Із 560 "комуністичних" вулиць на Закарпатті нині перейменовано лише 39

Томаш Сопко, головний спеціаліст управління культури облдержадміністрації

На території області всі пам’ятники Леніну, іншим діячам комуністичної епохи були зняті ще минулими роками. Останній монумент торік демонтували в с.Ганичі, хоча він не був на обліку як пам’ятка культури. За законом про декомунізацію всі наші пам’ятки монументального мистецтва йому відповідають. Радянська символіка, як це і передбачено законодавцями, зберігається на могилах воїнів, пам’ятниках добровольцям. В Ужгороді це, зокрема, на Пагорбі слави.

Юрій Шепляк, головний спеціаліст департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдерж­адміністрації

Український інститут національної пам’яті створив перелік населених пунктів, які слід перейменувати. У ньому є й два закарпатські: с.Комсомольськ на Тячівщині і с.Жовтневе Хустського району. Громада Комсомольська на зборах вирішила перейменувати свій населений пункт на Німецька Мокра, як він і називався до 1947 року, але райрада клопотання Верховній Раді ще не подала. Що ж стосується Жовтневого, яке знаходиться на території Драгівської сільської ради, то збори мешканців вирішили село не перейменовувати. Аргументують таке рішення, що назва села не пов’язана з подіями «великого жовтня» і комуністичним режимом, а походить від кольору місцевого ґрунту. Остаточне рішення по цьому селу ще не ухвалено.

З перейменуванням вулиць ситуація наступна. Наше управління підготувало перелік вулиць населених пунктів області, які рекомендовано перейменувати. Таких у ньому майже 560. Серед них не лише ті, що мають найменування комуністичних діячів чи подій цієї епохи, але й російських імперських. Наразі цей процес проходить кволо. Відбувалися громадські слухання, відтак на місцях зайнялися виборами… Поки перейменовано 39 вулиць. Займатися цим питанням, гадаю, будуть вже нові місцеві ради або ж облдержадміністрація. Додам, що не всюди мешканці хочуть перейменовувати вулиці. Особливо це стосується такої назви, як Жовтнева. Її мешканці пов’язують з місяцем, а не революцією. А на Тячівщині, до прикладу, назву вул. Інтернаціональна також хочуть зберегти, бо на ній живуть люди різних національностей і «афганці».

Мешканці нашого краю, з якими ми поспілкувалися з даної теми, мають неоднакові погляди на необхідність декомунізації й перейменувань. До прикладу, підприємець Йосип з Ужгорода вважає, що вулиці перейменувати слід, а от пам’ятники чіпати не потрібно. Студентка Ірина з Рахова поділилася, що декомунізацію потрібно було провести вже давно, тож повністю підтримує перейменування і демонтаж символів комунізму. Натомість пан Іван з Мукачева, ветеран війни, категорично проти будь-яких перейменувань. На його переконання, символи комуністичної епохи — це невід’ємна частина нашої історії, яку не потрібно переписувати.

Непокоїть багатьох і те, що потрібно буде витратити чималі кошти на виготовлення нових документів, табличок, штампів тощо, а в країні й без того складна фінансова ситуація. Також люди побоюються, що їх змусять виготовляти нові документи, змінювати прописку і т.д.

Та подібні міфи розвіюють фахівці Інституту національної пам’яті. Згідно з чинним законодавством після перейменування ніхто не мусить бігти до паспортного столу, щоб зробити відмітку про нову адресу. Такі зміни можна зробити, коли буде зручно – наприклад, по досягненні віку, коли до паспорта треба вклеїти нове фото, або під час зміни місця проживання. Штамп із новою адресою у паспортному столі обійдеться у 85 копійок – таким є розмір державного мита.

Законодавство також не передбачає кінцевих термінів зміни документів на нерухомість після перейменування. Зміна назви вулиці не є зміною місця проживання. Тому всі необхідні записи в документи можуть бути внесені тоді, коли це буде зручно їх власникові. Або ж якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою квартиру, будинок чи інше майно.

Власникам автомобілів також нема чого хвилюватися. Перейменування вулиці не є зміною фактичного місця проживання, а тому й не є підставою для обов’язкової перереєстрації транспортного засобу і внесення змін до техпаспорта автівки.

Так само при зміні назви населеного пункту чи вулиці можна буде без проблем проголосувати на виборах і отримати субсидію, оскільки про перейменування будуть повідомлені всі державні органи, а тому вони мають приймати документи як із новими назвами в адресах, так і зі старими.

Що стосується витрат на перейменування, то, по-перше, під цю процедуру потрапляють в середньому від 3 до 5% назв вулиць міст, а на сході країни – близько 10%. По-друге, основною статтею витрат при перейменуванні є виготовлення нових табличок, а вони й так є далеко не на кожному будинку. А в інших випадках це відбувається регулярно в плановому порядку. Ці роботи фінансуються з місцевих бюджетів постійно — як витрати на благоустрій. Щоправда, певних додаткових витрат можуть зазнати ті підприємства й установи, які мають бланки і штампи зі старими назвами. Проте далеко не всі юридичні особи мають печатки і штампи – вони не є обов’язковими для багатьох з них.

Петро Поліха

Теги: вулиці, декомунізація

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати