На Закарпатті заготівельники скуповують горіхи

…На ринку в райцентрі в ряд вишикувалися аж три легковики. Тут же поруч електронні ваги. Люди підходять з сумками, кульками і мішечками з товченими горіхами. З ними відразу ж розраховуються. В Іршаві платять по 40 гривень за кілограм, а ось у сусідньому Мукачеві ціна ядер зросла вже до 45. І попит на них шалений. Чим менше їх стає у населення, тим більше зростає ціна. Кажуть, що цей бізнес процвітатиме, аж поки не викуплять усіх горіхів, які тільки є у населення, для Європи. Там наші горіхи – нарозхват. І скільки їх не везуть – усе мало. На Львівщині сьогодні ціна зросла вже до 60 гривень за кілограм. «Я щотижня везу ядра у місто Лева і здаю їх тамтешнім заготівельникам, — зізнається власник «бусика» Валерій із Мукачева. — Там на кожному кілограмі маю по 15 гривень. Як бачите, бізнес доволі непоганий».

Чому ж так високо цінуються ці наші зернятка у Європі? Як зазначив Володимир Пахно, аграрій, голова ради Української горіхової асоціації, наша продукція дуже якісна й вигідно вирізняється від американської і китайської саме смаковими властивостями. Подібні до наших горіхи є тільки у Франції. Вчений навів також таку статистику: минулоріч валовий збір у нас становив 96 тисяч тонн, а це на 16 тисяч тонн більше, ніж ми зібрали в 2011-му. Україна за обсягами виробництва цієї продукції посідає п’яте місце у світі. До того ж у 2012 році в Європі, США та Китаї спостерігався неврожай, отож наші українські горіхи неймовірно високо почали цінуватися не тільки в Європі, але й у всьому світі. «Потреби внутрішнього ринку невеликі, — розповідає далі пан Пахно. – На жаль, культура споживання волоських горіхів у нас ще на дуже низькому рівні. Ми споживаємо їх у 2,5 раза менше, ніж рекомендовано, і в 3 рази менше, ніж європейці. Тому переважно експортуємо їх. Так цьогоріч, крім Європи, уже надійшли замовлення з Росії, Грузії і навіть із країн Перської затоки».

Як бачимо, не обов’яз­ково виробляти високотехнологічну продукцію, щоб заробляти так необхідну для країни валюту, потрібно тільки розумно розпорядитися тим, що ми вже маємо. Сам Господь Бог дав нам таку чудову землю, що на ній росте те, що високо цінується у світі. Зокрема, за твердженням того ж таки В.Пахна, тільки 7% земної суші придатні для вирощування волоських горіхів. То чому б нам на тих землях, що зараз масово заростають чагарниками і дичавіють, не закладати горіхові сади?

«Так, це правда, що горіхами займатися на­прочуд вигідно, і не тільки волоськими, але й фундуком, попит на них зараз дуже великий, — коментує ситуацію заступник начальника управління агропромислового розвитку Мукачівської райдержадміністрації Михайло Мацола. – Колишні радгоспи дійсно могли б цим зайнятися, однак для цього потрібні відповідні інвестиції. А де ж взяти того інвестора? Що стосується населення, то земельні паї у селян майже повсюдно подрібнені й знаходяться на віддалі від населених пунктів. Господарям невигідно закладати горіхові сади, бо в час масового дозрівання плодів їх потрібно стерегти. І ще одне. Закладені, приміром, цьогоріч, вони почнуть плодоносити тільки через сім років. Саме тому й не дуже охоче наші люди беруться за цю справу».

А тим часом, як засвідчує та ж статистика, одна тільки Європа щороку відчуває дефіцит у сотню тисяч тонн волоських горіхів. То чому б нам, маючи таку унікальну можливість, не заповнити цю поки що вільну нішу?

Віталій Пумпинець