди в будні на роботу та закупки, особливо в базарний день, раз на тиждень. Незважаючи на всю цю метушню, будівлі, вулиці й ринкові площі були завжди бездоганно чистими, будівлі – незношеними.

1833 року місцевими законами євреям заборонили ночувати в місті. Відповідно, вони мешкали в навколишніх селах і регулярно навідувалися до Тячева в ділових чи торгівельних справах, поспіхом завершуючи їх до 6-ї вечора.

Я дослідив, що мій прапрадід Абрам Катц став першим юдеєм, якому дозволили жити в місті постійно. Це було в 1833-му. Але через півроку городяни змінили свою думку й наказали йому залишити Тячів. Фактично, вони підводою перевезли його пожитки до власного помістя у Вурмізьово («Криваве Поле»). Однак дозволили й надалі торгувати крамом у Тячеві. Два роки по тому прапрадіду знову дали дозвіл переселитися до міста. Як свідчать записи, то був щасливий день. На честь радісної події місцевий гурт влаштував концерт, а в парку випили десять діжок пива. На знак вдячності він подарував місту земельний наділ, де збудували міську управу. А для своїх співвірників, які, слідуючи його прикладу, теж оселилися тут, виділив землі для будівництва синагоги та під єврейське кладовище. Таким чином прапрадід із родиною інтегрувався в життя міста.

Тячів був оточений усіма видами садів, особливо яблуневими. Про тутешні яблука знали повсюдно через їх приємний смак. Мешканці міста постачали фрукти не лише для оточуючих сіл, а й для головних європейських столиць. У пік сезону щонайменше п’ять тисяч вагонів яблук ішли на продаж до Європи. Майже кожен у Тячеві так чи інакше отримував зиск із цієї торгівлі. Загалом люди тут були заможними, зокрема й тому, що угорці, русини, євреї й чехи жили у злагоді. Життя за чеськими правилами було взірцем демократії.

Наша сім’я теж володіла садом на румунському боці Тячева, який щороку давав десять возів найкращих у околицях яблук та віз черешень. 

У місцевій початковій парафіяльній школі ми три роки вивчали німецьку й рік – румунську. Наступні 4 у горожанській – чеську й російську. До школи ходили 6 днів на тиждень, із восьмої ранку до першої. Затим учні відвідували релігійні заняття, які тривали до 6 – 7-ї вечора…»

Вірити чи ні написаному Юджином Голландером – вирішувати вам. Та в його рядках відчувається: і в моторошному Освенцимі, і впродовж десятиліть процвітання та життєвих колізій автор трепетно проніс у серці теплі спогади про рідне містечко над Тисою. Хтозна, можливо, ці щасливі картинки з минулого допомогли йому витримати удари долі й не зламатися…

Наталія МАДЖАРА

09 лютого 2018р.

Теги: шахрай, вихідець, магнат, Нью-Йорк, Тячів

/ 1Польські мандрівники, що завітали на Закарпаття в рамках туру Карпатами, збентежені ставленням людей до природи
Тячівський "кіборг" колядував на вежі Донецького аеропорту
Олена Кондратюк: "Я як хамелеон, що змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки"
/ 6Художник-мольфар із Керецьок малював по франціях-канадах, а в рідному Закарпатті майже невідомий
Книжки Франциска Скорини отримав Закарпатський обласний краєзнавчий музей
Збірка літературних портретів, інтерв'ю та рецензій "Відлуння літературного Закарпаття" побачила світ в Ужгороді
/ 2Тересвянська "Лелека" проміняла життя в Польщі на пекло передової
На Закарпатті облаштували єдиний в Україні гейзер мінералки
Двоє спортсменів із Закарпаття виступатимуть на зимовій олімпіаді у складі збірної України
/ 1Закарпатці у Першій світовій війні. Фронт на Ізонцо
/ 1Винайдені снопов'язалку та швидкісний пароплав від закарпатця "запозичили" американці
Фонди обласного краєзнавчого музею поповнили нові експонати про Августина Волошина і Карпатську Україну
/ 4Лохина не для лохів. Киянка вирощує на Закарпатті американську "родичку" закарпатських яфин
Малий ростом чоловік живе без комплексів
Таки патріарх, і таки династія
/ 1Закарпатський письменник здобув літературну премію CEI Fellowship
Гірськолижники та сноубордисти провели вже третій навчально-тренувальний табір на Великоберезнянщині
У День Незалежності в Ужгороді на Народній щогодини лунатимуть фанфари та "цвістиме" 7-метровий тризуб
Побувати всередині органа
Живописець, графік, педагог і священик. Шандору Петкі виповнился би 100
Історію предків із Тячева в малюнках розповів британський художник
Черговий випуск серії "Між Карпатами і Татрами" присвятили прозі Миколи Зимомрі
Закарпатські гірськолижники та сноубордисти готуються до зимового сезону в Кострині
/ 25Не зупиняючись на досягнутому. Письменнику Василю Мулесі виповнилося 60
/ 1Віктор Мельник: "Головне, аби в країні настали мир і стабільність"
» Всі записи