Три ужгородські наукові конференції очима їх пряшівського учасника (ФОТО)

Оскільки йдеться про визначні події наукового життя наших безпосередніх сусідів – закарпатських українців, я вважаю доцільним хоча коротко розповісти про них.

*       *      *

1. Конференція „Володимир Гошовський і Закарпаття” розпочалася двадцятихвилинним прямим ефіром Ранок на „Тисі”, в якому фольклорист-музикознавець Віра Мадяр-Новак разом з автором цієї статті розповіли про ювіляра і програму конференції та запросили широку громадськість до участі в ній.

Хто такий Володимир Гошовський?

Народився він в Ужгороді 1922 року, вищу освіту здобув у Празі (1940-45).. Після війни жив і працював в Ужгороді (1946-66), Львові (1961-75), Єревані (1975-87) та знов у Львові (1987-1996), де й упокоївся (1996). Він – автор численних наукових праць та двох зовсім нових музичних дисциплін – комп’ютерної етномузикології  та слов’янського музикознавства. В наукових колах України – В. Гошовський від середини 60-х років до смерті був не визнаним. Його капітальна і досі не перевершена збірка „Українські пісні Закарпаття” вийшла в Москві російською мовою (1968, 478 с.) і лише після 35 років – в Україні (Львів, 2003, 448 с.) по-українськи. В часі коли в Україні його не публікували три його наукові праці появилися на сторінках „Наукового збірника Музею української культури у Свиднику”.

Головним організатором конференції був Ужгородський музичний коледж ім. Д. Задора, в стінах якого вона проходила та Обласний організаційно-методичний центр культури в Ужгороді.

Робоча частина конференції розпочалася доповіддю Віри Мадяр-Новак „Володимир Гошовський і Закарпаття”. Ольга Маляр проілюстровала її доповідь серією архівних фотографій, Ліна Добрянська зі Львова присвятила свою доповідь діяльності В. Гошовського у Львівській консерваторії.

Я розповів про відгомін праць В. Гошовського у Чехії і Словаччині та свої взаємини з ним від 1962 до його смерті 1996 року. За цей період ми тричі зустрічалися особисто та листувалися. Наше листування, що охоплює 90 листів В. Гошовського до мене та приблизно стільки же моїх зворотних листів до нього в короткому часі мало би появитися окремою книжкою.

В обідню перерву учасники конференції поклали квіти біля пам’ятної дошки В. Гошовського на будинку, де він жив до 1966 року.

Післяобіднє засідання першого дня було присвячене темі „Питання автентичного виконавства та етнопедагогіки”. Своїм досвідом у цій ділянці поділилися згадувана вже Віра Мадяр-Новак та керівники ансамблів народної творчості: Галина Жураківська (Ясіня),  Євген Єфремов (Київ), Наталія Шимшин (Хуст) та інші.

Увечері у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая відбувся урочистий концерт, в якому виступили: угорський ансамбль цитристів села Тайглаш  Ужгородського району (керівник А. Гербер), народний фольклорно-етнографічний ансамбль „Ужгород” (керівник В. Шостак) та солісти київського фольклорного гурту „Володар” (керівник М. Скаженик). Завершив програму ансамбль „Ужгород” віночком закарпатських весільних пісень (ладкань) та інструментальних мелодій.

Концерт, в якому домінували пісні із записів В. Гошовського, був своєрідною ілюстрацією доповідей, що прозвучали на конференції, зокрема у післяобідній програмі. Модератором цього чудового концерту була Наталія Піцур.

Наступного дня конференція „В. Гошовський і Закарпаття” продовжувалася в актовому залі Дитячої музичної школи № 1 ім. П. І. Чайковського доповідями на тему: „Актуальні проблеми сучасної етномузикології та фольклору Закарпаття”: Юрія Рибака (Рівне), Ірини Довгалюк та Лариси Лукашенко (Львів); Наталії Швець та Вікторії Кумгир-Новак (Ужгород), Віри Тимочко (Дубове), Вікторії Шмідт (Берлін) та Берцела Надія (Будапешт). Доповідь останнього „Роль народної пісні й танцю у збереженні духовного здоров’я нації” ілюстрував ансамбль народної музики „Зурго” (Угорщина).

Майже після кожної доповіді відбувалися жваві дискусії та обговорення.

В рамках засідання відбулися презентації кількох книжок, з яких найбільшу увагу викликали: Збірник статей і матеріалів „Володимир Гошовський і Закарпаття”. – Випуск І . – (Упорядник В. Мадяр-Новак. – Ужгород, 2017. – 155 с.) В основу книги покладено доповіді, що прозвучали на науковій конференції. Далі це  книга В. Гошовського „Музична культура Закарпаття: Вибранні наукові та публіцистичні праці” – Редактор-упорядник В. Пасічник. (Львів, 2017. – 155 с.), що містить 16 наукових і 43 газетні статті автора (1958-1998) та книга В. Шостака „Тисячолітнє дерево” (Ужгород, 2013) – збірник наукових праць автора про народні музичні інструменти Закарпаття.

*          *        *

2. Міжнародну науково-практичну конференцію „Гаврило Глюк і Закарпатська школа живопису ХХ століття” влаштувала Закарпатська академія мистецтв ім. Адельберта Ерделі разом з іншими установами Ужгорода.

Ректор Академії Іван Небесник виголосив на відкритті її пленарного засідання доповідь „Творчий внесок Гаврила Глюка  в скарбницю закарпатської художньої школи”. Він же подав коротку біографію художника, який народився 1912 року в Румунії, вищу художню освіту здобув у Будапешті (1933), жив і працював у Бухаресті (1936-40), служив у Румунській та Червоній арміях, а від 1947 року до смерті 1983 року жив і творив в Ужгороді.

Далі, згідно з програмою, на пленарному засіданні конференції про життя та різні аспекти творчості Г. Глюка розповіли науковці Ужгорода (Людмила Корж-Ілько, Михайло Приймич, Антон Ковач, Оксана Гаврош та Роман Пилип), Одеси (Анатолій Горбенко, Микола Резніченко, Яніна Твердохлібова, Дмитрій Жижин, Володимир Сакалюк, Станіслав Горбенко та Юрій Валюк), Києва (Світлана Ничкало, Олена Кашшай) та Мукачева (Аттіла Коприва). Кожен з авторів приніс щось нове у палітру дослідження художника Г. Глюка.

Дальші засідання, згідно з програмою, відбувалися у чотирьох тематичних секціях, не обов’язково пов’язаних з іменем Г. Глюка: „Мистецтвознавство та культурологія” (15 доповідей), „Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво” (5),  „Дизайн”(8), „Педагогіка та мистецька освіта” (10).

Перша секція розпочалася двома доповідями (Н. Ребрик та М. Мушинка) про подвижницьку працю пряшівського культуролого „Івана Мацинського” (1922-1987), трьома статтями якого відкривається щойно виданий збірний „Віднайдення Пряшівської Русі-України” (упорядник Іван Ребрик, Ужгород, 2017. – 186 стор.), представлений на конференції.

Далі слідували доповіді ужгородських, київських, херсонських, львівських, швейцарського, Івано-Франківського та косівського мистецтвознавців.

В другій секції крім ужгородських науковців з доповідями виступили мистецтвознавці Полтави, Херсона та Львова. У третій – разом з ужгордцями виступили дизайнери Одеси та Львова. У четвертій – педагоги Києва, Херсона, Полтави та четверо аспірантів Київського Національного педагогічного університету ім. Драгоманова з Китаю.

*        *        *

Третю – одноденну конференцію „Чехи і словаки на Підкарпатській Русі” (далі ПР) – 28 вересня влаштував Факультет історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету та Закарпатське товариство чеської культури.

На її відкритті крім декана факультету Івана Вовканича з вітальними словами виступили: Мірослав Мойжіта – Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді, Ігор Шеді – Генеральний консул Чеської Республіки у Львові, Отто Ковчар – почесний консул Чеської Республіки в Ужгороді та Сергій Устич – колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чехії й Словаччині та директор Інституту транскордонного співробітництва.

Усі вони брали участь і в ході конференції, у якій з доповідями виступило сім науковців: Тетяна Сергієно („Національне питання ПР) в період президентування Т. Ґ. Масарика”), Олександр Кравчук  („Т. Ґ. Масарик про чехословацьку політику ПР”), Юрій Далинець („Діяльність архієпископа Саватія на ПР”), Тетяна Попович („Чехословацька армія на території ПР”), Ігор Шніцяр – модератор конференції („Розвиток міст ПРу 20-х роках ХХ ст. ”), Олександр Шершун  („Чеський туризм в Україні на прикладі Закарпатської області”) та Микола Мушинка („Флоріан Заплетал і Закарпаття та його зав’язки з Т. Ґ. Масариком”).

Складовою частиною конференції були дві виставки: 1. Виставка кількох десятків книг, переважно з 20-30 років ХХ століття на тему: „Т. Ґ. Масарик – президент першої Чехословацької Республіки” – з фондів Нуакової бібліотеки УжНУ; 2. Фотовиставка на тему „Перша світова війна: документи та матеріали” (надана Генеральним кконсульством ЧР у Львові).

Усі три науково-практичні конференції були яскравим свідченням того, що на Закарпатті наукова думка, наперекір економічним та політичним труднощам успішно розвивається. Відрадним є факт, що на усіх трьох конференціях серед слухачів переважала молодь, яка активно залучалася в дискусію. Це є запорукою того, що у наших безпосередніх сусідів наука буде і в майбутньому успішно розвиватися.

Микола Мушинка

М. Мушинка дає інтерв’ю ужгородському телебаченні

Виступає дочка В. Гошовського Людмила Козак зі Львова

Виступ самодіяльного колективу перед пам’ятною дошкою на будинку, де жив В. Гошовський

Пам’ятна дошка В. Гошовського

Родина Гошовського, друзі та дослідники його життя і творчості

Поважні гості конференції, присвяченої 80-річчю смерті Т. Ґ. Масарика. Зліва: Ковчар Отто, Вовканич Іван, Мойжіта Мірослав та Шедо Ігор.

Виступає Сергій Устич

Самодіяльний колектив с. Тайлаш

Фольклорно-етнографічний ансамбль ‘Ужгород’

Тріо гурту ‘Володар’

Виступає Вікторія Кумгир-Новак

Фото на згадку

Фото автора та Магди Мушинки

Теги: Мушинка, Гошовський, Масарик, Глюк

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати