З армії – у безробітні? Останні дні закарпатських «гвардійців»

Цей парад був лебединою піснею перед оптимізацією та реформуванням Збройних Сил України. Відтепер  у Виноградові буде розташовуватися  тільки інженерно-саперний батальйон «Тиса». До 30 грудня  особовий склад артилерійського дивізіону передислоковується, закінчується здача техніки та майна і вже колишні виноградівські вояки відбудуть хто куди. Когось достроково відправлять на пенсію, когось відрядять до іншої військової частини і найгірший варіант для військовослужбовця - це опинитися на вулиці. Деякі можуть поповнити іншу українську армію - безробітних.

А з 1922 року до 2012-го минуло ціле армійське життя…  

Історія 128 окремої гвардійської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної бригади розпочалася в 1922 році у місті Полторацк (сьогодні Ашхабад). Тоді це була 1-а Туркестанська стрілецька дивізія, комдивом якої став Сергій Прокопович ТИМОШКОВ. З 1922 по 1931 роки з’єднання вело бойові дії проти басмачів у Туркестані. 

З початком Великої Вітчизняної війни дивізія ввійшла на територію Ірану, щоб ліквідувати загрозу німецького вторгнення в СРСР з азіатського півдня.

6 листопада 1942 року воїни   дивізії вперше розпочали громити ворога в боях за Великий Кавказький хребет на підступах до міста Туапсе. 

Після Туапсе були бої в районі Краснодара, визволення Кубані, Таманського  півострова. За визволення Тамані і  Кубані дивізії присвоїли почесне звання “Гвардійська” і 83 гірсько-піхотна дивізія була перейменована в 128 гвардійську гірсько-стрілецьку дивізію. 

Далі були кровопролитні бої в Криму, штурм Сапун-гори на підступах до Севастополя. Тут особливо відзначився особовий склад двох гвардійських гірсько-стрілецьких полків дивізії. Їм - 315 та 327 полкам - були присвоєні почесні найменування “Севастопольських”. За проявлену мужність і героїзм, майстерність у розгромі ворога в Криму дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора. 

З серпня 1944 року з’єднання приймає участь у боях за Карпати, визволяє Закарпаття. За визволення від німецько-фашистських загарбників міста Ужгород 398 танковий полк та 331 артилерійський полк  удостоєні почесного найменування "Ужгородський". 

 У жовтні 1944 року дивізія виходить на кордон з Чехословаччиною. Частини дивізії визволяли Моравську Остраву, Оломоуц та інші чехословацькі міста, приймали активну участь у боях за визволення Польщі. 

За період Великої  Вітчизняної війни Верховний  Головнокомандувач 12 разів оголошував подяку особовому складу дивізії, більше 20 тисяч воїнів дивізії були нагороджені орденами та медалями, 12 гвардійцям присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 18 сержантів та солдат стали повними кавалерами ордена Слави.

Після закінчення війни, здійснивши тисячокілометровий марш, частини дивізії 25 липня 1945 року прибули на місце постійної дислокації в Закарпаття. В післявоєнний час військовослужбовці з’єднання приймали участь в угорських та чехословацьких подіях. Двом військовослужбовцям дивізії присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

9 травня 1985 року за  успіхи у бойовій та політичній підготовці та на честь 40- річчя Великої Перемоги дивізія була нагороджена другим орденом Червоного Прапора. 

19 січня 1992 року особовий  склад дивізії, одним з перших  в Україні, склав Військову присягу на вірність українському народові.

 У травні 1994 року на базі військових частин з’єднання було сформовано миротворчий контингент для участі в розв’язанні міжетнічного конфлікту в колишній Югославії. 

Ліквідовуючи наслідки страшних повеней  1998 та 2001 років, воїни дивізії назавжди залишились справжніми героями у серцях закарпатців.

10 січня 2000 року, враховуючи бойові заслуги особового складу в період Великої Вітчизняної війни, високий професіоналізм у виконанні поставлених завдань у мирний час та з метою виховання молоді на традиціях старшого покоління, Указом Президента України, дивізії присвоєно почесне найменування “Закарпатська”.

1 грудня 2004 року 128 механізована дивізія   переформована  у 128 окрему  механізовану бригаду, яка стала правонаступницею всіх її нагород та почесних найменувань.

Тепер під усім цим підводимо риску і пишемо: Оптимізація. 

Свого часу Виноградівська частина була показовою артилерійською бригадою. Тут - потужна військова інфраструктура, чудова матеріально-технічна база для новобранців, охайні і теплі казарми для солдат, упорядкована і озеленена територія частини. Багато зусиль до цього доклали колишні командири В’ячеслав Жиленко та Валерій Єгоров. Тепер керує підрозділом підполковник Олег Шемчук. 

У зв’язку із оптимізацією та реформуванням армії, професійною військовою підготовкою у Виноградівській частині не займаються з вересня.  Більша частина військової техніки вже вивезена, а це близько 200 одиниць бойових машин. 

Професійне свято українські вояки відзначили у сумному настрої. Як офіцери, солдати, так і контрактники, знаходилися на роботі і виконували завдання по реформуванню військової частини і здачі техніки, аби вкластися в терміни. До 30 грудня….

Теги: армія, Мукачево, безробітні

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати