Мінеральну воду на території дитячої лікарні в Ужгороді знайшли випадково, коли бурили свердловину

Тим часом про корисні властивості води, яку добували з надр Ужгорода, знали здавна. Перші відомості про використання мінеральних вод належать ще до ХVІІ століття. Тоді біля джерел з лікувальною водою викопували ями для купелі, які викладали камінням. Однією з таких була водолікарня «Квасна вода» в районі сучасного автовокзалу № 2 на вулиці Підградській.

Світлана Совіна, донька історика і краєзнавця Петра Сови, пригадує, що до кінця Другої світової війни в Ужгороді не була поширена традиція пити мінеральну воду:

«У тій воді купалися, але в місті не було бюветів, де люди її пили. Такі з’явилися вже в радянські часи, коли почали активно вивчати родовища. Я не знаю, чому закрилася купальня на вулиці Підградській. Пізніше на її місці стояв лише невеличкий павільйончик, де можна було набрати воду. Однак він не мав великої популярності, бо був ніби трохи схований. Пізніше, пам’ятаю, його навіть переобладнали в магазин, який торгував кондитерськими виробами. Набагато більше людей приходило попити воду до бювету біля хімічного факультету тоді ще УжДУ. Він був квадратний, з чотирьох боків стирчали краники. Пити було не дуже зручно, не можна було й набрати воду до великої посудини. Тому мій батько приходив з великими пляшками в один із двориків навпроти хімфаку. Там майже в кожному дворі були свої краники, з яких витікала мінеральна вода. Набирати там її можна було скільки хочеш».

Не відомо, чи тече досі мінеральна вода з краників на тих подвір’ях, але бювет, про який згадує Світлана Совіна, давно зник. Подейкують, що водолікарня «Квасна вода» занепала через поганий санітарний стан, а бювет за десяток років після закладення раптово припинив подавати воду і тому з часом був демонтований. Нині ніхто не може сказати достеменно, чому вода в цьому бюветі зникла. На думку старожилів, усьому виною стали ремонтно-будівельні роботи в районі вулиці Підградської – тоді, мовляв, була пошкоджена труба, що подавала воду від джерела, яке, можливо, десь під теперішньою будівлею державного казначейства. Знайти старе джерело й усунути причину зникнення мінеральної води сьогодні дуже дорого і складно.

Про інший популярний серед ужгородців бювет із мінералкою нагадав колишній багаторічний мер Ужгорода Еміл Попович. Він розповів, що у 50-их роках минулого століття дуже багато містян приходило до скверу, якому не так давно присвоїли ім’я Героїв Майдану:

«Коли точно пробурили свердловину біля нинішньої будівлі СБУ, сказати не можу, але добре пам’ятаю, що спочатку там був просто фонтанчик з такою собі педалькою: натискаєш її сильніше – і струмінь води підіймається вище. Біля фонтанчика був напис – щось на зразок: “Великі посудини для набирання води не використовувати”. Це було зроблено, ймовірно, для того, щоб біля бювету не утворювалася черга. Хоча напис, звісно, не допомагав – люди постійно приходили до скверу з корчагами».

У 80-их роках на місці цього джерела збудували павільйон. До нього теж приходили люди, проте з часом перестали, бо цей куточок облюбували для себе місцеві безпритульні, перетворивши його на місце ночівлі й нічних гулянь. Тому міська влада вирішила павільйон розібрати. На його місці встановили стелу на честь репресованих, бювет же обіцяли перенести трохи далі, та так і не відновили.

За словами Еміла Поповича, особливо активно шукали мінеральну воду в Ужгороді наприкінці 70-их – на початку 80-их, тоді ж виявили джерела в Боздоському парку:

«На 600-метровій глибині була мінералка, багата на залізо, а на глибині 1600 метрів знайшли термальну воду. Пригадую, то був десь 1985-ий. Коли та термальна вода почала литися на поверхню землі, фахівці виявили, що в ній дуже багато миш’яку. Коли ж вона потрапила у води Ужа, вся риба в районі парку піднялася на поверхню догори черевом. Тоді небезпечну свердловину законсервували».

Єдиний бювет, який зберігся в Ужгороді з тих часів, розміщений на території дитячої лікарні і дендропарку Лаудона. Головний лікар УМДЛ Ігор Рошко розповів, що субтермальну мінеральну воду на території лікарні знайшли випадково – коли бурили свердловину для альтернативного водозабезпечення медичної установи:

«Ця 170-метрова свердловина отримала номер 597, знайшли її 1972 року. А в 1984-му словацькі інженери допомогли облаштувати подачу лікувальної води для потреб лікарні й у бювет. Вода зі свердловини не підходить для столового використання, зате вона чудово допомагає при недугах жовчної системи і нирок, бо має високий вміст кремнію. Кілька років бювет не працював, тому що сильні морози пошкодили труби. А у вересні 2011 року урочисто відкрили відремонтований бювет-каплицю, з відновленням якого допомогла греко-католицька громада міста. Нині тут може будь-хто набрати воду, але на ніч сторож замикає бювет, аби він не перетворювався на квартиру для безхатьків. Людей до нас приходить чимало, при тому, що смак у цієї водички дуже специфічний і багатьом не подобається. Але я вже казав, що вона не придатна для столового використання, нею добре лікуватися. При цьому не раджу пити більш ніж склянку такої мінеральної води на день».

Є ще один втрачений бювет, точне місце якого ми не змогли встановити. На фото, знайденому в одному з путівників радянської доби, видно, як жінки п’ють воду з фонтанчиків дивної форми. Підпис роз’яснює, що це бювети з мінеральною водою на бульварі Возз’єднання. Ніхто з опитаних нами людей не міг згадати, де саме були ці фонтанчики. Одні казали, що це, мабуть, нинішня площа Петефі, інші – що сквер хімфаку. Виявилося, що в радянські часи в Ужгороді були площа Возз’єднання (нинішня Петефі) і бульвар Визволення (нинішня вулиця Фединця). Найімовірніше, до книжки закралася помилка, і саме на вулиці Фединця, в районі того ж скверу хімфаку, було ще одне джерело мінеральної води, яким користувалися ужгородці й гості міста.

Тетяна Літераті

Теги: мінералка, скважина, лікарня

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати