У Словаччині помер найвідоміший виконавець народних пісень Пряшівщини Р.Смотер

Рудо Смотер

Ще не встигла висохнути фарба на некролозі Івана Красовського, як до нас дійшло повідомлення про дальшу болючу втрату. Після довгої і важкої хвороби 28 лютого 2014 року у м. Пряшеві зупинилося серце найпопулярнішого співака Пряшівщини другої половини 20-го століття Руда Смотера, заслуженого артиста Чехословаччини.

Він був багатогранним митцем: співаком, музикантом, актором, „народним розповідачем” та навіть художнім керівником 80-членного професіонального Піддуклянського українського народного ансамблю (пізніше перейменованого на „Піддуклянський художній народний ансамбль”).

Будучи по національності словаком (народжений 28 листопада 1935 року у м. Сабинів у багаточленній робочій сім’ї), він досконало засвоїв не лише лемківську говірку свого оточення, але й українську літературну мову. В його репертуарі загальноукраїнські пісні органічно чергувалися з лемківськими та його рідними шариськими.

Після перемоги на краєвих змаганнях народної художньої самодіяльності його було 1 січня 1954 року прийнято по конкурсу в оперету Пряшівського Українського національного театру. З великим успіхом він виконував роль Прокопа Шкурата в опереті Г. Квітки-Основ’яненка – М. Лисенка „Сватання на Гончарівц і”, Старосту Шнека (в опереті К. Целлера „Пташник”), Нічіпора („Дванадцять дочок для заміжжя” М. Кропивницького) та Карася (С. Гулака-Артремовського „Запорожець за Дунаєм”). Восени того ж 1955 року він „нарукував” на дворічну військову службу в Прагу, де вже у перший рік заснував співацький ансамбль „Шариш”, пізніше „Летка”.

Восени 1957 р. Р. Смотер повернувся у Пряшівський УНТ, оперета якого була перетворена у „Піддуклянський український народний ансамбль” (ПУНА), який на 42 роки став постійним місцем його роботи. Тут під керівництвом визначних музичних педагогів та диригентів (Юрія Шерегія, Володимира Лібовицького, Юрія Костюка, Юрія Цимбори, Меланії Нємцової, Степана Ладижиського, Вацлава Дворжака, Володимира Любимова та ін.) він став солістом номер один не лише в даному ансамблі, але його ім’я стало відомим і популярним далеко за межами рідного краю. Зразком для нього були й співацькі ансамблі України, головним чином Закарпатський народний хор, який часто гастролював у Словаччині. За період діяльності в ПУНА Р. Смотер виступав солістом у понад десять тисячах концертів, а на хвилях української редакції Словацького радіо у Пряшеві (пізніше у Кошицях) його пісні звучали майже щодня і звучать по сей день. Частим гостем він був і у телебаченні. До „Золотого фонду” Словацького радіо увійшли такі пісні Р. Смотера (часто в дуеті з М. Мачошко та іншими солістами): „Ей, гой тилі-тилі”, „Мила моя розмарію садила”, „А за нашов хыжов”, ” Ей заграйте, гудаці”, „Ой у нашому селі”, „Женив бым ся”, „Ей, перебирай, Янку”, „Кедь собі заспівам”, „Покошу, покошу”, „Горі загородов”, „Заспало дівча”, „А пониже Темешвара”, „Засвіть мі місячку”, „Ой, травичка зелена”, „А як я быв паробочком” та десятки інших. Крім ПУНА він часто виступав солістом і з іншими професіональними ансамблями, наприклад з Оркестром Брненського радіо. Як це не парадоксально, він, першокласний співак, заради вродженої скромності і вимогливості до самого себе, не має власного ком пакт-диска. Його пісні збереглися лише в записах радіо, телебачення, колективних дисках та на аматорських магнітних плівках.

Від 1976 по 2001 рік Р. Смотер у пряшівській редакції Словацького радіо в рамках програми „Село грає, співає і думу думає” було щомісячне віконце „Дума діда Руда”. Це було дотепне і влучне поєдання його жартівливих розповідей з народною піснею та музикою (Рудо грав на кількох інструментах).

З Піддуклянським українським ансамблем в період його найбільшої слави (60-80 роки м. ст.) він побував майже в усіх селах східної Словаччини, але й в інших регіонах Словаччини, а теж у Чехії, Україні, Росії, країнах Західної та Південної Європи, Північної та Південної Америки. Зокрема успішним було шеститижневе турне ПУНА у Францію 1966 року та двомісячне турне ансамблю до наших земляків в США та Канаду на початку 70-х років м. ст. На усіх цих концертах Р. Смотер (часто разом з не менш популярною співачкою Марією Мачошко) виконував „першу скрипку”. Успішними були й т.зв. „виховні концерти” ПУНА – на фестивалях, у школах тощо. І на них соліст Рудо Смотер охоче передавав свій досвід та любов до пісні молодому поколінню.

За власними підрахунками Руда Смотера в часі свого перебування в ПУНА  він здійснив 58 художніх гастролей у 19 країн світу. З таким результатом могли в тому часі похвалитися не багато професіональних співаків Словаччини. Йому кілька разів пропонували ангажемент в інших професіональних колективах та він залишився вірним своєму Піддуклянському ансамблеві, в якому він знайшов не лише покликання, але й життєву подругу – співачку Анну Бірчак, уродженку Руської Волі над Попрадом, яка як і чоловік, ціле життя працювала в тому ж ансамблі, і, залишаючись в тіні, створювала оптимальні умови для його праці.

У 2001 році у Руда Смотера, який до того часу ніколи не терпів жодним недугом, трапилося нещастя – параліз мозгу, який назавжди вивів його зі строю. Завдяки зразковій опіці лікарів та дружини він ще  майже тринадцять років „мучився”. Були часи, коли його здоровільний стан тимчасово стабілізувався. Десь у 2002  році він з напруженням останніх сил ще заспівав кілька пісень на урочистому концерті. Був це його прощальний концерт з глядачами. На сцену він вже більше не повернувся, однак інтенсивно стежив за всім, що діялося навколо нього, головним чином, посередництвом преси, радіо та телебачення. Час від часу він давав інтерв’ю журналістам.

До 70-ліття з дня народження Руда Смотера його шваґер Іван Бірчак видав 166-сторінкову багато ілюстровану книжку „Рудо Смотер і його пісня”. В її основу покладено розмови автора із співаком про його життя, ставлення до народної пісні та висловлювання про нього друзів і співробітників. Тут же подано його бібліографію, список найпопулярніших пісень його репертуару (деякі з нотами) тощо. Ця книжка – найвагоміший документ про життя і діяльність співака, який просту народну пісню підняв на п’єдестал високого професіонального мистецтва.

Пісня супроводжуватиме його і на похороні у пряшівському Будинку скорботи у вівторок 4 березня цього року.

Микола Мушинка

Р.Смотер в ролі Карася в опереті „Запорожець за Дунаєм”

Р. Смотер (другий зліва) з оркестром ПУНА

Р. Смотер та тріо бандуристок ПУНА

Дружина Р. Смотера Анна – бандуристка

Сексет ПУНА. Зліва: А. Басала, Я. Бакса, М. Грабовська, Р. Смотер, А. Барна, П. Ярощак

Р. Смотер перед виступом

Подружжя Смотерів

Теги: Смотер, некролог, Пряшів

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати