Олена Кондратюк: "Я як хамелеон, що змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки"

Із членом Національної спілки художників України та Асоціації творчих жінок Закарпаття «Нова форма», лауреатом обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі Оленою Кондратюк ми знайомі з 2000-х, коли вперше побачилися на пленері в селі Нижній Бистрий на Хустщині.

Олена Кондратюк: "Я як хамелеон, що змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки"

Саме вона завершила своїм «Різдвяним вернісажем» мистецький 2017-й рік у краї. Виставка, яка відкрилася за кілька днів до Нового року в ужгородському салоні «АртПро», триватиме до 14 січня 2018-го. Тоді керівник живописної секції ЗО НСХУ Василь Вовчок сказав: «От дивлюся на ті Оленчині гори. Такі знайомі, бо теж їжджу на пленери. Однак все одно відкриває їх для мене по-новому». Сама ж мисткиня зізнається: нині такий життєвий ритм, що люди стали рідше зустрічатися. «А експозиція є радше приводом для зустрічі з друзями», – каже. Тому пропонуємо святкове бліц-інтерв’ю, яке записали перед початком виставки.

Яким був ваш 2017-й мистецький рік?

– Дуже цікавим. Складай плани – не складай, але все вирішується десь наверху. На всі пропозиції приставала, не чинила спротиву. Пленери почалися з лютого, навесні був наступний, затим літній, осінній. Так і пройшов увесь рік.

Помітила, що у вас особлива любов до пленерів…

– Чудово, що є така річ, як пленер. Їжджу не так уже й часто. Але коли є потреба, то знаю, що завжди є кілька місць, де мене з радістю приймуть. Села Синевир чи Пилипець на Міжгірщині дуже люблю. Я не їжджу часто в одне й те ж місце, бо хочу якомога більше побачити, адже нові враження допомагають творити щось нове. Цьогоріч була й на Волині, Київщині, а також у Хорватії.

Що цікавого в Хорватії?

– Це був такий собі бонус – пізнавальний і ознайомчий пленер. Не ставили вимоги малювати навколишню природу, проводили час у екскурсіях узбережжям, прекрасними місцями. Якщо пленери там продовжаться, тоді й Хорватія з’явиться на моїх картинах.

Володимир Микита на одній із виставок якось сказав, що художниці-спілчанки вже наступають на п’яти чоловікам. Мистецтво ділиться на жіноче й чоловіче?

– Я б не ділила. Хоча це, швидше, питання до мистецтво­знавців, які нас вивчають, досліджують, класифікують. Думаю, що Михайло Сирохман вам би відповів, у нього точно є думки з цього приводу.

Тобто й різниці нема між полотнами, які виконали чоловік чи жінка?

– Думаю, що в деяких чоловіків, можливо, іноді сприйняття чутливіше, ніж у жінок. Людська природа, знаєте, дуже мінлива.

Яка вона, душа художника?

– Душі різні, художники різні (сміється. – Авт.). Насправді, у художника є дуже хороший інструмент – усі пориви душі передаєш у картині. Вони якнайбільше розповідають про митця як про людину.

Для кого малюєте й чому?

– Я егоїст. Малюю для себе. Але дуже приємно, якщо моє мистецтво сподобається ще комусь. Радісно, коли до душі припаде твоя робота, і люди розуміють твій задум. Це дуже важливо для кожного художника.

То як гадаєте, Ваші роботи подобаються людям?

– У кожного художника є свій глядач. Тому не можна казати, що цей митець хороший, а цей – ні. Бо люди різні, із різними характерами, бачать по-різному. Тому й художників має бути багато й різних.

У Ваших роботах часто домінує синій (голубий) колір. Це фішка Олени Кондратюк?

– Люблю синій. Ви помітили, що цим кольором я «заразила» інших художників, бо на різдвяній виставці в галереї «Ужгород», яку відкрили наприкінці року, 50 відсотків робіт із палітрою синього кольору?! Але, крім того, я часто поєдную червоний із зеленим на полотнах, що є складним колористичним завданням.

Якого кольору Олена Кондратюк?

– Я мінлива. Як хамелеон, який змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки. Але незважаючи на те, що мені подобається дуже стримана гама кольорів, у моїх роботах чомусь, незалежно від мене, все яскраве. Є речі, якими управляти складно, і я не думаю, що потрібно. Раз воно так іде в мене, то хай так і буде.

Центром Вашого творчого тяжіння залишаються Карпати та жінка. А де чоловік?

– Чоловік за кадром! (сміється. – Авт.).

Яка Ви, скажімо, 10 років тому й тепер? Інша?

– Досвід змінює людину. Думаю, що тоді була більш наївною, а тепер стала тверезіше дивитися на життя. Весь час намагаюся вчитися, поглиблювати свої знання у сфері історії, філософії, релігії. Благо, що є інтернет… Усе, що раніше мені було недоступне, надолужую тепер. Малюю і заодно слухаю якусь чергову лекцію. Це мені надзвичайно подобається.

День пані Кондратюк як починається?

– Із кави в напівнепритомному стані (сміється. – Авт.). Кава одразу прояснює голову, тоді включаю музику, і якщо не треба кудись бігти, починаю малювати. Адже цей рік провела в мандрах, а малювання на пленерах – це щось подібне до чернетки письменника. Так я до цього ставлюся. Тому я не пленерний художник, який там малює, а потім робить виставку цих робіт. Це так, етюди-нотатки на згадку. Цього року хочу влаштувати велику ювілейну ретроспективну експозицію. Я вже наїздилася, тому буду працювати. Робота в майстерні – перш за все. Цим починається й закінчується мій день.

Бачу, є творчі задуми на 2018-й?

– От наслухалася я, що в жодному разі не можна розповідати ні про плани, ні про задуми. Треба їх здійснити. А вже за три дні до відкриття можна зробити анонс (сміється. – Авт.). Принагідно всіх вітаю зі святами!

Оксана Штефаньо

Фото Н.Павлик

26 січня 2018р.

Теги: хамелеон, кольори, настрій, Олена Кондратюк

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 5Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи