«Веселі часи» настануть? Гривня «сповзає», а близькість кризи визнає вже навіть український уряд

Якщо вже навіть Микола Азаров, котрий до останнього часу залишався головним оптимістом щодо економічної ситуації в державі, публічно визнав, що йдуть скрутні часи, значить Україні й українцям буде таки несолодко. 

Країна опинилася в загрозливій ситуації у зв’язку зі світовою економічною кризою, заявив прем’єр на засіданні Кабміну 7 листопада. «Економічна криза, на жаль, набирає обертів. Позитивних для нас тенденцій на зовнішніх ринках поки що немає. Навпаки, поглиблення боргової ями у деяких країнах суттєво зменшило попит на український метал. При цьому ціни на окремі види металопродукції вже близькі до собівартості їх виробництва. Тільки за жовтень арматура, прокат, заготовка здешевшали на 11–15 %», – пояснив Азаров, чому виникла загроза. 

Як відомо, українська економіка надзвичайно «арматурозалежна», тому падіння цін на метал для нас приблизно те  саме, що зменшення вартості нафти та газу для росіян. Крім того, Азаров додав, що несприятлива ситуація й із залізорудною сировиною та продукцією хімічної промисловості, які становлять левову частину українського експорту.

«Валютного виторгу до країни приходить менше. У той же час ще більше тисне на державу кабальна ціна на російський газ. Витрати зростають. Якщо 2009 року щомісяця Україна витрачала на купівлю газу 520 мільйонів доларів, то сьогодні – близько мільярда», – пояснив він. Щоб якось злізти з газової голки Росії, уряд навіть пішов на оригінальний крок і почав закуповувати російське паливо від Німеччини, бо обходиться дешевше десь на 10 %. За два місяці німці перекачають нам 56 мільйонів кубометрів, що для країни – мізер. Але чиновники «Нафтогазу» сподіваються, що це підштовхне росіян до перегляду контрактів у бік зменшення вартості для України. Втім інші фахівці вважають, що такий «фінт» у «Газпромі» повважають за краще навіть не помітити. 

Зрештою, Прем’єр-міністр звів всі ці неприємні тенденції до чергової критики опозиції, яка, мовляв, розхитує човен, замість  допомогти, але суть в іншому. Привид нової кризи всього через 4 роки після попередньої вже зовсім чіткий.

Звісно, Закарпаття проблеми української металургії стосуються менше, оскільки в нас таких підприємств немає. Але від цих підприємств залежать пенсії, соцзахист, освітянські й медичні потреби, а тому недонадходження до бюджету вдарить по всій країні. 

Великі закарпатські виробники також слабо залежать від української економіки. Майже всі обласні гіганти працюють на іноземних інвестиціях й орієнтовані на закордонний ринок, тож їм головне, аби все добре було у Європі. 
А от що справді тривожить чи не кожного закарпатця, то це ціна на долар та євро. А вона невпинно зростає. І офіційний курс НБУ, який утримує американську валюту на рівні трохи менше за 8 гривень, комерційним банкам не указ.

Долар в обмінниках уже коштує до 8,3 грн. А наступного року, за прогнозами, він вартуватиме вже 8,5–8,6 гривень. Уряд у зростанні курсу звинувачує спекулянтів і погрожує винних у створенні штучного ажіотажу суворо покарати. Видається, ніби спекуляція справді існує, адже в той час, коли більшість банків продавали американську валюту за 8,2 або ж і взагалі не торгували, пояснюючи це браком валютних надходжень, «Ощадбанк» спокійно реалізував долари за 8,11. Крім того, журнал «Форбс», посилаючись на джерело в Нацбанку, повідомив, що НБУ сам свідомо обвалив гривню. Нібито для того, аби звернути увагу уряду на дефіцит валюти й спонукати Президента якнайшвидше підписати закон про валютний виторг, який дуже не подобається олігархам. Одне слово, пани чубляться, а населення страждає. 

Та й у цілому віри запевненням урядовців немає. Надто вже ситуація нагадує 2008 рік, коли прем’єрка Тимошенко так само запевняла, мовляв, гривні нічого не загрожує та «махала пальчиком» банкам, які нібито штучно завищують курс. 
Результат усім відомий – долар зріс з 5 до 8 гривень. Насамперед це вдарило по «щасливих» власниках довгострокових валютних кредитів, які в один момент опинилися перед фактом, що платити банкам доведеться на 60 % більше.

Тепер на них знову чекає подібне. Але в цілому постраждають усі українські споживачі. Як відомо, імпорт у нас значно перевищує експорт, а побутова техніка, електроніка  майже повністю завозиться з-за кордону. Все це знову виросте в ціні. 
Хоч як прикро, але які б команди не керували країною, які б обіцянки вони не давали, а результат для звичайних українців  не надто радісний. Хіба що радіти, що можемо перебути за життя й дві, і більше фінансових криз.

Юрій Лівак

Теги: долар, гривня, курс

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати