Чеський гітарист-віртуоз Степан Рак концертом вшанував свою матір – українку з Хустщини (ФОТО)

Нагадаємо, що 16-річна Василина Сливка, після окупації Карпатської України хортіївською Угорщиною 1939 року, вирішила шукати кращу долю в Радянському Союзі. Радянські прикордонники негайно після перетину державного кордону передали її угорським жандармам, мовляв “нам діти не потрібні”. Ті її ув’язнили в хустській тюрмі, жорстоко побили і з ранами на всьому тілі звільнили, пригрозивши: “Якщо ще раз спробуєш тікати в Росію – повісимо!”.

Загоївши рани, у лютому 1941 року Василина Сливка повторила свою втечу в країну рад у надії, що там знайде “щасливе життя”. Радянські органи, після тримісячних тортур, засудили її як імовірну шпигунку на п’ять років виправно-виховних таборів “за нелегальний перетин радянського кордону”. Із табору ГУЛАГу в Казахстані вона звільнилася 1942 року вступом у чехословацьке військо в СРСР (майбутній Корпус генерала Свободи), з яким пройшла весь бойовий шлях – від Бузулуку до Праги. Була кілька разів поранена і нагороджена.

На Дуклянському перевалі, де фронт затримався на три місяці, вона завагітніла від коханого офіцера-свободівця, який ніби зник безвісти. У Празі вона народила сина Степана.

В березні 1946 року, коли дитині минув восьмий місяць, вона демобілізувалася з армії, і, залишивши восьмимісячного Степанка у своєї подруги, поїхала на кілька днів відвідати своїх батьків на Закарпаття, яких не бачила п’ять років. У поїзді злодії вкрали в неї сумку з документами, грошима і нагородами, а саме тоді колишню Підкарпатську Русь приєднали до Радянського Союзу й кордон герметично закрили. Дорога до Праги без документів була для неї неможливою. Про те, що вона – учасниця війни, а у Празі в неї є дитина, їй не повірили.

У подруги Степанко захворів і вона віддала його в лікарню без будь-яких документів, а сама виїхала з Праги. Василина, наперекір великим зусиллям, з нею не могла зв’язатися, бо і телефонне сполучення Закарпаття із закордоном для громадськості було обірване.

Празька лікарня, вилікувавши дитину, здала її у дитячий притулок, звідки її усиновило чеське бездітне подружжя Раків. Василина після трьох років все ж таки знайшла сина, однак прийомна мати категорично відмовилася віддати їй дитину, а закон був на її боці. Глибоко розчарована Василина повернулася в Хуст ні з чим.

Степан про своє походження довідався лише після смерті своєї прийомної матері Марії Ракової у 1989 році, яка у передсмертному листі розповіла йому, що він є сином закарпатської українки Василини Сливки, яка, не власною виною загубила його і знайшла лише після трьох років, коли він вже був усиновленим. “Твоя мати, – писала вона в листі, – на колінах молила-благала нас, щоб ми віддали тебе їй, але ми тебе не віддали, бо полюбили тебе. Вибач нам!”.

У 2009 році Степан у телепрограмі «Жди меня» у Києві зустрівся з рідним братом Володимиром і в тому ж році звернувся до мене з проханням зайнятися його генеалогією.

Я у Військовому історичному архіві в Празі знайшов детальні відомості про службу Василини в Корпусі генерала Свободи; у празькому Православному храмі св. Кирила і Методія – метрику про його народження (8 серпня 1945 р.) та хрещення (14 серпня того ж року); в Закарпатському обласному архіві – 47 аркушів документів про її затримання на кордоні, засудження (протоколи допитів, обвинувачення, покарання і т.п.), але й численні її післявоєнні заяви про реабілітацію та визнання до пенсії часу проведеного в радянських в’язницях, таборах та чехословацькому війську.

Довідавшись про все це, Степан Рак разом зі своїм другом – народним артистом Альфредом Стрейчком з 23 по 28 травня 2011 року дали п’ять благодійних концертів на пошану Василини Сливки: у Пряшеві, Ужгороді, Хусті, Мукачеві, в її рідному селі Олександрівці та на її могилі в с. Буштино. У програмі перших чотирьох концертів була композиція “Vivat Comenius”, побудована на одному з творів Яна Амоса Коменського, нагороджена премією ЮНЕСКО. Була це тріумфальна подорож чеського гітариста краєм його біологічної матері.

***

2 травня цього року гітарист Степан Рак в Національному музеї Другої світової війни в селі Грабіне, який є складовою частиною Сілезійського краєвого музею в місті Опаві, дав благодійний концерт в рамках святкування закінчення Другої світової війни під назвою “Для тебе, моя мамо”.

Концерт, який відбувся у лекційному залі музею, (заповненому до останнього місця), за участі мера міста Опави Мартина Вітечека та інших визначних представників міста та округу, було відкрито доповіддю автора цих рядків про трагічне, але й героїчне життя Василини Сливки, яка брала безпосередню участь у боях, що відбувалися і на території нинішнього музею в рамках Остравсько-Опавської операції (10 березня – 5 травня 1945 року).

Після вступної доповіді Степан Рак майстерно виконав на гітарі кільканадцять композицій, супроводжуючи кожну з них своїми коментарями. Всі вони були присвячені його матері. “Коли я запитав мого брата Володю, якою була улюблена пісня нашої мами, він здивував мене відповіддю, що це була грузинська пісня “Сулико”. Ця пісня, як відомо, була й улюбленою піснею радянського комуністичного лідера, який має на совісті мільйони невинних жертв. Це, однак, не знижує вартість пісні, тому я виконаю її чеською мовою у моїй адаптації” – сказав гітарист.

Другою була композиція Степана Рака “Псальми Давида”. “Цю композицію я минулого року виконав на могилі моєї мами Василини в селі Буштино”, – зауважив він.

Потім полилися наступні композиції майстра гітари. Були між ними українські, російські, американські, англійські та інші мелодії, мелодії народів, які брали участь у  визволенні Чехословаччини, а також чеські, моравські та словацькі пісні. Деякі композиції гітарист супроводжував власним співом. На гітарі він грав усіма десятьма пальцями, так, що один його музичний інструмент звучав інколи як цілий музичний оркестр.

Концерт закінчився піснею про столицю Прагу, де гітарист з’явився на світ сімдесят років тому. Отже, концерт “Для тебе, моя мамо” був не лише подякою Маестро його біологічній матері (90-ліття з дня народження якої відбулося 24 жовтня минулого року), але й ювілейним концертом віртуозного гітариста.

Микола Мушинка. Фото автора

Музей Другої світової війни в с. Грабінє

Частина учасників концерту

Степан Рак зі своєю гітарою

Степан Рак (вправо) з автором статті

Теги: Степан Рак, гітарист, Василина Сливка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати