У Львові помер невтомний дослідник Лемківщини І.Красовський

Портрет І. Красовського

Народився він 22 жовтня 1927 р. в с. Дошно Сяноцького повіту в селянській родині. Після закінчення Української учительської семінарії в Криниці він разом з батьками 1945 року переселився в Україну. У 1948 р. закінчив культурно-освітній технікум у Теребовлі, 1952 р. – львівську юридичну школу, а 1957 р. – історичний факультет Львівського університету. Його учителями були відомі українознавці – історик І. Крип’якевич, етнограф К. Гуслистий, мовознавець П. Чучка та інші.

Ще будучи студентом І. Красовський почав вивчати історію і культуру рідної етнічної грипи – лемків. У 1956 р. він опублікував статтю „Лемки та їх походження”, а в 1957 р. захистив дипломну роботу на тему „Лемківщина  в XVII столітті”.

Першим місцем його роботи був Львівський історичний музей (1957-1969), а від 1969 року до відходу на пенсію 1996 року він працював на різних посадах в Музеї народної архітектури і побуту у Львові. Там він у значній мірі спричинився до побудови лемківської зони, а в ній – Музею історії та культури лемків та Церкви святих Володимира і Ольги, прототипом якої для нього була дерев’яна церква в с. Квятонь на західній Лемівщині.

У зв’язку із  своєю професією він влаштував численні експедиції в різні області України, заселені лемками, а теж в лемківські села Польщі та Словаччини.

Іван Красовський – автор кількох десятків книжкових публікацій та понад тисячу наукових і науково-популярних статей, публікованих в газетах і журналах: „Народна творчість та етнографія (Київ), „Дзвін” (Львів), „Наше слово” та „Наша культура” (Варшава), „Науковий збірник Музею української культури у Свиднику”, „Нове життя”, „Дукля” та „Дружно вперед” (Пряшів), „Нова думка” (Хорватія) та інших. На „Лемківській сторінці” варшавського „Нашого слова” він у 1960-1980-х роках опублікував понад 1000 статей під рубрикою „З  історії і культури лемків”. До лемків він послідовно зараховував і русинів-українців Словаччини. Над даним циклом статей він працював до останніх дні свого життя, намагаючись видати його окремою книжкою.

Частину статей він опублікував у довіднику „Діячі науки і культури Лемківщини” (Львів, 2000, 124 с.) Із діячів Пряшівщини у довідник увійшли: М. Балудянський, М. Бескид, І. Ванат, С. Гапак, М. Гиряк, І. Гриць-Дуда, М. Дробняк, А. Дулеба, О. Духнович, Ф. Ковач, А. Кралицький, Е. Кубек, Ф. Лазорик, В. Латта, П. Лопата, П. Маркович, І. Мацинський, М. Мачошко, М. Мушинка, Ю. Мушка, І. Невицька, М. Новак, О. Павлович, І. Прокіпчак, І. Родак, М. Роман, О. Рудловчак, Й. Сірка, М. Сополига, Ю. Ставровський, Ю. Цимбора, М. Шмайда та І. Югасевич. Була це перша публікація, яка під одною стріхою об’єднувала лемків України з лемками Піольщі та Словаччини. Для багатьох сучасників були це перші статті, опубліковані за межами їхніх країн.

За кілька місяців до смерті І. Красовського здійснилася його заповітна мрія: було видано його „Енциклопедичний словник Лемківщини” (В-во „Астролябія”, Львів, 2013, 751 стор.; співавтор І. Челак). На жаль, до Пряшева ця цінна книга ще не дійшла, хоч у ній, як довідуємось із преси, Пряшівщина представлена набагато ширше, ніж у згадуваному довіднику „Діячі науки  і культури Лемківщини”.

З інших праць І. Красовського на увагу заслуговують: „Матеріальна культура лемків” (перше видання – „Науковий збірник МУК у Свиднику”, т. 13, 1988; друге – зб. „Лемківщина”, т. 2, Нью-Йорк, 1988), „Хто ми, лемки?” (1991), „Тільки з рідним народом” (1992), „Прізвища галицьких леків XVIII ст.” (1993), „До земляків за океаном” (1993), „Лемківщина в боротьбі за возз’єднання” (Нью-Джерсі, 1994),  „Лемківщина в творчості Василя Мадзеляна” (1994), „Михайло Орисик – визначний різьбар Лемківщини” (1997), „Лемківська церква святих Володимира і Ольги у Львові” (1997), „Родина митців Сухарських” (2003), „Незабутня Лемківщина у верхів’ї ріки Вислоки...” (2004; співавтор А. Тавпаш; всі книги без наведення місця видання видані у Львові).

І. Красовський часто виступав на наукових конференціях, з’їздах, конгресах в Україні та за її межами. Кілька разів він побував і на Пряшівщині, де в нього було чимало особистих друзів. До них належав і автор цих рядків. На сторінках „Дуклі” (1984. Ч. 1-2) І. Красовський опублікував історичну кіноповість „Андрій Савка” – про опришка першої половини 17 ст. із с. Стебника Бардіївського округу.

І. Красовський був співзасновником Товариства „Лемківщина” (1988), співзасновником та головою „Фундації дослідження Лемківщина у Львові”, яка під його головуванням видала двадцятъ книжок (1991-1996) та вісім „Лемківських календарів”. Він був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та головою його Лемківської комісії.

Нехай тобі, Іване, буде легкою львівська українська земля, яка стала тобі другою батьківщиною.

Микола Мушинка 

Обкладинка енциклопедичного довідника І. Красовського

Теги: Красовський, лемки, Лемківщина

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати